МЕЛЬХІОР (висипає кілька балончиків спреїв, купу доларових купюр, цигарки): Пахощі, золото, ладан!
Ніби було сказане чарівне слово, освітилося кам’яне ліжко з Азрою. Біля неї згорток, а збоку сидить Йосиф (Гасан), тримаючи в руках пилу.
Стишений подзвін.
ГАСАН (урочисто): Мар’ям, Юсуф! І одна пані, незмінно подібна до себе: Марта!
МЕЛЬХІОР: Свята Родина! На коліна, царі! На коліна, маги!
Королі розчулено вклякають.
МЕЛЬХІОР: Ми вклоняємося Найслабшому, який буде Найсильнішим! Ми вклоняємося Найменшому, який буде Найбільшим! Ми любимо Ягня і його родину!
МАРТА: Алілуя, амінь! Ти, Гасане, забирайся. Ти нічого не розумієш.
ГАСАН: Гадаю, одначе, що я батько, принаймні у якомусь правовому сенсі...
МАРТА: Залиш це мені.
ГАСАН: Отже, яким би він не був, цей батько, можливо, і його треба було б спитати...
МАРТА: Ідіоте.
ГАСПАР: А це хто такий?
МАРТА: Він з іншої історії.
ГАСАН: Без моєї участі тут нічого не буде, це я вам одразу кажу, і, гадаю, навіть добре, що я це вам кажу одразу, чи то за Святим Духом, чи за шайтаном, щоб потім не було непорозумінь. Я люблю, щоб одразу викладали на стіл те, що мають. Тільки, панове, нічого не має бути в рукаві.
МАРТА: Пахощі, золото, ладан?
МЕЛЬХІОР: Безліч добрих побажань.
ГАСАН: Цим можеш підтертися.
БАЛТАЗАР: Чи ми можемо безпосередньо звернутися до щасливої матері?
ГАСАН: Ги-ги, можете, але вона нічого не чує. (Проводить рукою перед Азриними очима.) Mortuus! Але ні. Вона все бачить. Тільки не хоче. Не хоче бачити.
ГАСПАР (Марті): Чи можете Ви, свята пані, сказати цьому панові, щоб він на хвилинку нас залишив?
ГАСАН: «Свята пані», ги-ги, це ви гарно придумали, тільки вона теж слухає лише себе. На стіл, панове, щоб ми побачили, про що йдеться, адже ви пройшли такий клопіткий і небезпечний шлях недаремно. Тут якийсь бізнес, нюхом чую, тут усе пахне якимсь бізнесом. Тоді й ми скажемо, що і як, а це, Ваші Величності, так: що маємо, тим і торгуємо.
МЕЛЬХІОР: Може, пан справді міг би зачекати надворі?
ГАСАН: Не будь дурною, жінко, як ти торгуватимеш без чоловічого розуму? Вони тебе піймають на гачок, як рибку, ці не жартують! Вони знають свою справу!
Гаспар і Балтазар ідуть в його бік.
ГАСАН: Назад! Я перепиляю Ваші Величності оцією своєю пилою, ніби ви із сиру! Отже, забирайте той ладан, ті пахощі й тих кілька папірців. Про що тут насправді йдеться?
Царі перезирнулися.
Замовкли дзвони, світло звичайне.
МЕЛЬХІОР: Ми прийшли, щоб врятувати Дитятко.
МАРТА: Ваша Величносте! Це не схоже на щось нове. Багато хто приїздить сюди рятувати, а тут, як ви бачите, мало що можна врятувати. Дивно те, що це роблять тут, а не в тих місцях, де б це, можливо, і можна було зробити.
БАЛТАЗАР: Багато хто полює на нього, а деякі з них могутні й дуже, дуже рішучі.
МАРТА: Ваша Величносте, про це тут теж чули. Тут усі на всіх полюють.
ГАСАН: Марто, вони хочуть купити дитину.
МЕЛЬХІОР: Добре, що він залишився.
МАРТА: Що ти маєш на увазі?
ГАСАН: У кошик його, як якусь рибину, а потім — у далекі світи.
МЕЛЬХІОР: Він купатиметься в молоці й меді. Виростатиме у шовках, врятує світ.
МАРТА: Ваша Величносте, таких у нас було вже забагато.
БАЛТАЗАР: П’ять тисяч?
ГАСАН (відкриває рота): П’ять?
МЕЛЬХІОР: Ми — команда. Що один говорить, решта під цим підписується.
МАРТА: Ви хочете в цієї нещасної забрати її дитину?
ГАСАН: Зберися з думками, жінко. Ти теж цього хочеш.
МАРТА: Як рибу в кошик?
ГАСПАР: Власне кажучи, ми хочемо купити дитину, а ніяк не забрати її.
ГАСАН: Якщо я не помиляюся, за п’ять тисяч.
МЕЛЬХІОР: Пані. Це не звичайна справа. Ми не коней купляємо. Ми, по суті, маємо місію.
ГАСПАР: Ми рятуємо!
МЕЛЬХІОР: Ми — захисники невід’ємних прав Людини, її непорушної цінності, свободи й честі!
БАЛТАЗАР: Ми йдемо і рятуємо!
МЕЛЬХІОР: Отже?
МАРТА: Кілька запитань.
МЕЛЬХІОР: Прошу, прошу.
МАРТА: Чи дивитесь ви своєму товару в зуби?
ГАСАН: Марто, ні про які зуби тут ще нема мови.
МАРТА: Чи це не кіт у мішку?
ГАСАН: Це не кіт, це дитина.
МАРТА: А якщо дитина хвора?
ГАСАН: Хто не ризикує, той не п’є шампанське.
МЕЛЬХІОР: Правильно. Я недооцінив цього нікчемника.
ГАСАН: Дуже дякую.
МАРТА: А якщо дитина, з огляду на обставини, дуже нервова?
МЕЛЬХІОР: А хто сьогодні не нервовий?