Орґантіно тупо подивився на старого. Йому, не знайомому з історією цієї країни, при всьому красномовстві співбесідника половина сказаного залишилася незрозумілою.
— Після мудреців Китаю до нас прийшов з Індії царевич Сіддхарта. — Продовжуючи свою розповідь, старий зірвав з куща біля стежки троянду і з задоволенням вдихнув її аромат. Але хоча троянду було зірвано, вона лишилася на кущі. А квітка в руці у старого, за формою і кольором така ж, була примарною, мов туман.
— Будду спіткала така ж доля. Та розповідати всі подробиці, мабуть, означає тільки посилити твою нудьгу. Я лише хочу, щоб ти звернув увагу на вчення про втілення в нашій країні буддійських божеств. Це вчення привело жителів нашої країни до переконання, що богиня Охірумемуті те ж саме, що будда Дайніті-ньорай. Чи означає це, що перемогла богиня Охірумемуті? Або що переміг будда Дайніті-ньорай? Припустімо, що нині серед жителів нашої країни Охірумемуті невідома, а будду Дайніті-ньорай багато хто знає. Все-таки чи прибере в їхніх снах Дайніті-ньорай вигляду богині Охірумемуті, а не індійського будди? Я разом із Сінраном і Нітіреном гуляв у тіні квітів шореї. Будда, в якого вони палко вірять, не який-небудь чорнолиций з німбом. Це сповнений величі брат таких, як наш принц Дзьоґу-тайсі… Але довгу розповідь про все це я, як обіцяв, припиняю. Хочу тільки сказати, що хоча такі, як деусу, до нашої країни і приходять, але ніхто нас не переміг.
— Ні, зачекай, ось так говориш… — перебив його Орґантіно, — а сьогодні декілька самураїв навернулися в святу віру.
— Нехай навертаються скільки завгодно. Якщо йдеться тільки про навернення, то більшість жителів нашої країни сприйняло вчення царевича Сіддхарти. Але наша сила не в тому, щоб руйнувати. Вона в тому, щоб переробляти.
Старий кинув троянду. Відділившись од його руки, троянда розтанула у вечірній півтемряві.
— Справді ваша сила в тому, щоб переробляти? Але так не лише у вас. У будь-якій країні… наприклад, навіть злі духи, що вважаються богами Греції…
— Великий Пан помер. Але, можливо, і Пан колись воскресне? Одначе ми поки що живі.
Орґантіно з подивом глянув скоса на старого.
— Ти знаєш Пана?
— Про нього було написано в книгах із поперечними рядками, які привезли з собою сини наших даймьо з Кюсю, повернувшись із західних країн. Але зараз розмова ось про що: нехай сила переробляти є не лише в нас, однаково не можна бути безтурботним. Навіть більше, саме тому тобі треба бути насторожі. Адже ми — старі боги. Ми, як і грецькі боги, бачили світанок світу.
— Але деусу має перемогти.
Орґантіно вперто повторював те ж саме. Одначе старий, буцім не чуючи, вів своєї:
— Днями я зійшов з корабля на західному березі нашої країни. І зустрівся з подорожнім, який повернувся із Греції. Він не був богом, він був простим смертним. Сидячи з ним на скелі при місячному світлі, я почув од нього різні розповіді. Про те, як його схопив одноокий бог, про богиню, що перетворює людей на свиней, про русалок з красивими голосами… Ти знаєш ім’я цього подорожнього? Відтоді як він зустрівся зі мною, він перетворився на аборигена нашої країни. Тепер його звати Юрі-вака. Тому будь насторожі. Не можна сказати, що деусу неодмінно переможе. Хоч як широко розповсюдилася віра в небесного царя, не можна сказати, що вона неодмінно переможе.
Старий поступово перейшов на шепіт.
— Може статися, що деусу сам перетвориться на аборигена нашої країни. Адже все, що йшло з Китаю та Індії, стало нашим. І все, що йде із Заходу, теж ним стане. Ми живемо в деревах. Ми живемо в дрібних річечках. Ми живемо у вітерці, що пролітає над трояндами. У світлі вечірньої зорі, що впало на стіну храму. Скрізь і завжди. Будь насторожі. Будь насторожі.
Голос його раптом урвався, і старий, мов тінь, розтанув у півтемряві. І тієї ж миті з дзвіниці над головою спохмурнілого Орґантіно рознісся голос вечірнього дзвону Ave Maria.
Падре Орґантіно, що зійшов із ширм храму Намбандзі, — ні, не тільки Орґантіно. Рудоволосі люди з орлиними носами, волочачи поли сутани, із заростей лавра і троянд, залитих присмерковим світлом, повернулися на попереднє місце. На старовинні, вже трьохсотрічні штори з картиною, на якій зображено вхід до бухти корабля Південних Варварів.