Я почав озиратись, але Ден Мєчніков уже йшов до мене. Він міцно схопив мене за руку, відвів убік і аж потім привітався.
Я зробив спробу повернутись:
— Хочу попрощатися з другом…
— Ви всі житимете в одному місці, — буркнув інспектор. — Гайда.
За дві години після прибуття до Брами я отримав кімнату, інспектора та контракт і одразу ж підписав його, навіть не читавши. Мєчніков був здивований.
— Хіба вам не цікаво, про що йдеться?
— Не зараз.
Дійсно, а який сенс? Якби мені щось не сподобалось, я міг передумати. І що тоді? Бути проспектором страшно. Я дуже боюся, що мене вб’ють. Загалом мене лякають думки про смерть: це ж я більше не зможу жити. Усе зупиниться. Інші будуть насолоджуватися життям, кохатися, веселитись, а я — ні. Одначе думка про те, що доведеться повернутися на харчові шахти, була ще гіршою.
Мєчніков повис на гачку на стіні, зачепившись за комірець, щоб не заважати мені розбирати речі. Інспектор був миршавим, блідим і мовчазним чоловіком. Він справляв враження мізантропа, але принаймні не збиткувався з мене попервах через мою незграбність. Брама перебуває в умовах, близьких до невагомості. Я досі з таким не стикався, оскільки у Вайомінгу чогось на взір цього немає. Тому я постійно потрапляв у халепу. Коли я почав нарікати, Мєчніков відповів:
— Звикнете. У вас часом немає косячку?
— Боюся, що ні.
Інспектор зітхнув і став схожим на Будду, який висить на стіні, підібгавши ноги.
Він зиркнув на годинник і сказав:
— Пізніше сходимо пропустимо по чарчині. Така тут традиція. Але до двадцять другої це нецікаво. Потім у «Блакитному пеклі» буде повно людей і я познайомлю вас із іншими. Можливо, когось собі підшукаєте. Ви гетеросексуал чи ґей?
— Цілком гетеросексуальний.
— Неважливо. Тут ви сам собі пан. Я вас познайомлю, а далі робіть як знаєте. Вам ліпше звикнути до цього одразу. Маєте карту?
— Карту?
ПРОТОКОЛ ДОМОВЛЕНОСТІ
1. Я, _________________, перебуваючи при здоровому глузді, згідно з цим протоколом, усі права на будь-які відкриття, артефакти, предмети та цінності будь-якого характеру, що їх можу знайти в процесі дослідження з використанням будь-яких вмінь чи інформації, які я отримав від Адміністрації Брами, передаю останній у безвідкличному порядку.
2. Адміністрація Брами має право на власний розсуд ухвалити рішення про продаж, здачу в оренду чи інше використання будь-яких артефактів, предметів або цінностей, виходячи з моєї діяльності згідно з цим контрактом. У такому випадку вона дає згоду на передачу 50 % (п’ятдесяти відсотків) усіх доходів від вищевказаного продажу, здачі в оренду чи іншого використання, включно з витратами на дослідницьку експедицію (включно з власними витратами на подорож до Брами та подальшими витратами на проживання всередині Брами), на мою користь, а також 10 % (десяти відсотків) усіх подальших доходів після компенсації вищевказаних витрат. Я визнаю таку передачу прав як оплату за всіма зобов’язаннями перед Адміністрацією Брами в повному розмірі й у зв’язку з цим зобов’язуюся не вимагати додаткових виплат незалежно від причини та часу.
3. Я передаю Адміністрації Брами усі повноваження ухвалювати будь-які рішення стосовно користування, продажу або здачі прав на будь-які відкриття в оренду, включно, на розсуд Адміністрації Брами, з правами на об’єднання моїх відкриттів чи інших цінностей згідно з цим контрактом, з відкриттями чи іншими цінностями, які належать іншим особам, з метою використання, здачі в оренду чи продажу у безвідкличному порядку; в такому випадку моя частка мусить становити суму від доходів, визначену Адміністрацією Брами як достатню; також я передаю Адміністрації Брами право утримуватися від використання відкриттів або інших цінностей на власний розсуд.
4. Я зобов’язуюся не висувати Адміністрації Брами жодних претензій зі свого боку або від свого імені в разі травм, нещасних випадків та збитків, які можуть трапитися зі мною в ході діяльності згідно з цим контрактом.
