— Та напевне, — знітився Робб, упокорившись долі.
Музики грали «Залізні списи», а Великоджон співав «Хвацького хлопака». «Хай би їх якось зазнайомили одне з одним — може б нарешті у лад заспівали.»
Кетлін обернулася до пана Римана.
— Я чула, що один з ваших братів у перших — співець.
— Так, Алесандер. Син Симонда. Аликс — його сестра.
Він підняв кухля у тому напрямку, де згадана Аликс танцювала з Робіном Кремінцем.
— А чи шановний Алесандер співатиме нам сьогодні?
Пан Риман скосив на неї очі.
— Ні, не співатиме. Він — ні. Його тут нема.
Він витер піт з чола і важко зіп’явся на ноги.
— Благаю вибачити, мосьпані. Даруйте красненько.
Кетлін дивилася, як він, хилитаючись, рухається до дверей. Едмур тим часом цілував Рослін та стискав їй руку. В інших місцях трапезної пан Марк Дудар та пан Данвел Фрей грали, хто кого переп’є, Ламаний Лотар розважав пана Гостіна якоюсь побрехенькою, один з молодих Фреїв спритно перекидав у повітрі три кинджали на радість хихотливим дівчатам, а Дзвоник сидів на підлозі та смоктав вино з пальців. Стольники вносили до трапезної велетенські срібні таці зі шматками рожевої та соковитої ягнятини — поки що найзвабливішою стравою за весь час учти. А тим часом Робб вів Дасію Мормонт у танок.
Коли старша дочка пані Мормонт одягала сукню замість кольчуги, то ставала вельми привабливою на вроду. Висока і худорлява, з трохи задовгим обличчям, вона мала гарну привітну посмішку, яка затьмарювала всі вади. Втішно було бачити, що у танку вона рухається так само гарно та спритно, як зі зброєю в навчальному дворі. Кетлін мимоволі замислилася, чи досягла вже пані Мормонт Перешийку. Усіх інших своїх доньок вона забрала з собою, але Дасія — одна з вірних супутниць Робба у битвах — вирішила залишитися при ньому. «Робб має Недів хист — надихати людей на вірність.» Оливар Фрей також швидко прихилився до її сина. Хіба не казав Робб, що Оливар лишився йому вірним навіть після того, як король одружився з Джейною?
Князь Переїзду, що сидів між своїх чорних дубових башт, раптом плеснув у плямисті долоні. Плескіт вийшов такий тихий, що його ледве почули навіть на помості, але пан Аеніс та пан Гостін побачили рух і почали гатити кухлями по столі. До них приєднався Ламаний Лотар, потім Марк Дудар, пан Данвел та пан Раймунд. Скоро своїми кухлями та рогами гатила вже половина гостей, аж доки не помітили музики на галерейці. Сопілки, тулумбаси та скрипки потроху замовкли, і настала тиша.
— Ваша милосте! — закликав князь Вальдер до Робба. — Септон проказав молитву, ми почули урочисті слова, князь Едмур загорнув моє серденько у кирею з рибками, але від того ці двоє ще не стали чоловіком та дружиною. Коли є меч, то до нього треба піхви, хе-хе. За столом попосиділи гарненько, то час уже й на ліжечко лягати. Що на це скаже мій зацний володар? Покладемо молодих на постіль?
Зо два десятки синів та онуків Вальдера Фрея знову заходилися гатити кухлями і горлати:
— На постіль! На постіль! На постіль молодих!
Рослін зблідла з лиця. Кетлін запитала себе, що найбільше лякає молоду дружину: втрата цноти чи сам звичай постілювання. Авжеж, маючи стільки братів та сестер, вона мусила познайомитися з ним раніше — але ж коли тебе саму вкладають на постіль, то зовсім інша справа. У весільну ніч самої Кетлін Джорі Касель у гарячковому поспіху розірвав їй сукню, а п’яний Десмонд Грел без упину вибачався за кожен сороміцький жарт, негайно вигадуючи наступний. Коли князь Турстан уздрів її голою, то загорлав до Неда, що такі гарні цицьки змушують його жаліти про своє власне одруження. «Бідолаха» — подумала вона, згадавши про князя — адже той пішов з Недом на південь і не повернувся. Кетлін спитала себе, скільки з гостей нинішнього вечора не доживуть до кінця року. «Боюся, чи не забагато.»
Робб підняв правицю догори.
— Якщо ви, князю Вальдере, вважаєте, що слушна година вже настала, то кажу і я: вкладемо молодих на постіль їм на щастя, а нам на втіху!
Його заклик зустріло схвальне оглушливе ревище. Нагорі музики знову взялися до кіз, рогів та скрипок і заграли «Зняла королева черевичок, з голови корону зняв король». Дзвоник перестрибував з ноги на ногу, теленькаючи власною короною.
— Чула, хлопці з Водоплину в штанях мають пструга! — зухвало загорлала Аликс Фрей. — Сковорідки він боїться — висне недолуго!
На це пан Марк Дудар кинув у відповідь:
— Чув я, фреївські дівчата по дві брами мають! Сю до шлюбу бережуть, в тую всіх пускають!
Та Аликс негайно знайшлася:
— Ми обидві бережемо для свойого пана! Маєш ти на наші брами чахлого тарана!