— Мій батечко будуть незадоволені.
— Не пригадую, щоб колись рахував задоволення Тайвина Ланістера серед своїх першочергових турбот. Це ви дорнійське вино п’єте?
— Вертоградське.
Оберин скривився.
— Червона водичка. То це ви отруїли малого?
— Ні. Може, ви?
Великий князь посміхнувся.
— Невже усі карлики такі гостроязикі? Часи зараз неспокійні — ще візьме хтось, та й відріже вам язика.
— Ви вже не перші, хто таке каже. Може, мені самому його відрізати? З ним-бо самий клопіт.
— Та ось бачу. Гадаю, задля сміху я все ж вип’ю того немічного пійла, що князь Рожвин продає як вино.
— Як накажете.
Тиріон налив і подав йому кухля. Князь сьорбнув трохи вина, побовтав у роті й ковтнув.
— Наразі згодиться. А завтра пришлю вам міцного дорнійського, яке гідне зватися вином. — І зробив ще ковток. — Я таки знайшов собі ту золотокосу шльондру, якої сподівався.
— То ви відвідали заклад Чатаї?
— Ні, в Чатаї я був із чудовою чорношкірою дівчинкою. Здається, її звуть Алаяйя. Неймовірно вишукана, попри смуги на спині. Та шльондра, про яку я казав — то ваша сестра.
— Невже вона вас звабила? — не здивувавшись, запитав Тиріон.
Оберин гучно зареготав.
— Ще ні, але потроху зваблює. Призначила ціну і навіть натякала на шлюб. Її милості потрібен новий чоловік — а хто пасуватиме краще, ніж великий князь дорнійський? Еларія радить погодитися. Це капосне дівчисько тече під себе від самої думки про Серсею в нашому ліжку. Нас, мабуть, навіть звільнять від сплати карликового шеляга. Натомість ваша сестра хоче від мене лише одну голову, дещо більшу за звичайні та позбавлену носа.
— І що ви їй кажете?
Замість відповіді князь Оберин побовтав вино в келиху, а потім відповів:
— Коли Юний Дракон звоював Дорн багато років тому, по підкоренні Сонцеспису він лишив правити над нами князя Вирію. Тирел їздив з почтом від замку до замку, переслідував бунтівників і стежив за тим, щоб наші коліна не розгиналися. Він прибував із чималеньким військом, забирав собі замок, наче свій власний, сидів у ньому до повороту місяця, а далі їхав до наступного. Була в нього така звичка — викидати панів з їхніх власних опочивалень і забирати собі їхні панські ліжка. Одне з таких ліжок мало над собою важкий оксамитовий навіс, а вздовж його стовпів висіла шворка — викликати дівчину, якщо раптом примха нападе. Тодішній князь Тирел мав смак до дорнійських жінок, і хто посміє його винуватити? Отже, він смикнув за шворку, навіс угорі розчахнувся навпіл, і йому просто на голову звалилася сотня червоних скорпіонів. Його смерть запалила вогонь, який скоро охопив увесь Дорн і за два тижні знищив плоди перемог Юного Дракона. Люди, що стояли на колінах, випросталися і знову завоювали собі волю.
— Сю оповідку я знаю, — мовив Тиріон. — Але до чого ви ведете?
— Ось до чого. Якщо я колись знайду шворку коло ліжка і смикну за неї, то хай краще мені на голову впаде зграя скорпіонів, ніж її милість королева у всій своїй голісінькій красі.
Тиріон вишкірив зуби.
— Тут ми маємо чимало спільного!
— Та насправді я маю багато за що дякувати вашій сестрі. Якби не її звинувачення на бенкеті, зараз ви б могли судити мене, а не я вас. — Темні очі великого князя блищали лукавством. — Адже хто знає про отрути більше від Червоного Гаспида Дорну, га? Хто має вагоміші причини тримати Тирелів щонайдалі від корони? А при мертвому Джофрі за дорнійським законом Залізний Престол мусить перейти до його сестри Мирцели, яка завдяки вам так доречно заручилася з моїм власним небожем.
— Дорнійський закон тут ні до чого. — Тиріон так захопився своїми власними негараздами, що про спадкоємність престолу досі не замислювався. — Мій батько коронує Томена, та й по тому. Будьте певні.
— Тут у Король-Березі він справді може коронувати Томена. Та чому б моєму братові у Сонцесписі не коронувати Мирцелу? Чи розпочне ваш батечко війну з вашою небогою на користь вашого небожа? А ваша сестра? — Князь здвигнув плечима. — Може, мені зрештою все-таки варто одружитися з королевою Серсеєю. За умови, що вона підтримає свою дочку проти свого сина. Як гадаєте, чи підтримає?
«Ніколи» — хотів був відповісти Тиріон, та слова застрягли йому в горлянці. Серсея завжди шаленіла, що її не пускають до влади з огляду на стать. — «Якби дорнійський закон діяв на заході, вона була б законною спадкоємицею Кастерлі-на-Скелі.» Адже хоча вони з Хайме були близнюками, Серсея з’явилася на світ першою, і цього було досить. Підтримавши право Мирцели на спадок, вона тим підтримувала своє власне.