Після одного з таких зборів я попрощався зі Сьюзі та Френсі й сидів у ніші біля аудиторії, що була наполовину закрита плющем, і з похмурим настроєм палив косяк. Шикі знайшов мене там і зупинився навпроти, махаючи крилами.
— А я шукав тебе, Робе, — сказав він і замовк.
Трава тільки починала пробирати мене.
— Цікава лекція, — бовкнув я неуважно, насолоджуючись відчуттями від травки. Мене не обходило, що Шикі зараз біля мене.
— Ти пропустив найцікавіше, — сказав Шикі
Я зрозумів, що він одночасно мав загрозливий і обнадійливий вигляд: у нього щось було на думці. Я затягнувся й запропонував Шикі косяк. Той відмовився.
— Робе, — промовив він, — Гадаю, на нас чекає щось, варте уваги.
— Невже?
— Так, справді, Робе! Щось доволі гарне. І скоро.
Я не був готовий до цього. Я хотів допалити косяк, щоб розвіяти тимчасовий ефект від лекції, а потім далі гаяти час. Найменше я зараз волів чути про якийсь новий рейс, бо совість змусить мене записатися на нього і страх мине.
Шикі схопився за поличку з плющем та звісився на ній, із цікавістю дивлячись на мене.
— Друже Робе, — промовив він, — якщо я дещо дізнаюся для тебе, допоможеш мені?
— Яким чином?
Мої найдорожчі тату, мамо, Марісо і Піку-Жоане!
Будь ласка, перекажіть батькові Сьюзі, що у неї все добре, а на службі її всі дуже цінують. На ваш розсуд, можете також переказати, що вона зустрічається з моїм другом Робом Броудгедом. Він гідний чоловік і досить серйозний, але йому постійно не щастить. Сьюзі записалася на рейс. Якщо капітан дозволить, то вона хоче полетіти з Броудгедом. Ми всі говоримо про те, що хочемо летіти, але не всі це робимо, тому, можливо, нема й про що турбуватися.
На жаль, не можу писати більше; ми незабаром будемо стикуватись і в мене є лише 48 годин, щоб відвідати Браму.
— Візьміть мене із собою! — благав Шикі. — Я можу все, окрім приземлення. А на тому рейсі це не грає такої ролі, як я гадаю. Там усі одержать бонус, навіть ті, хто залишиться на орбіті.
— Що ти маєш на увазі?
Мене повністю накрило; я відчував тепло під колінами, а всі предмети довкола починали пливти.
— Мєчніков розмовляв із лектором, — сказав Шикі. — З того, що почув, я зробив висновок, що він знає про нову місію. Біда в тім, що вони говорили російською і я не все зрозумів. Але це те, на що Ден чекав.
Я розсудливо відповів:
— Його останній рейс не приніс йому багатства, чи не так?
— Це інший!
— Не думаю, що він візьме мене в хороший рейс…
— Звичайно, ні, якщо ти не попросиш.
— Чорт забирай, — пробурчав я. — Добре, я поговорю з ним.
Шикі зрадів.
— І, Робе, будь ласка, візьміть мене із собою!
Я пригасив наполовину скурений косяк, ніби відчуваючи, що мені треба не розгубити залишки клепки.
— Зроблю все, що в моїй силі, — пообіцяв я і рушив назад до аудиторії якраз у той момент, коли вийшов Мєчніков.
Відтоді, як він повернувся, ми не говорили. Він здавався міцним і дужим, як і раніше, а його бакенбарди були охайно підстрижені по контуру.
— Привіт, Броудгеде, — сказав він підозріло.
Я перейшов одразу до справи.
— Я чув, що намічається гарний рейс. Можна мені з тобою?
Мєчніков також негайно перейшов до справи:
— Ні.
Він подивився на мене з неприхованою ворожістю. Я почасти очікував на таку реакцію, але був упевнений, що це тому, що він почув про мене і Клару.
— Ти вирушаєш у рейс, — наполягав я. — Це одномісний корабель?
