Усі тільки дружно реготалися. На Ентанго жило чимало людей, котрих час від часу винаймали для обслуги палацу Флор. Подібні походеньки особливого здивування не викликали, розмови більше точилися навколо новісінького човна Тіта.
А його давній приятель Ліан, що забрів до кнайпи і теж хотів послухати про новий катер Тіта, навіть фарби пообіцяв дати, щоб написати на катері синім — ТІТ.
Друзяка є друзяка. Задармо дає фарби, — ну, як за це не перехилити по келишку чогось міцнішого? Ліан хворіє на живіт, може тільки гальбу пива ковтнути і то тихцем від головного Мааса. Зате Тітові, як давньому приятелю, виставив чесно. Воно б годилося Тіту поставити, але поки що в нього в кишенях — пшик.
— Як повернуся з Флор з тією біловолосою красунею, — белькотів добре захмелілий Тіт, — я тобі цілу пляшку поставлю за те, що ти мене розумієш і запросто, як для друзяки, даєш синьої фарби. А воно й справді зазвучить, коли по правому борту синім напишу — ТІТ, еге ж?
— То коли ви повернетеся з Флор? — питав Ліан.
— Я б тоді розвів фарбу як слід для напису.
— Завтра має тут один чолов’яга з обслуги Даві натякнути, — Тіт моргнув оком, — коли можна буде кралечку тю-тю, просто в жагучі обійми голландця кинути. День-два, не більше…
По полудню, коли сонце стишило гаряче дихання, у кав’ярні Даке всі чекали лікаря Мааса та Стефана. Сюди добратися — добрий кавалок дороги, особливо для Стефана, котрий ще не годен швидко пересуватися.
Майкл мовчав. Те, що розповів Ліан про зустріч у кнайпі з Тітом, непокоїло, щоразу озивалося шаленими стрибками з висоти у безодню тривог. Навіщо Марта потрібна Ероуту? Навіщо?
Нарешті прийшли Маас і Стефан. Поляк тримався бадьоро і навіть посміхався.
— Але ж то правдиве чудо зробив Маас! — вигукнув Стефан. — Хлопаки, уявляєте, я сам прийшов сюди! Якийсь маніський заштрик, до моєй… не вєм, як то по-англійськи, тоді перепрошую, до моєй дупи, і я вже на власних ногах за день краков’яка танцюватиму!
Поляк говорив цілком пристійно, не розтягував слова, до нього навіть повернулася його життєрадісність. Знайомлячись з Даке, гречно поцілував їй руку, від чого дівчина зашарілася. Не зрадила пружність м’язів, коли вітався міцним потиском з Ліаном.
Даке запропонувала каву і Ліан ще раз переповів усе, що побачив і почув від Тіта.
Стефан кулаком вдарив по столу.
— Я натовчу писок тому скурвому сину Ероутові, бігме! Але ж тепер, якого дідька він продовжує товктися біля Марти?
Майкл скривив вуста, та обличчя само видало гримасу болю, — боявся показати, як щойно знову пірнав з висоти у незбагненну темряву.
— Ероут збирається найближчим часом освідчитися у коханні Марті. Як тобі, Стефане, такі плани нашого повітряного попутника?
— Е ні, хлопаки, то цілковитий бздур!
— Він мав можливість зробити це на Флор, де був гостем Ель Даві, ми це знаємо з газети, — додав Маас.
— І на все про все Тіт з Ероутом мають день-два, — продовжував розмірковувати Майкл. — Якщо зранку Тіт отримає сигнал від служки кухарки, значить, Марту викрадуть завтра вночі. У нас лишається одне… зробити це СЬОГОДНІ!
— Очевидно, Майкл має рацію, — чомусь пошепки зреагував Маас. — Ми не повинні втрачати час… Невідомо, куди збирається везти дівчину Ероут та й навіщо вона йому…
Мовчали. У Стефана піт проступав темними півмісяцями під пахвами сорочки, жовна грали на обличчі. Але нічого іншого ніхто не міг запропонувати.
— Я намалюю план Флор і розкажу, як краще дістатися до палацу, — Маас витягнув записник і кулькову ручку. — Ліане, у тебе човен на ходу?
— Тільки долити бензину.
План, який запропонував Маас, видавався реальним і легким. Головну ставку робили на Даке, котра повинна зіграти роль торговки вінками з білих лілей, бо такі живі прикраси частенько завозять для прекрасних гостей Даві, — пояснив Маас. — А торговок без особливих застережень пропускають до них в апартаменти. За все платить господар, коли дами розберуть вінки. Місцева екзотика, так сказати.
— А ми чекатимемо у човні, — керував Маас. — Давай, Даке, спустошуй свій квітник. Ходімо, я допоможу тобі. Зустрінемося біля човна Ліана.
Майкл залишився із Стефаном наодинці.