— А якщо поляка спецільно нашпигували якоюсь гидотою, щоб перетворити на розумового ідіота, аби ніхто і ніколи не второпав його інфантильного белькотіння. Що тоді?
Хенрик Маас занервував, — за довгі роки роботи йому не раз доводилося відкачувати людей після подібних аварій. Так, він спостерігав і затяжний шок, викликаний психічною травмою, і складав різні переломи, та з подібною загальмованістю зіткнувся вперше. Але ж, на Бога, у цього поляка нервова система, очевидно, зреагувала по-своему, якщо врахувати ще й попереднє захоплення пасажирів терористами, стрес теж будь здоров. Відверто, це спочатку кольнуло, але коли Метись почав говорити і дедалі краще, — перестороги зникли. Поляк йшов на поправку, це безсумнівний і незаперечний факт.
— Чому ви думаєте, що поляку вкололи якийсь психотропний препарат?
— Щойно він сам мені сказав про це.
Маас зірвався з місця і заходив по кабінету.
— А ви знаєте, скільки коштує спеціальний аналіз? Щоб підтвердити вашу гіпотезу…
— Ось, прошу, візьміть, скільки треба. — Майкл витяг з кишені отримані зранку гроші.
Маас зупинився.
— А ви що думаєте, вам квиток додому задармо дадуть? Заховайте гроші, вони вам потрібні будуть, і ходімо зі мною.
В кінці коридора на дверях висіла табличка «Лабораторія». Маас відчинив її власним ключем.
— Тут у мене є дещо. Спробую, може й вийде…
Маас піднімав різні пляшечки, ампулки, відкривав і зачиняв дверцята усілякого медичного устаткування, якого тут було напхано доволі. Зрадів, коли знайшов те, що шукав. Потер від задоволення руки і підморгнув Майклові:
— Ну, що, спробуємо? Ви зараз йдіть і не турбуйте більше поляка. Йому відпочивати треба, а не напружуватись. А завтра приходьте, шановний детективе.
Майкл подякував і вийшов. Ні про що, крім одного, думати не міг. Тільки завтра, коли Маас повідомить результати аналізу і вони підтвердять те, що сказав Стефан, він достеменно знатиме, що Марта жива. Але вже і зараз серце шалено налаталося, — він вірив кожному слову поляка.
— Від’їжджаєте? — почув біля себе голос власника готельчика.
— Ще ні, друзі запросили до себе, до них іду, — знайшов що відповісти Майкл.
— А хто ж такі?
— Ліан, рибалка.
Майкл вирішив піти до Ліана та Даке через берег, а вже потім піднятися вуличкою догори.
Сів на одну з тих лавчин, які чудом зберігаються на березі тільки тому, що рибалки вряди-годи можуть ставити на них кошики з рибою.
Він посидить хвильку і піде.
Візьми себе в руки і не гарячкуй. Якщо зроблено велике зло із життям людини, то значить, ХТОСЬ ПОВИНЕН рятувати її…
Майкл посміхнувся, так, наче почув, як ці слова вимовила б його мати…
… Хвилі не бавились одна з одною наввипередки, а спокійні, статечні, як старі сиві леді, неквапливо виходили на берег. Лиш вуркіт моторного човна порушував ритм повільного фокстроту.
Катер явно тримав курс до берега. Йшов він від Суматри. Майкл приклав руку козирком і розгледів двох чоловіків. Один, огрядний, з солідним черевцем, як бемоль на кормі, а другий худий і низькорослий, видно, з місцевих. Про дебелого цього не скажеш. Майкл провів їх поглядом, — човен йшов на другий бік острова, туди, де жили збирачі латексу.
Постать здорованя видавалася знайомою. Але не можна ж у кожній огрядній людині бачити вбивцю Стефана, як поруч себе майже фізично відчувати дихання Марти. Ні, нехай очі Марти не покидають його, а от щоб той товстозадий покидьок тут з’явився, — повне безглуздя.
Майкл ще раз провів поглядом катер, який тепер стрибав по хвилях, схожий на маленький камінчик, пожбурений вправною рукою. Майкл теж вмів жбурляти у воду гладеньку гальку і вона вистрибувала по поверхні. При цій згадці знову стало незатишно, відчув свою незахищеність одночасно із гулом човна, на якому йшло до Ентанго двоє…
Немає нічого страшнішого, ніж невизначеність і невідомість, — пробурмотів сам до себе і попростував до Ліана.
За ним сунули патлаті хмари.
Збиралося на дощ.
— Тебе щось бентежить, суд ара? — Ліан відразу вловив неспокій в очах Майкла.
— Здається, дівчина з України не загинула. Її привласнив катарський мільйонер Ель Даві, що викупив собі Флор.
Приглушено зойкнула Даке.
— У, негідник, до чого дійшов! — стиснув кулаки Ліан. — Але ми можемо її звідти забрати! Флор зовсім близько від нас!
— Треба почекати до завтра. Не знати, що покаже аналіз крові поляка, який зараз робить Маас. Стефан сам мені розповів, що був з Мартою на Флор. Його через те і нашпигували якоюсь гидотою, щоб не зміг про Марту нічого сказати.