Зненацька механік засунув руку кудись у двигун і став там колупатися.
— Він знайшов несправність, — сказала Вікка. — Він не згаяв жодної хвилини часу, бо зв’язок між ним і машиною налагоджений досконало. Це стосується всіх добрих майстрів своєї справи, з якими мені доводилося зустрічатися.
«І тих, з якими доводилося зустрічатись мені», — подумала Бріда.
Але вона думала, вони так поводяться, бо не знають, із чого почати. Вона ніколи не завдавала собі клопоту звернути увагу на те, що починають вони там, де треба, а не колупаються в моторі навмання.
— Чому ж ці люди, які володіють мудрістю Сонця у своєму повсякденному житті, ніколи не ставлять перед собою фундаментальних запитань про будову Всесвіту? Чому вони воліють ремонтувати двигуни або подавати каву в барах?
— А ти думаєш, що ми, з нашими окультними знаннями про світ невидимий, ліпше розуміємо закони Всесвіту, ніж вони?
У мене багато учнів. Це люди, що нічим не відрізняються від інших людей, люди, які плачуть у кіно й переживають за незадовільні оцінки своїх дітей, навіть знаючи, що смерть не існує. Чаклунська наука лише одна з форм досягнення Найвищої Мудрості — але будь-яка діяльність людини може наблизити її до неї; якщо тільки вона працює з любов’ю в серці. Чаклунки можуть розмовляти з Душею Світу, помічати світляну цятку над лівим плечем своєї Іншої Частини і споглядати нескінченність у тихому сяйві свічки. Але ми не розуміємося на автомобільних двигунах. Тож так само як механіки потребують нас, ми потребуємо механіків. Вони знаходять свій міст до невидимого в моторі автомобіля; а ми — у Традиції Місяця. Але світ невидимий залишається однаковим і для них, і для нас.
Виконуй свою роль і не турбуйся про інших. Вір у те, що Бог розмовляє і з ними і що вони так само, як і ти, прагнуть відкрити сенс життя.
— Тепер з вашою машиною все гаразд, — сказав механік, коли жінки повернулися з кондитерської. — Але ви, пані, уникли великої неприємності: один із шлангів уже був готовий тріснути.
Вікка була не вельми вдоволена високою ціною за ремонт, але похвалила себе за те, що вчасно згадала про прислів’я.
Вони робили покупки на одній з центральних комерційних вулиць Дубліна — саме на тій, яку Бріда намагалася собі уявити, коли виконувала вправу з вітриною. Коли розмова заходила про щось важливе, Вікка відбувалася туманними або ухильними відповідями. Але вона з великим ентузіазмом говорила на теми повсякденного життя — про ціни, одяг, поганий настрій продавщиць. Вона витратила чимало грошей того вечора, переважно на речі, що свідчили про її витончений і добрий смак.
Бріда знала, що ніхто не запитує в іншої людини, звідки в неї гроші, які вона витрачає. Проте її цікавість була такою великою, що вона мало не порушила елементарні норми доброго виховання.
Закінчили вони той вечір у ресторані традиційної японської кухні, де замовили сашімі.
— Нехай Бог благословить нашу їжу, — сказала Вікка. — Ми плаваємо в морі, якого не знаємо. Нехай же Він наділить нас мужністю, необхідною для того, щоб ми прийняли цю таємницю.
— Але ви Наставниця у Традиції Місяця, — сказала Бріда. — Вам відомі всі відповіді.
Вікка протягом якоїсь хвилини дивилася на їжу відстороненим поглядом.
— Атож, я вмію подорожувати між теперішнім і минулим, — сказала вона нарешті. — Я знаю світ духів і вже увійшла в контакт із такими потужними силами, для характеристики яких не знайдеться слів у жодній мові. Мабуть, я можу стверджувати, що володію потаємним знанням тієї дороги, по якій людський рід ішов до самого сьогоднішнього дня.
І тому, що я знаю все це і що я Наставниця, я знаю також, що ми ніколи не зможемо розкрити справжню причину нашого існування. Ми зможемо з’ясувати, як, коли та звідки ми тут з’явилися. Але запитання навіщо? завжди залишиться для нас запитанням без відповіді. Головна мета великого Будівничого Всесвіту відома лише Йому й більше нікому.
Тиша, здавалося, запанувала над усім довкіллям.
— Ось і тепер, коли ми тут вечеряємо, дев’яносто дев’ять відсотків людей із нашої планети по-своєму намагаються знайти відповідь на це запитання. Навіщо ми тут? Багато хто сподівається, що знайде відповідь у своїй релігії або своєму матеріалізмі. Інші впадають у розпач і марнують життя і статок, намагаючись проникнути в таємницю. Існують також люди, — хоч їх і небагато, — які взагалі нехтують цю проблему й живуть сьогоднішнім днем, не переймаючись ані результатами, ані наслідками.