— Ми вже зустрічаємося з тобою вдруге, — сказав Маг, не відриваючи погляду від освітленої композиції. — Але мені дозволено навчати лише через Традицію Сонця. Традиція Сонця допомагає людям розбуджувати в собі одвічну мудрість, якою вони володіють.
— А чи змогла б я знайти свою Іншу Частину через Традицію Сонця?
— Це великий пошук, який людина здійснює на поверхні Землі, — сказав Маг, неусвідомлено повторивши слова Вікки.
«Мабуть, вони навчалися в одного Наставника», — подумала Бріда.
— І Традиція Сонця позначає для всіх людей, які живуть на світі, їхню Іншу Частину блиском в очах.
— Я бачила, як блищать очі в багатьох людей, — сказала Бріда. — Сьогодні ж таки, в шинку, я бачила, як блищали очі у вас. Хіба існують люди, в чиїх очах ніколи не буває блиску?
«Вона вже забула свою молитву, — подумав Маг. — Знову повірила в те, що відрізняється від інших. Вона неспроможна визнати, що Бог обдарував її надто щедро».
— Я не розуміюся на очах, — правила своєї вона. — Хочу знати, як знаходять люди свою Іншу Частину в Традиції Місяця.
Маг обернувся до Бріди. Очі в нього були холодні й безвиразні.
— Знаю, я завдала вам прикрості, — провадила вона. — Вам прикро, що я досі не навчилася розуміти простих речей. Але й ви не розумієте дечого, ви не розумієте, що люди страждають від кохання, накладають на себе руки через кохання і шукають кохання, не знаючи, що в такий спосіб вони виконують божественну місію пошуку своєї Іншої Частини. Ви забули, — бо ви мудрець і вам невідомі потреби простих людей, — що я несу в собі тисячоліття розчарувань і вже не зможу збагнути певні речі через простоту життя.
Маг залишався незворушним.
— Цятка світла, — сказав він. — Осяйна цятка над лівим плечем. Так можна впізнати свою Іншу Частину у Традиції Місяця.
— Мені пора, — сказала вона.
І їй захотілося, щоб він попросив її залишитися. Вона залишилася б, якби він попросив. Адже він відповів на її запитання.
Проте Маг підвівся й провів її до дверей.
— Я навчуся всього того, що знаєте ви, — сказала вона. — Я навчуся помічати ту цятку.
Маг дочекався, поки Бріда зникне за поворотом вулиці. Через півгодини мав відійти автобус до Дубліна, й він міг не турбуватися за неї. Потім пішов у сад і виконав свій щоденний вечірній ритуал. Він звик його виконувати, але іноді йому доводилося докладати великих зусиль, щоб досягти необхідної концентрації. А сьогодні він був особливо неуважний.
Закінчивши виконувати ритуал, він сів у себе на ґанку і став дивитися на небо. Він думав про Бріду. Він бачив її в автобусі з осяйною цяткою над лівим плечем, яку тільки він міг розгледіти, бо вона була його Іншою Частиною. Він думав про те, як вона мріяла завершити пошук, який розпочала в той день, коли народилася. Згадав, якою вона стала холодною й неуважною відразу, коли вони прийшли в його дім, і подумав, що це добрий знак. Це означало, що вона розгубилася під напливом власних почуттів; вона захищалася від того, чого не могла зрозуміти.
Він подумав також, із певним страхом, що вона дівчина палка й пристрасна.
— Немає людей, яким не вдається знайти свою Іншу Частину, Брідо, — сказав голосно Маг, звертаючись до дерев і рослин у своєму саду.
Але у глибині душі він усвідомлював, що навіть він, який уже стільки років знає Традицію, ще не до кінця переконаний у своїй вірі.
«Усі ми, — провадив він, тепер уже звертаючись до самого себе, — в якусь хвилину свого життя зустрічаємо свою Іншу Частину. Якби я не був Магом і не помітив осяйну цятку над твоїм лівим плечем, я не зміг би відразу тебе впізнати. Але ти боролася б за мене, й одного дня я помітив би блиск у твоїх очах.
Проте я Маг, і тому саме мені доведеться боротися за тебе. Для того, щоб усе моє знання перетворилося на мудрість».
Він ще довго дивився в темряву ночі й думав про Бріду в автобусі. Було холодніше, аніж зазвичай, — літо наближалося до кінця.
«У Коханні ризику не існує, і ти переконаєшся в цьому сама. Ось уже тисячі років, як люди шукають одне одного і знаходять».
Але раптом до нього дійшло, що він помиляється. Ризик був і ризик ні з чим не зрівнянний.
Ризик того, що одна людина в одному своєму перевтіленні могла зустрітися не з однією, а з кількома своїми Іншими Частинами.
І так теж відбувалося вже тисячі років.
Зима й Весна
Протягом двох наступних місяців Вікка прилучала Бріду до перших містерій відьомського чаклування. На її думку, жінки навчалися цієї науки значно швидше, ніж чоловіки, бо щомісяця в їхніх тілах відбувався повний цикл природи: народження, життя й смерті. «Місячний цикл», — казала вона.