І Сем вирішив на пальцях порахувати, що треба буде зробити відразу, як тільки-но охоронці Даві доставлять його додому.
Сухі кістяки, щедро просочені латексом, ніколи швидко не згиналися. Та зараз, коли Сем вираховував хосен, вони скручувались і в’їдались у долоню надщербленими, брудними нігтями, обведеними брунатними смужками засохлого соку гевеї.
Грошей, щедро запропонованих Даві, вистачить на купівлю порядного катера для перевезення на Суматру латексу. Це по-перше. Сем навіть очі заплющив, приміряючись, скільки металевих бочівок стане на катері, на якому він зараз такий щасливий повертається додому, — виходило самий раз.
Вказівний палець аж свербів, чекаючи, поки Сем дасть команду і він скорчиться, притиснувшись до першого. По-друге, Сем з милості Даві стане володарем великої каучуконосної ділянки. Він добряче розчистить її і засадить молодими саджанцями гевеї. По-третє, купить усю необхідну техніку разом з тими оприскувачами, які колись бачив у Танджунау. По-четверте, йому потрібні будуть різні добрива. Їх, розцяцькованих у пластикових мішках, Сем теж бачив, коли був якось на Суматрі.
І, по-п’яте, він ожениться. Як зараз Сем хотів, щоб його побачили місцеві красуні, — такого впевненого в собі, гордого і зверхнього. Але ще добре придивиться до тих вертихвосток.
Усередині наростало збудження. П’ятірня стиснулася в кулак, який зібрав у тугий вузол усі плани Сема. Навіть не хотілося розводити сильно стиснуті пальці. Кулак — неабияка сила.
Ель Даві бовванів за величезним столом, могутній та недосяжний. Сем відразу впав ниць, але все ж таки встиг помітити у руках володаря Флор ніж Тіта, запакований у поліетиленовому мішку.
Такі ножі, або кріси, — свята приналежність кожного правовірного суматранина. Вони безапеляційно з давніх-давен уособлюють чоловічу сутність настільки, що при одруженні багатого хлопця навідній дівчині його взагалі могло не бути на власному весіллі. Замість оранкайя біля нареченої клали кріс, пишно оздоблена рукоять якого і гостре, дзеркальне лезо говорили, що її бере справжній заможний чоловік, а не така наволоч, як Тіт з його дерев’яною рукояткою на крісі. Кожен беріг свого ножа. Ним робили обрізання, з ним одружували, його клали з померлим у землю.
Від того і оторопів Сем, в паху запекло і до сліз закортіло помочитися.
Лезо Тітового кріса було щедро поплямоване засохлою кров’ю і це ні про що добре не могло говорити, бо зло, вчинене цим ножем, оберталося погибеллю усій їхній родині. Сем пам’ятав неписаний закон предків і тому з переляку голосно ковтнув слину.
— Цим ножем вбито людину, — не дивлячись на Сема, промовив Даві. — Тіт таємно прокрався на Флор і позбавив мого слугу життя…
Сем голосно випустив носом повітря — ще мить, ще одне слово приречення — і він впаде ниць з фатальним тавром. Його родину прокленуть, і якщо не заб’ють палицями через триклятого Тіта, то виженуть з Ентанго, а хату спалять.
— … але я не подам до суду цей доказ провини Тіта, — рік далі Даві по кількасекундній паузі, — коли ти мені скажеш усе про дівчину, яку заховав Ероут.
У Сема відлягло від серця. П’ятки не відчували мертвої холоднечі мармурової підлоги, навпаки, тепла хвиля полегшення знімала страшний вирок і піднімалася хмільною рідиною по тілу знизу вверх. Сем навіть боязко глянув на свої шорти, чи це не сеча раптом, але заспокоївся і навіть перестав тупцювати.
Це ж яку дурничку треба йому сказати, щоб заховати справу про вбивство!
— Я її не бачив, але… — почав шморгати носом.
— Але, що? — пострілом пролунало поруч.
Даві підвівся з-за столу. І хоча Сем ніколи не вважав себе низьким, але так близько біля сильного світу цього почувався майже пігмеєм.
— … коли той голландець Ероут повернувся з джунглів, в машині стояв запах.
Сем не знав, як сказати про те, що зранку, сівши за кермо джипа, вловив приємний запах. Він навіть голову повернув, зіп’явся на ноги, обнюхав спинку заднього сидіння і шморгнув носом, втягуючи чудовий аромат. Це був запах якихось парфумів, що здивувало Сема, бо досі нічого подібного не траплялося. Правда, Тіт якось бовкнув, що Ероут по вуха закоханий і Сем відразу подумав, що так пахне краля голландця.
— Я ніколи такого запаху не нюхав, — тягнув Сем. — Я його відразу почув, як сів в машину, щоб їхати на роботу.