Витрусили прямо на зборах: хто за? хто проти? Тих, хто «проти», і рахувати не стали. Та їх, вважайте, що й не було. Проголосуй лишень проти — потім руку кусатимеш. Оту, що здуру підняв.
Сват із райкому, щоправда, перед тим, як голосувати, представив. Солов’єм розливався. І такий, і сякий, і замалим медом не мазаний. Вчений: академію щойно скінчив. І кришталево чистий: красти не буде. Ще і в рот — жодної краплі спиртного. Оцей уже точно ваш колгосп на ноги поставить!
Люди вірили не вірили — більш приглядалися. Що воно за диво таке, що не п’є і не краде.
Що скінчив академію щойно, одразу ж не повірили. Молоде, аж зелене, та ще й нежонате. (Це — жіночки, у яких доні на виданні). Ще й красивий мов намальований. (Це, звісно, дівчата). Ну, що горілки до рота не бере, то ви нам казочок не розказуйте! Горілку тільки гуси не п’ють. (Це вже дядьки). Несолідний якийсь, несолідний. Он у сусідів — ото голова! Вже і в машину не влазить! (Це — парторг з агрономом). Нічого, побуде — то вилюдніє. (Це — комірник. У якого вже й півкабанчика налаштовано представникові з райкому).
Ну, проголосували, обрали, поплескали в долоні, голову нового вітаючи. Та й стали розходитись.
І розмов було, розмов — до самого ранку.
Ох і шпарко ж заходивсь хазяйнувати новий голова!
Спершу взявся дисципліну наводити.
У селі як. У селі ще відтоді, коли гуртове-чортове заводили та у шию до спільного турили, люди звикли працювати з-під батога. Щоранку бригадири двори обгавкували, женучи на колгоспщину-панщину. Доки намотаються, доки начухаються — півдня і збіжить. Та ще й роблять як мокре горить. Вродить не вродить — спершу державі, до пельки її ненаситної, потім — під урожай наступного року, потім — фураж для худоби, а що лишиться — те уже людям. На трудодні пустопорожні.
То й жили в основному з присадибних городів. Та хазяйства домашнього. Сіяли навіть і озимі та ярі — такі врожаї вмудрялись збирати, що куди тій Європі!
То новий голова думав-гадав та й надумався, як людей на роботу скликати.
Рано-вранці, ще й півні дрімали, сів з баяном до «бобика», міліціонера дільничного за руль посадивши, та й покотив вздовж села, на баяні наярюючи. Ще й на повний голос ним же складену пісню співаючи. Голос мав сатанюра, хоч народного артиста присвоюй.
Голова реве грамофоном, міліціонер щосили підспівує, ще й сигналом підігрує, фари рвуть темряву — усеньке село у двори повискакувало.
А згодом завелися і підголоски: парторг, агроном і зоотехнік. Голоси оцих трьох не дуже, але — стараються. Мертвого збудять.
І пішов поголос по всьому району: як новий голова людей на роботу скликає.
Докотилось і до першого. Що мав прізвище Пасічник. Завжди був насуплений та невдоволений, наче його день і ніч бджоли кусали.
Якось пізно ввечері вийшов з райкому (засидівся, ждучи дзвінка керівного з області), а з сусіднього закладу, де торгували пивом на розлив і на винос, вискочив один з пиворізів та до постаменту вождя революції, що перед райкомом стояв, і пристроївся.
— Ти що робиш, негіднику?
— А ти хто такий?
— Я Пасічник!
— А мені меду не треба…
Другого ж дня установу оту симпатичну зрили бульдозером. Щоб не обсцикали вождя революції. А завідувачеві райторгвідділом припаяли строгача з попередженням.
Так отой секретар, якого й тіні боялися, поцікавився:
— Піснями на роботу зганяєш?.. Ну, співай-співай, подивимося, що восени заспіваєш… Озимину пересіяв?
Вимерзла озимина до ноги в усьому районі. Надійшла строга команда: зорати і пересіяти.
Він і зорав, і пересіяв, чи не перший в районі, а отой лан, що западав у долину лісом захищений, поради старих людей послухавшись, вирішив на свій ризик і страх не чіпати.
І вродила там озимина на диво. По п’ятдесят центнерів з гектара.
На бюро райкому їхав — солов’ї в серці витьохкували.
У приймальній сиділи голови колгоспів. Нічого хорошого од виклику в райком не чекаючи.
— О! А тебе для чого покликали?
— Слухати будуть.
— Теж соловейко знайшовся: його будуть слухати! Ї…ти тебе будуть, а не слухати!
І як у воду дивилися: вліпили сувору догану.
— За віщо? — ошелешено мекнув.
— За те, що не виконав директиви райкому, — пояснили йому популярно. — Яка команда була? Зорати і пересіяти… Кожен як стане директиви порушувати, знаєш куди докотитися можна?