Щоби зробити життя щасливим, треба любити повсякденні дрібниці. Сяяння хмар, шелест бамбука, цвірінькання зграйки горобців, обличчя перехожих — в усіх цих повсякденних дрібницях потрібно знаходити найвищу насолоду.
Щоби зробити життя щасливим? Але ж ті, що люблять дрібниці, через дрібниці завжди страждають. Жаба, що стрибнула в зарослий ставок у саду, порушила вікову печаль. Але жаба, що вистрибнула із зарослого ставка, можливо, вселила вікову печаль. Усе-таки життя Басьо було повним насолод, але в очах оточення його життя було повним страждань. Так і ми — щоб насолоджуватися найменшим, маємо страждати від найменшого.
Щоби зробити життя щасливим, потрібно страждати від повсякденних дрібниць. Сяяння хмар, шелест бамбука, цвірінькання зграйки горобців — в усіх цих повсякденних дрібницях потрібно вбачати і муки пекла.
Із усього притаманного богам найбільше моє співчуття викликає те, що вони не можуть покінчити життя самогубством.
Ми знаходимо безліч причин ганьбити богів. Але, хоч як це сумно, японці не вірять і у всемогутнього бога, що заслуговує на ганьблення.
Народ — поміркований консерватор. Суспільний лад, ідеї, мистецтво, релігія — щоби народ полюбив їх, потрібно, аби на них був наліт давнини.
Зрозуміти, що народ дурний, — цим пишатися не варто. Але зрозуміти, що ми самі і є народ, — ось цим варто пишатися.
Стародавні люди зараховували до великих принципів держави — зробити народ дурним. Але лише настільки, щоби не втратити можливості зробити його ще дурнішим. Або щоби не втратити можливості зробити його й мудрим.
Чехов в одному зі своїх листів так розмірковує про відмінність між чоловіком і жінкою. Жінка, старіючи, все більше займається жіночими справами, а чоловік, старіючи, все більше відходить од жіночих справ.
Але ці слова Чехова рівнозначні заяві, що чоловіки й жінки, старіючи, перестають цікавитися стосунками між особами обох статей. Але ж це відомо і трирічній дитині. Більш того, слова Чехова вказують не стільки на існування відмінності між чоловіком і жінкою, скільки на те, що така відмінність відсутня.
Одяг жінки — частина її самої. Кейкіті не піддався спокусі, звісно, завдяки притаманній йому моральності. Але потрібно пригадати, що жінка, яка спокушала Кейкіті, наділа одяг його дружини. Якби вона цього не зробила, то, видно, взагалі не змогла б його спокусити.
Примітка. Див. повість Кікуті Кана «Спокушання Кейкіті».
Скільки комічних поразок зазнавали ми, коли, вибираючи дружину, дбали головним чином про те, щоб вона була незайманою. Але ж одруження — найбільш слушний час, аби відмовитися від поклоніння незайманості.
Поклоніння незайманості може початися лише після того, як пересвідчишся в ній. Тут над почуттям віддається перевага незначним знанням. Тому поклонників незайманості можна з цілковитою підставою назвати зарозумілими вченими, далекими від любові. Можливо, не випадковим є й те, що поклонники незайманості з такою серйозністю займаються її виявленням.
Звісно, поклоніння дівчині зовсім інше, ніж поклоніння незайманості. Люди, що вважають ці поняття синонімічними, занадто недооцінюють артистичний талант жінок.
Одна школярка якось запитала мого приятеля: цілуючись, треба заплющувати очі чи можна залишати їх розплющеними? Я разом із цією школяркою дуже шкодую, що в школі не викладають правил пристойності в коханні.
У шкільні роки я читав різні повчальні історії про Каібару Еккена. Одного разу він плив на поромі з якимось незнайомим студентом. Студент, мовби пишаючись своїми знаннями, самовпевнено розумував з приводу різних наук. Еккен, не перебиваючи, уважно слухав його. Тим часом пором пристав до берега. Тоді було так заведено, щоби пасажири, сходячи з судна, повідомляли своє ім’я. Тут студент дізнався, що розмовляв з великим конфуціанцем, і, зніяковівши, почав просити вибачення за свою нечемність. Ось таку повчальну історію я одного разу прочитав.