— Ой, бороніть нас боги вчинити щось недоречне. Прошу, ведіть.
Судити його мали у престольній палаті — там, де помер Джофрі. Пан Аддам провів його крізь височезні спижеві двері довгим килимом. Крокуючи, Тиріон відчував на собі очі кількох сотень глядачів, що скупчилися у палаті. Принаймні, він сподівався, що то все глядачі, а не свідки проти нього. «Хтозна, скільки їх Серсеї вдалося назбирати.» Нагорі на галереї він побачив королеву Маргерію — бліду та прекрасну в жалобі. «Двічі одружена, двічі овдовіла — і це в шістнадцять років.» Її мати стояла висока і струнка з одного боку, бабця — маленька та суха — з іншого, а решту галереї заповнювали панянки її почту та лицарі її батька.
Поміст і досі зберігся під порожнім Залізним Престолом, але всі столи, крім одного, з нього прибрали. За тим столом сидів огрядний князь Мейс Тирел у золотому кунтуші на зеленому жупані, а також стрункий і сухорлявий великий князь Оберин Мартел у хвилястих просторих шатах, помережаних жовтими, яскраво-червоними і жовтогарячими смугами. Між ними розташувався князь Тайвин Ланістер. «Може, для мене ще лишилася якась надія. Дорнієць і вирієць один одного зневажають. Як би мені це використати?»
Верховний септон почав з молитви, у якій попрохав Вишнього Батька освітити суддям шлях до справедливості. Коли молитва скінчилася, батько схилився наперед і запитав:
— Тиріоне, ти вбив короля Джофрі?
«А він не марнує ані удару серця.»
— Ні, не вбивав!
— Нам аж камінь з душі скотився, — сухо зауважив Оберин Мартел.
— А чи не скоїла цього Санса Старк? — завимагав князь Тирел.
«Я б на її місці скоїв.» Та де б Санса не була і яку б участь не брала у цих прикрих подіях, вона лишалася його дружиною. Він огорнув її плечі киреєю на знак подружнього захисту — хоча і стояв при тому на спині блазня.
— Джофрі вбила воля богів! Він удавився шматком голубиного пирога.
Князь Тирел побуряковів обличчям.
— То ви покладаєте вину на кухарів?!
— На них або на голубів. Аби не винуватили мене.
Тиріон почув поодинокі смішки, які швидко згасли, і зрозумів, що зробив помилку. «Не розсупонюй язика, дурний коротуне, бо вигребеш собі ним глибоку могилу.»
— Проти тебе є свідки, — мовив князь Тайвин. — Спершу ми вислухаємо їх. Потім ти зможеш виставити власних. Говоритимеш тоді, коли ми дозволимо.
Тиріонові лишалося тільки кивнути головою.
Пан Аддам не надурив: першим до палати запросили пана Балона Лебедина з Королегвардії.
— Пане Правице, — почав він по тому, як склав верховному септонові присягу казати саму лише правду, — я мав честь битися поруч із вашим сином на мості з кораблів. Незважаючи на малий зріст, він є воїном високої мужності та честі. Я ніколи не повірю, що він міг скоїти такий злочин.
Палатою пробігло здивоване бурмотіння; Тиріон запитав себе, в яку божевільну гру грає Серсея. «Навіщо висувати свідка, що вірить у мою невинність?» Утім, скоро все з’ясувалося. Пан Балон неохоче розповів, як він відтягав Тиріона від Джофрі у день бунту та погрому в місті.
— Так, він справді вдарив їхню милість короля. Але то був напад гніву, і минув він швидко, наче літня буря. Адже юрба тоді мало не знищила нас усіх.
— За часів Таргарієнів людина, що вдарила особу королівської крові, втрачала ту руку, яку вона підняла на згадану особу, — зауважив Червоний Гаспид Дорну. — Виходить, карлик знову відростив собі руцю? Чи може, ви, Білі Мечі, просто забули свій обов’язок?
— Він сам був особою королівської крові, — відповів пан Балон. — До того ж Правицею Короля.
— Ні, — заперечив князь Тайвин. — Він тимчасово справляв уряд Правиці з мого наказу.
Обійнявши місце пана Балона, пан Мерин Трант охоче додав подробиць до його свідчень.
— Він збив короля на землю і хвицяв їхню милість ногами! Ще й кричав про те, як несправедливо їхня милість уникнули люті натовпу неушкодженими!
Тиріон почав розуміти задум сестри. «Вона почала з людини, правдивість якої відома усім. І видоїла з нього усе, що змогла. Кожен наступний свідок розповідатиме щось гірше і жахливіше, аж доки я не почну здаватися Маегором Лютим і Аерисом Навіженим у одній особі, з пучкою Аегона Негідного для соковитішого присмаку.»
Далі пан Мерин повів мову про те, як Тиріон зупинив покарання Санси Старк королем Джофрі.
— Карлик спитав їхню милість, чи пам’ятають вони про те, що сталося з Аерисом Таргарієном. А коли пан Борос підніс голос на захист короля, Біс погрожував йому смертю.