Санса струснула головою.
— Ні, не бувати цьому!
— Ще й як бувати! Бо інакше він втратить голову. Отой король Аегон — він брав собі будь-яку жінку, хай хто був її чоловік.
На щастя, знову настав час мінятися. Але ноги в неї геть задерев’яніли; князь Рябин, пан Таллад і зброєносець Елінори, напевне, вирішили, що вона дуже незграбна танцюристка. Потім знову був пан Гарлан, і нарешті, дяка богам, танок закінчився.
Але полегшення виявилося короткочасним. Щойно замовкла музика, як почувся голос Джофрі:
— Час іти на постіль! Нумо здеремо з молодої одяг і погляньмо, чим ця вовчиця тішитиме мого дядька!
Кілька чоловіків гучно підхопили заклик. Але Сансин чоловік-коротун повільно підняв очі з-над келиха з вином і відповів:
— Постілювання не буде. Я не дозволяю.
Джофрі ухопив Сансу за руку і вигукнув:
— Дзуськи ви не дозволяєте! Я наказую!
Зненацька рвучким змахом руки Біс увігнав свого кинджала з хряскотом у стіл так, що той лишився тремтіти.
— Тоді власну свою наречену тішитимеш дерев’яним прутнем. Бо цього — клянуся — я тобі відріжу разом з яйцями!
Впала вражена тиша. Санса відсунулася від Джофрі, але він тримав її рукава міцно, і той тріснув. Проте цього ніхто, здається, не помітив.
Королева Серсея обернулася до батька.
— Ви його чули?
Князь Тайвин підвівся з крісла.
— Здається, нам краще обійтися без постілювання. Тиріоне… я певен, ти не мав наміру погрожувати священній особі його милості короля.
Санса побачила, як обличчям її чоловіка пробігла судома гніву.
— Я обмовився, — відповів він. — То був лише невдалий жарт, володарю.
— Ви погрожували зробити з мене євнуха! — завищав Джофрі пронизливо.
— Може, й так, ваша милосте, — погодився Тиріон, — але ж тільки з заздрощів до вашого казкового чоловічого багатства. Моє ж бо надто мале та покручене, щоб рівнятися з величчю нашого пана короля.
Обличчя Тиріона викривила зловісна посмішка.
— Ви можете вирізати мені язика за зухвалість, але ж тоді мені не лишиться жодного способу потішити дружину, яку ви так ласкаво мені подарували.
Пан Озмунд Кіптюг вибухнув реготом, хтось іще гигикнув. Але Джоф не сміявся, а з ним і князь Тайвин.
— Ваша милосте, — мовив останній, — мій син п’яний, ви самі бачите.
— Справді п’яний, — зізнався Біс, — та не такий п’яний, щоб не упоратися з власною дружиною.
Він зіскочив з помосту і міцно ухопив Сансу за руку.
— Ходімо, жінко… час уже вибити тараном твою браму. Хочу погратися у запрошення до замку.
Геть зашаріла, Санса пішла за ним з малої трапезної. «А що я маю робити?» Тиріон на кожному кроці незграбно розгойдувався та перевалювався, особливо з поспіху, що гнав його якнайдалі від весільного бенкету. Боги мали ласку, і за ними не пішов ані Джофрі, ані хтось інший з весільних гостей.
На подружню ніч їм надали простору опочивальню високо у Башті Правиці. Тиріон захряснув двері й мовив:
— Онде на столику, Сансо, є глек золотого вертоградського. Смакота. Чи не будеш ласкава налити мені чарку?
— Хіба це зараз розумно, пане мій?
— Нічого розумнішого не буває у світі. Адже я, бач, насправді не досить п’яний. Але маю намір виправитися.
Санса наповнила два келихи. «Треба й собі перехилити — раптом допоможе.» Вона сіла на краєчок великого ліжка під навісом і випила половину келиха трьома довгими ковтками. Напевне, то було дуже добре вино, але з переляку вона не відчула смаку. Зате принаймні запаморочилося у голові.
— Хочете, щоб я роздягнулася, мосьпане?
— Тиріоне. — Він нахилив голову набік. — Моє ім’я — Тиріон, Сансо.
— Тиріоне. Ласкавий пане. То ви бажаєте, щоб я зняла сукню, або самі мене роздягнете?
Вона ковтнула ще вина. Біс відвернувся геть.
— Першого разу, коли я одружувався, на весіллі були тільки ми, п’яний септон і кілька свиней замість свідків угоди. Одного зі свідків ми з’їли на учті. Тайша годувала мене шматками просто з вогню, а я злизував сало в неї з пальців, і ми реготали, коли разом упали до ліжка.
— То ви вже були одружені? Я… я забула.
— Ти не забула. Ти про те нічого не знала.
— Хто вона була, пане? — Санса мимоволі спалахнула цікавістю.
— Пані Тайша. — Його вуста скривилися. — З дому Жменя-Срібла. Знак — золота монета і сотня срібняків на скривавленому простирадлі. Шлюб наш був дуже короткий… та й хіба може бути інакший в такого коротуна?