— Ні, ні, благаю вас, не треба!
Мейра стала над верескуном. Місячне сяйво висріблило тризубе вістря її сандолі.
— Хто ви такий? — наказала вона відповідати.
— Я Сем, — схлипнула чорна постать. — Сем я, мене так звати, випустіть мене, ви мене вдарили списом…
Він викотився у калюжу місячного сяйва, не припиняючи боротися з Мейриною сіткою. Ходор і досі басовито волав:
— Ходор-ходор-ходор!
Йоджен нарешті здогадався кинути у вогнище кілька гілок та роздмухати тріскотливе полум’я. У його світлі Бран побачив коло цямрини колодязя дівчину з блідим худорлявим обличчям, загорнуту в хутро та шкури і накинуту велетенським чорним кобеняком. Вона намагалася заспокоїти верескливе немовля в себе на руках. Істота на підлозі спробувала пропхати руку крізь сітку до свого ножа, але не змогла. То не було ані чудовисько, ані Скажений Сокирник у крові своїх жертв — лише товстий здоровань, одягнений у чорну вовну, чорне хутро, чорну шкіру та чорну кольчугу.
— Це ж чорний братчик! — мовив Бран. — Мейро, він із Нічної Варти!
— Ходор? — Ходор присів навпочіпки і витріщився на людину в сітці.
— Ходор, — повторив він і пугукнув, наче сова.
— Так, я з Нічної Варти, так-так. — Товстун і досі дихав важко, наче ковальські міхи. — Я — братчик Варти.
Одна з мотузок сітки підтягувала його підборіддя угору, змушуючи тримати голову високо. Інші глибоко врізалися у щоки.
— Я гайворон! Благаю вас, випустіть мене звідси!
Бран раптом засумнівався.
— Невже ви — триокий гайворон?
«Ні, цей не може бути триоким гайвороном.»
— Та мабуть, ні. — Товстун поводив очима з боку в бік. Очей він, вочевидь, мав лише два. — Мене звуть Семом. Семвел Тарлі. Пустіть, мені боляче!
Він знову почав вовтузитися. Мейра презирливо пирхнула.
— Та годі вже соватися! Порвете мені сітку — викину назад до колодязя! Лежіть тихо — тоді звільню.
— Ви хто такі? — запитав Йоджен дівчину з дитиною.
— Я — Йоля, — відповіла вона. — На честь квітки, метьолі. А він — Сем. Ми не хотіли вас лякати.
Вона заколисала дитину, замурмотіла до неї, і та нарешті припинила плакати.
Мейра тим часом розплутувала товстого братчика. Йоджен пішов до колодязя і втупився у глибину.
— Звідки ви прийшли?
— З Крастерового Дитинця, — відповіла дівчина. — А ви той самий?
Йоджен обернувся до неї.
— Який?
— Він сказав, що Сем — не той самий, — пояснила дівчина. — Сказав, що має бути інший. Той, по кого його послали.
— Хто сказав? — запитав Бран.
— Холоднорукий, — тихо відповіла Йоля.
Мейра звільнила один кінець сітки, і товстун спромігся сісти. Бран побачив, що він аж труситься і досі намагається відсапатися.
— Він сказав, що тут будуть люди, — промимрив товстун, хапаючи повітря. — У замку. Та я не знав, що ви тут, просто біля колодязя. А хто знав, що ви кинете на мене сітку і тицятимете у живіт?
Він помацав своє черево вдягнутою в чорну рукавицю рукою.
— З мене тече кров? Не бачу.
— Та я вас просто з ніг збила, — мовила Мейра. — Ану ж дайте подивитися.
Вона стала на коліно і помацала йому навколо пупа.
— Та ви ж у кольчузі. Я вам і до шкіри не дістала.
— Все одно боляче, — пожалівся Сем.
— Невже ви справді братчик Нічної Варти? — запитав Бран.
Товстун закивав, підборіддя його затрусилися. Шкіра його була бліда і трохи обвисла.
— Лише шафар. Я дбав про круків князя-воєводи Мормонта. — На мить здалося, що він зараз заплаче. — Але я загубив їх на Кулаку. То моя вина. І сам загубився теж. Я не зміг навіть знайти Стіну. Вона у п’ять сотень верст завдовжки, у сто сажнів заввишки, а я не зміг її знайти!
— Ну знайшли ж, осьо вона тут, — мовила Мейра. — Тепер піднімайте дупу з підлоги, я заберу свою сітку.
— Як ви подолали Стіну? — запитав Йоджен, поки Сем важко спинався на ноги. — Невже колодязь веде до підземної річки? То ви пливли річкою? Але ж навіть одягу не змочили…
— Там є брама, — мовив товстун Сем. — Таємні двері — старі, як сама Стіна. Він назвав їх «Чорною Брамою».
Троски перезирнулися.
— Ми знайдемо цю браму на дні колодязя? — запитав Йоджен.
Сем струснув головою.
— Ні, ви не знайдете. Я мушу вас відвести.
— Чого б це? — підозріливо примружилася Мейра. — Якщо брама є, то вона є.
— Ви її не знайдете. А якби і знайшли, то не відчините. Перед вами вона не відчиниться. Бо то є Чорна Брама!