Хандзабуро пам’ятав лиш те, що сталося до цієї хвилини. Принаймні, те, що було далі, збереглося в нього в пам’яті вже не з тією виразністю. Він пам’ятав, що нібито побився з обома китайцями. Потім нібито скотився з крутих сходів. Але все це уявлялося йому не цілком ясно. Хай там як, коли він після поневірянь у світі непевних видінь прийшов до тями, він лежав у труні, встановленій у казенній квартирі на вулиці N. Мало того, просто перед труною молодий місіонер із храму Хонґандзі читав заупокійну молитву.
Само собою зрозуміло, воскресіння Хандзабуро зробилося предметом усіляких пересудів. Газета «Дзюнтен дзіхо» вмістила його великий портрет і надрукувала кореспонденцію в три стовпчики. Згідно з цією кореспонденцією, Цунеко у своєму жалобному платті більше, ніж зазвичай, сяяла посмішкою; декілька людей із начальства і товаришів по службі, зачисливши витрати на тепер уже непотрібні поминальні приносини за рахунок компанії, влаштували банкет на честь воскреслого. Звичайно, авторитет професора Ямаї опинився під ударом. Але професор, спокійно пускаючи кільця цигаркового диму, вправно відновив свій авторитет. Він заявив, що це таємниця природи, недоступна медицині. Тобто замість авторитету особисто свого, професора Ямаї, він поставив під удар авторитет медицини.
В одного тільки винуватця подій, самого Хандзабуро, навіть на банкеті на честь його воскресіння не було на лиці й ознаки радості. Й не дивно. Його ноги з моменту воскресіння перетворилися на кінські. На гніді кінські ноги з копитами замість пальців. Щоразу, бачачи ці ноги, він відчував невимовний відчай. Якщо хто-небудь випадково побачить ці його ноги, його того ж дня, без сумніву, звільнять із компанії. Товариші по службі, безумовно, ухиляться від усяких подальших стосунків з ним. І Цунеко — о, слабкість, жінка ім’я твоє! — і Цунеко візьме з них приклад; вона не захоче мати чоловіка з кінськими ногами. Чим більше Хандзабуро думав про це, тим міцніше утверджувалося в ньому рішення хай там що приховати свої ноги. Він відмовився від японської одежі. Почав носити високі чоботи. Наглухо зачиняв двері та вікна ванної. І все-таки ним безперестанно володіла тривога. Ясна річ, недаремно. Чому? А ось чому…
Більше за все Хандзабуро остерігався викликати до себе підозру товаришів по службі. Можливо, тому він, при всіх своїх стражданнях, тримався порівняно невимушено. Але, судячи із щоденника, йому постійно доводилося боротись із небезпекою.
«…липня. Далебі, молодий китаєць приставив мені препогані ноги. Їх можна назвати розсадником бліх. Сьогодні на службі ноги в мене свербіли до божевілля. Принаймні, треба тимчасово покласти всі свої сили на вигнання бліх…»
«…серпня. Сьогодні ходив в одній справі до керівника. Під час розмови керівник весь час принюхувався. Здається, запах моїх ніг пробивається і крізь чоботи…»
«…вересня. Вільно керувати кінськими ногами куди важче, ніж їздити верхи. Сьогодні перед обідньою перервою мене послали у терміновій справі, і я швидко побіг униз по сходах. Усякий у таку хвилину думав би тільки про справу. І я на мить забув про свої кінські ноги. Не встиг я охнути, як мої ноги зісковзнули на сім сходинок…»
«…жовтня. Потроху навчився керувати своїми кінськими ногами. Якщо розібратися, вся справа в тому, щоб зберігати рівновагу кульш. Сьогодні зазнав невдачі. Щоправда, тут не тільки моя провина. О дев’ятій ранку поїхав на рикші на службу. Й ось рикша замість дванадцяти сенів почав вимагати двадцять. До того ж він учепився в мене й не давав увійти в двері. Я дуже розсердився й з усієї сили копнув його ногою. Рикша злетів у повітря, як футбольний м’яч. Ясна річ, я шкодував. Принаймні, рухати ногами треба значно обережніше».
«…липня. Найзліший мій ворог — Цунеко. Під приводом необхідності жити культурно нашу єдину японську кімнату я врешті-решт умеблював по-європейськи: таким чином, я можу в присутності Цунеко залишатися в чоботях. Цунеко, здається, дуже незадоволена тим, що прибрали татамі. Але навіть у табі такими ногами ходити по японській підлозі для мене просто немислимо».
«…вересня. Сьогодні продав двоспальне ліжко. Колись я купив його на аукціоні в одного американця. Повертаючись з аукціону, я йшов алеєю сетльменту. Дерева були в повному цвітінні. Красиво блищала вода в Імператорському каналі. Але… тепер не час поринати у спогади. Вчора вночі злегка хвицнув Цунеко в бік…»
«…листопада. Сьогодні сам одніс у прання свою брудну білизну: до трусів, кальсон і шкарпеток завжди прилипає кінське волосся».
«…грудня. Шкарпетки рвуться страшенно. А платити за шкарпетки без відома Цунеко — воістину завдання не з легких…»