5. У випадку виникнення спорів у зв’язку з цим протоколом домовленості, я даю згоду на те, що умови будуть витлумачені згідно із законами та прецедентами Брами, а закони й прецеденти іншої юрисдикції в жодній мірі не можуть вважатися відповідними.
— Чорт забирай, вона в тому пакеті, який вам видали.
Я відсував файли один за одним, аж поки не знайшов той конверт. Там була копія угоди, буклет «Ласкаво просимо до Брами», ордер на поселення, медична анкета, яку слід було заповнити до 8-ї ранку… і зігнутий аркуш. Я розгорнув його і побачив щось на кшталт монтажної схеми з іменами.
— Це вона. Можете визначити, де Ви зараз? Запам’ятайте номер Вашої кімнати: поверх «Крихітка», Східний сектор, 8-й тунель, кімната 51. Запишіть собі.
— Дене, це вже записано в ордері.
— Тоді не губіть його.
Ден знявся з гачка і м’яко приземлився.
— Ви можете самостійно усе тут роздивитися. Зустрінемось тут. Маєте якісь питання?
Я замислився. Інспектор нетерпляче чекав.
— Нууу… можна поставити Вам особисте запитання, Дене? Ви вже літали… туди?
— Шість разів. Ну все, побачимось о двадцять другій.
Він відчинив гнучкі двері, вислизнув до зеленого коридору, який нагадував джунглі, і зник.
Я опустився — повільно та обережно — на єдиний стілець, який був у кімнаті, і спробував усвідомити, що перебуваю на краю Всесвіту.
Не знаю, як краще пояснити тобі, читачу, який вигляд має Всесвіт з боку Брами, але я спробую. Це те саме, що в юності здобути Повну Медицину або вибрати будь-що з меню в найкращому ресторані, коли за тебе платять. Це як зустріти дівчину, котрій ти сподобався, або подарунок, який ще не розпакували.
Найперше, що вражає у Брамі, — це крихітні тунелі. Вони здаються ще меншими через те, що по боках стоять різні кімнатні рослини. Також приголомшують низька гравітація та сморід. Із часом до Брами звикаєш. Її не можна охопити одним поглядом, тому що вона складається з лабіринту кам’яних тунелів. Я навіть не впевнений, чи усі їх вивчено до кінця. Поза сумнівом, вони тягнуться на кілька миль і ніхто в них не ходить (або ходять, але нечасто).
Так жили гічі. Вони захопили астероїд, «одягнули» його в металеву оболонку, прорили тунелі й заповнили їх різними пожитками. До того часу, як ми дісталися Брами, більшість тунелів були порожніми, як і інші об’єкти в космосі, що належали гічі. Потім вони з незрозумілих причин залишили астероїд.
Гічі-таун — місце, розташоване найближче до центру Брами. Це схожа на веретено печера біля геометричного центру астероїда. Подейкують, що тільки-но гічі побудували Браму, вони жили тут. Спочатку всі земляни-новачки (і не лише земляни: перед нашим прильотом сюди прибув корабель із Венери) також мешкали тут або поблизу, де компанія розселює нас. Пізніше, якщо поталанить стати успішним проспектором і розбагатіти, можна переселитися ближче до поверхні, де трішки менше невагомості й шуму і, зрештою, не так тхне. До мене цим повітрям дихали тисячі людей. Вони пили ту саму воду, що й я; кожен з них пахнув по-своєму. Більшість із них тут надовго не залишалися, на відміну від запахів.
Я не звертаю уваги на запахи. Взагалі ні на що не зважаю. Брама — це мій шанс зірвати джекпот у вигляді Повної Медицини, будинку, в якому буде дев’ять кімнат, двійко дітей і багато веселощів. Я вже виграв одну лотерею. Тому я був певен, що мені пощастить удруге.
Життя у Брамі було незвичайним, хоча іноді здавалося нудним. Особливих розкошів не було. За 238 тис. 575 доларів США ви отримували квиток до Брами, харчування, житло й повітря на 10 днів, інтенсивний курс керування космічним кораблем і запрошення на найближчий (або на будь-який) політ. У виборі корабля немає обмежень.