Ден почухав вуса.
— Ні, — неохоче сказав він, — це не одномісний, а два п’ятимісні кораблі.
— Два п’ятимісні?
Мєчніков на мить зупинив свій підозрілий погляд на мені, а відтак ледь помітно вишкірився; я не любив, коли він осміхався: хтозна, що в нього тоді в голові.
— Добре, — сказав він. — Ти хочеш цього, тому можеш полетіти, але це мене не обходить. Звичайно, не я вирішую. Запитай Емму, завтра зранку в неї буде брифінг. Але вона може тебе призначити у наукову експедицію. Там буде бонус не менше за мільйон доларів. Тебе вже записали в учасники.
— В учасники?
Оце так новина!
— Але яким чином?
— Усі питання до Емми, — відповів Мєчніков і пройшов повз мене.
Розділ 26
У кімнаті для брифінгу було з десяток проспекторів. Більшість із них я знав: Сесс Форенд, Шикі, Мєчніков та ще кілька, з якими я колись пив або спав. Емма ще не з’явилась і мені пощастило перехопити її, тільки-но вона зайшла.
— Я хочу полетіти у рейс, — сказав я.
Емма здивовано глянула на мене.
— Ти? Я гадала, що… — Вона затнулась, так і не висловивши свою думку.
Я додав:
— Я маю таке саме право летіти, як і Мєчніков!
— Та хай тобі дідько, твоя репутація не така гарна, як його.
Емма пильно глянула на мене, а потім сказала:
— Ну, Броудгеде, якщо хочеш, я тобі розповім, у чому річ. Це особливий рейс, почасти через тебе. Твоя помилка виявилася досить цікавою. Я зараз не про знищення зорельота; то дурниця, за яку ти заплатиш, якщо є справедливість у світі. Втім, тупа удача — це майже так само добре, як і розумна голова.
— Ти отримала звіт із Брами-2? — припустив я.
Емма похитала головою.
— Ще ні. Але це не має значення. Ми ретельно внесли дані про твій рейс у програму й дістали цікаві збіги. Налаштування курсу, які привели тебе до Брами-2… О Господи, зайди, — попросила вона. — Принаймні можеш залишитися на брифінг. Зараз усе поясню, а там — побачимо.
Емма схопила мене за лікоть і заштовхнула до кімнати, в якій ми колись відвідували заняття (як давно це було! Здавалося, минула ціла вічність). Я сів між Сессом та Шикі, чекаючи, що скаже Емма.
— Більшість із вас, — почала вона, — прийшли сюди на запрошення, за винятком кількох чоловік. Один з них — наш відомий друг пан Броудгед. Як усі ми знаємо, він умудрився знищити корабель біля Брами-2. Згідно з правилами, Броудгеда має бути покарано найсуворіше. Однак до того, як він це зробив, випадково відкрилися деякі цікаві речі. Його кольори курсу для Брами-2 були досить незвичайними, а коли комп’ютер порівняв їх, то ми дістали принципово новий метод налаштування курсу. Тепер зрозуміло, що лише п’ять налаштувань відіграють роль для пункту призначення — ті п’ять, які збігаються зі стандартними налаштуваннями для Брами-2, і нові налаштування, що їх увів Броудгед. Ми нічого не знаємо про інші налаштування, але довідаємось.
Емма відкинулася назад і схрестила руки.
— Це багатоцільовий рейс, — сказала вона. — І будуть нові завдання. Для початку, ми відправимо два кораблі в той самий пункт.
Сесс підніс руку:
— Навіщо?
— Ну, по-перше, щоб упевнитися, що це дійсно той самий курс. Ми трохи змінимо некритичні налаштування… тобто ті, що, на нашу думку, є некритичними. Почнемо з двох кораблів, які будуть запущені з розбіжністю у тридцять секунд. Тепер, коли ми знаємо, що робимо, це означає, що відстань між кораблями буде дорівнювати тій, яку Брама проходить за тридцять секунд.