Марту знайдуть і без його допомоги. Він просто тишком-нишком через Сема слідкуватиме за усім. Але тоді, як Марта потрапить в обійми Даві, він запросить ціну за своє мовчання…
Про це розмірковував Теодор Ероут, поки переляканий Сем крутив кермом по давно неїждженій лісовій дорозі. Врешті-решт голландець розвалився на все сидіння і навіть із насолодою потягував носом збуджуючий аромат «Лу-Лу». Од цього усередині наростав клубок бажання зірвати шовкову білизну з Берти, пожбурити оголену і звабливу на пухнастий килим і заволодіти п’янким її тілом. О, зараз він відчував у собі силу неабияку…
Нарешті джип востаннє вуркнув біля хати і зупинився. Гальма різко завищали, Теда кинуло вперед і він боляче гепнувся грудьми. Від злості вчепився п’ятірнею в чуб Сема — було на кому зірвати злість:
— А зараз швиденько повернеш мої гроші. Я чекатиму нагорі, зрозумів?
Сем щось пробелькотів, бо різко відкинута назад голова не давала можливості говорити членороздільно. Та Ероуту байдуже, що говоритиме цей вишкребок, головне, побільше страху на нього нагнати.
Виліз з машини і з удаваною люб’язністю поплескав хлопця по плечі:
— Чекаю, цуценя!
У кімнаті Тед не став запалювати лампу, навіщо привертати увагу до нічного світла, він і так може поговорити з Семом.
За хвилину у двері тихо зашкребло, наче якийсь пес пробував потрапити на кухню, де лежить мозкова кістка.
— Сміливіше! — відвертЬ знущався Ероут. І коли у дверях став похнюплений Сем, продовжив:
— А тепер візьми ось цей кейс і швидше поклади туди мої гроші та перерахуй спочатку. Давай, швидше рухайся, а я буду дивитися.
Сем не клав, а відривав од себе шматки, один, другий, третій. Щось схоже на скавуління зірвалося з губ, коли поклав останню банкноту і закрив кейс.
— Молодець! — похвалив Ероут. — І що ж ми далі будемо робити, говори!
— Я завтра повинен сказати людям Даві, де Марта.
— І де ж по-твоєму?
— Є припущення. Але треба перевірити.
— Перевір, цуценятку. Тільки не забудь і мені про-все розповісти.
Ероут вже вмощувався на ліжку, але згадавши немаловажну деталь, зіп’явся на лікоть:
— Затям, я теж спокусився на білявку, але не збираюся про це тобі багато теревенити. Втім, домовитися полюбовно з Даві згоден, та за парфуми не продамся, — і він дрібно із писком засміявся.
Сем хитнув головою і нечутно вийшов з кімнати. Спустився у свою комірчину, скрутився калачем на циновці та заснути не зміг, хоча ніколи на сон не скаржився. Руки ще берегли форму доларових банкнот, котрі довелося повернути. Лежав з розплющеними очима, принюхуючись, прислухаючись до навколишньої тиші. Але враз мов пес, що зачув невідомий шурхіт чи запах, скочив на ноги і нечутно вислизнув надвір. Біля ніг відразу залащилося кілька псів. Сем погладив їх цупку щетину і подався вулицею, що вела до лікарні. Йшов швидким, майже нечутним кроком, і жоден пес, що зустрічався по дорозі, не загавкав. Лише їхнє попискування у нічній темряві надавало Семові впевненості, — він був серед своїх.
Вікна лікарні світилися, єдині на все селище, якщо не рахувати п’ять ліхтарів Фатухелу. Сем без зайвих клопотів прокрався поближче до вікна, прикритого лише жалюзі. Бачив і чув усе, що відбувалося усередині.
— Не залишай мене одну, Майкле, я так боюся… Еге-е-роута, — квилила на ліжку білявка. Кривава рука її стискала долонь молодого чоловіка. Дівчина не зважала на рясні краплі крові, що скочувалися на підлогу з-під товстого металевого браслета. Голова була забинтована, у величезних очах за пеленою марева відбивався страх.
Сем і сам заскавучав, бо зримо побачив, до якого стану довів голландець дівчину, і що може зробити з ним, якщо буде ловити гав.
Назад біг підтюпцем, — день на острові приходив на зміну ночі раптово, без напівтонів. Вочевидь, на обличчі Сема зберігся переляк, і тому йому зовсім не хотілося, щоб хтось ще це побачив. Добре захеканий, впав на циновку. Потер обличчя руками, але побачене у лікарні не стиралося, навпаки, перед очима розтікалося брунатними колами.