— Ходімо, — сказала вона Лоренсові, коли підійшла до нього.
Він дивився захопленим поглядом на жінку в чорному, що стояла перед ним; але Бріда знала, що Маг бачить її в голубому кольорі.
Вона подала йому сумку зі своїм одягом.
— Іди і спробуй зупинити попутну машину. А мені треба поговорити де з ким.
Лоренс узяв сумку. Але ступив лише кілька кроків у напрямку стежки, яка перетинала ліс. Ритуал закінчився, і вони знову були у світі людей із їхньою любов’ю, їхніми ревнощами, їхніми війнами та здобутками.
Страх повернувся до нього. Бріда була прекрасною як ніколи.
— Я не знаю, чи існує Бог, — сказав він, звертаючись до дерев, що його оточували. — І не можу тепер про це думати, бо переді мною таємниця.
Він відчував, що говорить якось по-іншому, з якоюсь дивною впевненістю, що її раніше ніколи за собою не помічав. Але в цю мить він вірив навіть у те, що дерева слухають його.
«Можливо, люди, які тут зібралися, не розуміють мене, можливо, вони зневажають мої зусилля, але я знаю, що в мене не менше мужності, ніж у них, бо я шукаю Бога, не віруючи в нього. Якщо він існує, то це Бог Відважних».
Лоренс помітив, що руки йому трохи тремтять. Ніч минула, але він так нічого й не зрозумів. Лише помітив, що провалився в транс — ото й усе. Але руки йому тремтіли не тому, що він провалився в Темну Ніч, як мала звичай казати Бріда.
Він подивився в небо, по якому тепер бігли низькі хмари. Отже, Бог — це Бог Відважних. І він спроможний його зрозуміти, бо люди відважні — це ті люди, що ухвалюють свої рішення зі страхом. Це люди, яких терзають демони на кожному кроці, які з тривогою дивляться на все, що вони роблять, запитуючи себе, мають вони рацію чи не мають.
Та навіть сумніваючись, вони діють. Вони діють тому, що вірять у чудеса, як і ті відьми, що танцювали сьогодні вночі навколо вогнища.
Він ще зможе наблизитися до Бога — через жінку, яка тепер поспішала до іншого чоловіка. Якщо вона його покине, то Він теж відійде від нього назавжди. Вона давала йому нагоду, бо знала, що найкращий спосіб розчинитися в Богові — це любов. Він не повинен утрати цей шанс і повернути її.
Він набрав повні груди повітря, холодного й чистого лісового повітря, і дав собі священну обіцянку.
Бог був Богом відважних.
Бріда підійшла до Мага. Вони зустрілися біля вогнища. Розмовляти було нелегко.
Вона першою порушила мовчанку.
— Ми йдемо однією дорогою.
Він ствердно кивнув головою.
— Тож ходімо по ній разом.
— Але ти мене не кохаєш, — сказав Маг.
— Я тебе кохаю. Я ще не осмислила свого кохання до тебе, але я кохаю. Ти моя Інша Частина.
Проте погляд Мага блукав далеко. Він думав по Традицію Сонця, а в основі науки Традиції Сонця була Любов. Любов — єдиний міст між невидимим і видимим, доступний для всіх людей. Любов — едина ефективна мова, що нею можна перекласти ту науку, якої Всесвіт щодня навчає людей.
— Я тебе не покину, — сказала вона. — Я хочу залишитися з тобою.
— Твій коханий тебе чекає, — відповів Маг. — Я благословляю ваше кохання.
Бріда подивилася на нього, нічого не розуміючи.
— Ніхто не може володіти сходом сонця, як той, що ми з тобою бачили одного дня, — провадив він. — Так само, як ніхто не може володіти днем, коли дощ б’є по шибках вікон, або тим спокоєм, який створює навколо себе сонна дитина, або хвилями, що розбиваються об скелі. Ніхто не може володіти всім тим найгарнішим, що існує на Землі — але ми можемо пізнавати й кохати. У ці хвилини Бог приходить до людей.
Ми не можемо бути господарями ані сонця, ані вечора, ані хвиль, ані навіть видіння Бога — бо ми неспроможні володіти самими собою.
Маг простяг руку до Бріди й подав їй квітку.
— Коли ми вперше зустрілися — а мені здається, що я завжди тебе знав, бо навіть не пам’ятаю, яким був світ до нашої зустрічі — я показав тобі Темну Ніч. Я хотів побачити, чи зможеш ти вийти за власні межі. Я вже знав, що переді мною моя Інша Частина, й ця Інша Частина навчить мене всього, що мені треба знати — саме для цього Бог і відокремив чоловіка від жінки.
Бріда взяла квітку. То була перша квітка, яку вона побачила за багато місяців. Весна прийшла.
— Люди дарують квіти, тому що у квітах сховано справжній смисл Кохання. Той, хто спробує заволодіти квіткою, побачить, як її краса в’яне. Але той, хто милується нею в полі, залишиться з нею назавжди. Бо вона поєднується з вечором, із заходом сонця, із запахом вологої землі, з хмарами на обрії.
Бріда подивилася на квітку. Маг забрав її в неї й повернув лісові.