— Гаренголу? — спитав Тиріон, добре знаючи батька.
— Державі не потрібна така чума, як оті «Хвацькі Компанійці». Я наказав панові Грегору скарати на горло усіх у замку.
«Панові Грегору Клегану на прізвисько Гора-на-Коні.» Скидалося, що його ясновельможний батько хотів витрусити з Гори останні крихти руди, перш ніж віддати його на поталу дорнійському правосудові. «Хвацькі Компанійці» скінчать свої долі головами на шпичках, а Мізинець в’їде до Гаренголу без жодної плямки крові на своєму вишуканому вбранні. Тиріонові стало цікаво, чи досяг Петир Баеліш Долини Арин. «От якби він із божої ласки потрапив у шторм і потонув. Та коли це боги мали до мене ласку?»
— Всіх треба скарати на горло, всіх до останнього! — раптом загарячкував Джофрі. — Малістерів, Чорнолісів, Бракенів… усіх! Там самі зрадники, пане діду, і я хочу їхньої смерті! Я не бажаю висувати їм ніяких умов!
Король рвучко обернувся до великого маестра Пицеля.
— А ще я хочу голову Робба Старка! Напишіть князеві Фрею, перекажіть мій наказ. Королівський наказ! Я звелю подати голову Сансі на тарелі на моєму весільному бенкеті.
— Пане королю, — мовив пан Кеван ураженим голосом, — але ж пані Санса у шлюбі стала вашою тіткою…
— То був жарт! — поспіхом втрутилася Серсея. — Джоф хотів нас розважити.
— Які ще розваги? Я наказав! — наполягав Джофрі. — Він був зрадник, і я хочу його дурну голову. Хай Санса її поцілує!
— Ні, — хрипко відказав Тиріон. — Сансу тобі мучити більше не вільно. Зрозумій це нарешті, почваро!
Джофрі гидко вишкірився і мовив:
— Що я чую? Адже це ви в нас почвара, дядечку.
— Справді? — Тиріон нахилив голову набік. — То розмовляй до мене ввічливіше. Почвари бувають небезпечні, а королі нині мруть, наче мухи.
— Я можу вам язика вкоротити за такі слова! — побуряковів король-хлопчак. — Я король!
Серсея поклала на плече сина руку, наче захищаючи та вберігаючи.
— Не заважай курдупелю кидатися погрозами, Джофе. Хай панове батько та дядько бачать, що він за один.
Князь Тайвин анітрохи не зважив на її слова; натомість він звернувся просто до Джофрі:
— Аерис теж відчував потребу нагадувати підданим, що він король. І язики полюбляв укорочувати. Можеш запитати пана Ілина Пейна, хоча навряд дочекаєшся відповіді.
— Пан Ілин ніколи не зважувався дратувати Аериса так, як ваш Біс дратує Джофа! — відказала Серсея. — Ви ж самі чули! Він назвав почварою їхню милість короля, він погрожував їхній особі!…
— Помовч, Серсеє. А ти, Джофрі, слухай. Коли вороги кидають тобі виклик, відповідай на нього вогнем та мечем. Але коли вони стають на коліна, простягни руку і допоможи підвестися. В іншому випадку ніхто ніколи тобі не скориться. І ще одне. Той, хто мусить торочити: «я — король!», не є справжнім королем. Аерис ніколи цього не розумів, а тобі доведеться. Коли я переможу в цій війні у твоє ім’я та задля твого спокою, ми разом відновимо королівський мир та правосуд. А зараз тобі слід думати не про мертву та холодну голову ворога, а про живе та тепле лоно нареченої.
Джофрі примхливо закопилив губи, як умів лише він. Серсея тримала його за плече, а мала б за горло, бо хлопчак раптом здивував їх усіх. Замість покірно відповзти під ту скелю, звідки він виповз, Джоф зухвало випростався і вимовив:
— Ось ви тут, діду, балакали про Аериса. Але ж самі страх як його боялися!
«Божечки милі, починається найцікавіше» — подумав Тиріон.
Князь Тайвин роздивився онука мовчки, виблискуючи золотими цятками у світло-зелених очах.
— Джофе! Негайно проси пана дідуся пробачити твою зухвалість! — завимагала Серсея.
Але Джоф викрутився з її рук.
— Чого б це? Усі знають, що саме так і було. Усі битви виграв мій батько. Він убив принца Раегара і здобув корону. А ваш батько ховався під Кастерлі-на-Скелі. — Хлопчак кинув на діда зухвалий погляд. — Сильний король діє без вагань, а не точить ляси!
— Дякую, що поділилися мудрістю, ваша милосте, — мовив князь Тайвин з такою холодною чемністю, що у всіх присутніх трохи вуха не померзли. — Пане Кеване! Здається, король стомився. Будьте ласкаві супроводити його безпечно до опочивальні. Маестре Пицелю, чи не зготуєте їхній милості якогось лагідного трунку для спокійного сну?