— Я не був ані у Стригалях, ані у Мартоплясовому Броді, — відповів Хорт. — Покладіть ваших мертвих дітей перед іншим порогом.
Відповів йому Торос.
— Невже ти заперечуватимеш, що дім Клеган стоїть на трупах дітей? Я бачив, як принца Аегона та принцесу Раеніс поклали перед Залізним Престолом. Замість твоїх потворних псів ти мав би носити на щиті двох скривавлених немовлят.
Хорт смикнув кутом рота.
— Ти, часом, не плутаєш мене з моїм братом? Чи для тебе Клеганом уродився — лиходієм зробився?
— Лиходіями робляться, коли убивають невинних.
— То кого ж я вбив?
— Князя Лотара Зорника і пана Гладена Вильда, — відповів Гарвін.
— Моїх братів Лістера та Ленокса! — оголосив Джак-Щасливець.
— Добродія Бека і мельниченка Муджа з Долин-Гаю! — вигукнула якась стара з пітьми.
— Веселикову вдовицю, соковиту молодицю, — додав Зеленоборід.
— Септонів у Баюрі.
— Пана Андрія Карлтона. Його зброєносця Лукаса Коріняка. Усіх чоловіків, жінок і дітей у Дикар-Камені та Млині-на-Повхових-Пологах.
— Пана Дідина та його пані, добрих заможних господарів.
Далі рахунок підхопив Том Семиструнний:
— Алина з Зимосічі, Йота Прудкостріла, Коротуна Мата і його сестру Ранду, Дебелого Рина. Пана Ормонда. Пана Дулю. Баша з Морії, Баша з Прямолісся, Старого Баша і Баша з Шамристого Гаю. Сліпого Вила Стругача. Доброчесну Маерію і Маерію-хвойду. Бекку-хлібопічку. Пана Раймуна Даррі, старого князя Даррі, малого князя Даррі. Байстрюка Бракенського. Стрільника Вила. Гарслея. Бабу Нолю…
— Та годі вже! — Обличчя Хорта аж кривило з гніву. — Чого ви галасуєте? На біса ви мені кажете ті імена? Що то за люди?
— Люди, — відповів князь Берік. — Чесні й підлі, молоді й старі, добрі та погані. Їхні груди простромили ланістерівські списи, а животи розпанахали ланістерівські мечі.
— Я їм у животи свого меча не пхав. Хто скаже інакше, той клятий брехун.
— Ти служив Ланістерам з Кастерлі-на-Скелі, — мовив Торос.
— Було, служив колись! А зі мною ще тисячі інших. То що, кожен тепер винний у чужих гріхах? — Клеган плюнув на підлогу. — А зрештою, може, ви і є справжні лицарі. Брехати вже навчилися по-лицарському, то й убивати навчитеся.
Лим та Джак-Щасливець почали на нього лаятися, але Дондаріон здійняв долоню, вимагаючи тиші.
— Кажи, Клегане. Кажи, що маєш.
— Лицар — це меч верхи на коні. Решта — усілякі обітниці, священні єлеї, запоруки дівчачої прихильності — то шовкові стрічечки, прив’язані до меча. Може, меч зі стрічечками комусь показніший, та вбиває він так само. Отож запхайте ті стрічечки собі у сраку, а потім і мечі туди ж! Я такий самий, як ви, хіба що про себе не брешу. Хочете мене зарізати — то ріжте, але не кувікайте, що я тут сам-один убивця, а ви як перднете, то й не смердить. Чули, що я сказав?
Ар’я пурхнула з місця повз Зеленоборода так швидко, що він її навіть не помітив.
— Ти справжній убивця! — заверещала вона. — Ти убив Мику, і не кажи, що не вбивав! Ти його підло зарізав!
Хорт витріщився на неї, вочевидь не упізнаючи.
— Що ти верзеш, хлопче? Якого Мику?
— Я не хлопчик! А Мика був хлопчик-різниченко при м’ясній хурі, якого ти убив! Джорі казав, що ти його порубав трохи не навпіл, а він же навіть не мав меча!
Ар’я відчула на собі усі погляди в печері: жінок, дітей, чоловіків, що величали себе лицарями печерного пагорба.
— Це ще хто? — запитав про неї чийсь голос.
Відповів йому Хорт.
— Семеро дідьків у семи пеклах! Це ж молодша сестра. Ота халамидниця, що викинула гарненького Джофового мечика у річку! — Він зареготав, наче пес загавкав. — Хіба ти не знаєш, що ти мертва?
— Це ти мертвий! — виплюнула вона у відповідь.
Гарвін ухопив її за руку та потяг назад, а князь Берік тим часом проказав:
— Ця дівчинка назвала тебе убивцею. Ти заперечуєш убивство згаданого різницького підмайстра на ім’я Мика?
Здоровань здвигнув плечима.
— Я був присяжним панцирним слугою при Джофрі, оберігав його життя. А той різниченко напав на принца крові.
— Брехня! — Ар’я спробувала викрутитися з Гарвінового хвату. — То я на нього напала! Я побила Джофрі й викинула Лев’ячий Кіготь до річки. А Мика просто утік, бо я йому наказала.
— Ти бачив, як той хлопець напав на принца Джофрі? — запитав Хорта князь Берік Дондаріон.