Вислухавши все, кавалер зняв одну зі своїх нижніх одежин і віддав цій згорбленій монахині. І потім, похнюпивши голову, мовчки пішов геть.
Починаючи з ранку наступного дня кавалер у пошуках панночки обходив усю столицю. Але ні де панночка, ні що з нею, йому так і не вдалося дізнатись.
І ось через декілька днів надвечір він стояв, сховавшись од струменів дощу, під навісом Західної галереї перед брамою Судзакумон. Крім нього, там перечікував дощ іще якийсь монах, схожий на жебрака. Дощ сумовито накрапав крізь отвори вкритої лаком брами. Поглядаючи кутиком очей на монаха, кавалер, стараючись розвіяти досаду, ходив туди й сюди по кам’яних плитах. Раптом слух його уловив, що за ґратами напівтемного вікна галереї хтось є. Він байдуже кинув погляд у вікно. Там монахиня, поправляючи діряві мати, поралася біля хворої жінки. Навіть у слабкому світлі сутінків лице жінки здавалося страшенно виснаженим. Але досить було одного погляду, щоб упізнати в ній панночку. Кавалер хотів з нею заговорити. Але такий жалюгідний був її вигляд, що голос його урвався. А вона, не знаючи про те, що він поруч, перевертаючись на дірявій маті, з болісним зусиллям проказала таку танка:
Почувши цей голос, кавалер мимоволі вимовив ім’я панночки. Панночка підвела голову. Та тільки-но вона побачила кавалера, як зі слабким зойком знову впала долілиць на маті. Монахиня — її вірна годувальниця — разом з кавалером, який вбіг, злякано кинулась її підводити. Та коли, підтримуючи її за плечі, вони посадили її й глянули їй у лице, не тільки годувальниця, але й кавалер злякалися ще дужче.
Годувальниця, мовби збожеволівши, кинулася до жебрака монаха й попрохала його прочитати молитви над умираючою. Монах погодився й сів у головах панночки. Але замість того, щоб читати молитви, він звернувся до неї з такими словами:
— Життя та смерть не підвладні людині. Не жаліючи сил, прикликай будду Аміда.
Підтримувана кавалером, панночка почала ледве чутно проказувати ім’я Будди. Та відразу ж злякано спрямувала погляд на темну стелю.
— Ах, там вогненна колісниця!
— Не бійся! Молись Будді, і зійде на тебе благо.
Монах злегка підвищив голос. Трохи згодом панночка, мовби марячи наяву, пробурмотіла:
— Я бачу золотий лотос. Величезний лотос, схожий на священний зонт.
Монах хотів щось сказати, але не встиг. Панночка уривчастим голосом промовила:
— Уже не бачу лотоса. Тепер темно, тільки вітер свище в пітьмі.
— Усім серцем прикликай Будду. Чого не прикликаєш ти Будду?
Монах говорив майже гнівно. Та панночка, ніби відходячи, повторювала все те ж саме:
— Нічого… нічого не бачу. Темно… Тільки вітер… тільки холодний вітер свистить у пітьмі.
Кавалер і годувальниця, ковтаючи сльози, поминали впівголоса ім’я Аміда. Монах, набожно склавши руки, допомагав панночці молитися. І так, під час промовляння слів молитви, які мішалися із шумом дощу, на дірявій маті панночка мало-помалу відійшла в царство смерті…
Через кілька днів місячної ночі обірваний монах, який закликав панночку молитись, знову сидів, обхопивши коліна, в Західній галереї перед брамою Судзакумон. По освітленій місяцем дорозі, безтурботно щось наспівуючи, йшов самурай. Побачивши монаха, він зупинився й байдуже сказав:
— Кажуть, віднедавна тут біля брами чути жіночий плач?
Не підводячись із кам’яних плит, монах відповів одним словом:
— Слухай.
Самурай прислухався. Але, крім слабкого шарудіння цвіркунів, не чути було нічого. У нічному повітрі розходився лише смолистий запах сосон. Самурай хотів заговорити. Але не встиг він промовити й слова, як раптом звідкілясь долинув тихий-тихий жіночий стогін.
Самурай схопився за меч. Але голос, лишивши за собою довге, протяжне відлуння, десь безслідно затих.
— Молись Будді! — Монах підвів обличчя до місяця. — То дух нікчемної жінки, що не відає ні раю, ні пекла. Молись Будді!
Але самурай, не відповідаючи, вдивлявся в обличчя монаха. Й раптом, здивовано ступивши до нього, схопив його за руки.
— Адже ви — превелебний Найкі? Чому в такому місці…
Той, кого назвали «превелебний Найкі», в миру Йосісіґе Ясутане, був найблагочестивіший буддійський монах, славетний навіть серед учнів превелебного Куя.
Червень 1922 р.