Я був так вражений настільки несподіваною відповіддю, що розгубився й мимоволі ухопився за борт човна.
— Значить, ти також знав? — тихо запитав я.
— А ти сам, чи все ти знав? — підкреслюючи кожне слово, заперечив Міура.
Я. Все чи не все — не знаю. Чув тільки про те, що твоя дружина заприятелювала з пані Нараяною.
Міура. А про стосунки між дружиною та її кузеном? Через три місяці після весілля. Якраз напередодні того, як попросив Ґодзету Хобая написати відомий тобі портрет дружини.
Можете собі уявити, наскільки несподіваним мені видалася й ця відповідь Міури.
Я. Як же ти міг досі терпіти це?
Міура. Чому «терпіти»? Я це схвалював.
І знову я був настільки вражений відповіддю Міури, що деякий час тільки приголомшено дивився на нього.
— Звичайно,— спокійно вів далі Міура, — це не означає, що я схвалюю їхні нинішні стосунки. Ні. Я ставився зі схваленням до тих відносин між ними, як я їх на той час малював у своїй уяві. Ти, мабуть, пам’ятаєш, що я був прихильником «одруження з любові». Та при цьому, мушу тобі сказати, я не мав якихось корисливих міркувань. Просто я ставив любов понад усе. І коли після одруження зрозумів, що любов між нами не справжня, то пожалкував про поспішність, з якою поєднав свою долю з цією жінкою. Разом з тим мене не полишало почуття жалості до дружини, яка була змушена ділити зі мною ложе й дах. Тобі ж відомо, що я з давніх пір не міг похвалитися здоров’ям. Крім того, нехай я вважав, що люблю її, але ж вона могла й не любити мене. А можливо, моя любов із самісінького початку була настільки слабкою й недосконалою, що виявилася нездатною викликати серйозне почуття у відповідь… І я вирішив пожертвувати собою заради дружини та її кузена, що приятелювали з дитинства, позаяк почуття, яке виникло між ними, більш чисте та щире, ніж те, яке існувало між нами. Бо якби я вчинив інакше, мій принцип ставити любов понад усе виявився б на ділі лише красивою фразою. Тому-то я й вирішив про всяк випадок замовити відомий тобі портрет дружини, щоб він замінив мені її, тільки-но стане зрозуміло, що вона любить іншого.
Міура замовк і знову спрямував погляд у небо, яке чорною запоною висіло над особняком Кімацуура. Поки не було й ознаки, що ось-ось засвітяться хмари і зійде місяць. Я запалив сигару й запитав:
— Що ж було потім?
— Невдовзі я переконався, що любов між моєю дружиною та її кузеном не справжня. Відверто кажучи, я дізнався, що він перебуває в інтимних стосунках не тільки з моєю дружиною, але і з пані Нараяною. Як мені це вдалося — гадаю, що й тобі не буде особливо цікаво почути про це, та й мені не хотілося б зараз розводитися на цю тему. Скажу тільки, що випадково мені особисто довелося бути свідком їхнього таємного побачення.
Струшуючи попіл сигари за борт, я живо уявив собі ту дощову ніч і несподівану зустріч біля входу до харчевні Ікуїне.
— Для мене це було першим ударом, — спокійно вів далі Міура. — Половина основи, на якій будувалося моє схвалення їхніх стосунків, розвалилася. Більше я не міг, як раніше, доброзичливо дивитися на інтимні стосунки моєї дружини та її кузена. Ти в цей час якраз повернувся із своєї поїздки до Кореї. І от я почав думати над засобом, за допомогою якого можна було б їх розлучити. Тоді я вірив, що, незважаючи на обман кузена, любов до нього з боку моєї дружини була щирою. Тому, а також заради щастя дружини, я визнав за необхідне втрутитися. Дружина й він не могли припустити, що я давно знав про їхні стосунки. Тому вони — принаймні дружина — напевно, вирішили, що мене спонукають ревнощі. Відтоді дружина почала вороже до мене ставитись і навіть стежити за мною. Та й на тебе вона дивилася з побоюванням.
— Дійсно, одного разу вона, стоячи за дверима кабінету, підслуховувала нашу з тобою розмову.
— Цілком можливо. Така жінка могла піти й на це.
Деякий час ми мовчки дивилися на чорну гладінь ріки. Наш човен минув міст Оумаябасі й, залишаючи ледве помітний слід на воді, наблизився до Комакати.
— Але я продовжував вірити в чесність дружини, — вів далі Міура свою оповідь, — і ще дужче страждав через те, що вона не хотіла зрозуміти мого настрою. Не тільки не хотіла, але навіть зненавиділа мене. І от, відтоді як я зустрів тебе на вокзалі в Сімбасі, я всіляко намагався заглушити в собі думки, що мучили мене…
Тиждень тому служниця помилково принесла до мого кабінету листа, призначеного дружині. Я зразу вирішив, що лист од її кузена, і… відкрив його. На свій подив, я зрозумів, що в моїх руках опинилося любовне послання від невідомого мужчини. Так я переконався, що ті почуття, які дружина мала до кузена, також ніяк не можна назвати чистою любов’ю. Я дістав другий і значно більш жорстокий удар, який ущент розбив мої ідеали. І в той же час на мене зійшло печальне заспокоєння, ніби тягар відповідальності, що тиснув мені весь час на плечі, раптом зник.