Залишався лише один вар╕ант про який, як вона спод╕валася, хуманси точно не могли н╕чого знати, але п╕сля такого про будь-як╕ пошуки трав можна було забути. Вир╕шивши, що втрачати ╖й окр╕м часу вже н╕чого, Аура зважилася використати один ╕з останн╕х в╕домих ╖й трюк╕в.
В╕дкривши генератори для максимального доступу еф╕ру, Аура поступово знижувала р╕вень ╓днання ╕з лицарем. Це дозволяло виграти трохи часу, аби ворог не пом╕тив дивну повед╕нку машини ран╕ше. Такий режим роботи р╕зко п╕двищував потужн╕сть, однак майже митт╓во з'╖дав ресурс лицаря. Вирвавшись вперед, Аура перевела усю потужн╕сть ╕з глайдер╕в всередину лицаря. Тепер в╕дл╕к п╕шов на секунди. ╤м╕туючи виснаження д╕вчина дозволила Чорному наблизитися до не╖, ╕ коли той уже замахувався для останнього удару - р╕зко об╕рвала зв'язок ╕з лицарем, випускаючи з-п╕д контролю усю накопичену енерг╕ю.
Цей прийом був розроблений ельфами тод╕, коли способи в╕дновлення лицар╕в були ще не в╕дпрацьован╕ ╕ нав╕ть часткова втрата бо╓здатност╕ надовго могла поставити кра╖ну у невиг╕дне становище. Ус╕ знали, що для сво╓╖ роботи лицар╕ використовують енерг╕ю еф╕ру, однак ╖╖ надлишок хоча й зб╕льшував силу машини, але дуже швидко ╖╖ вбивав. П╕сля велико╖ к╕лькост╕ проведених бо╖в ельфи д╕зналися, що такий ефект можна викликати ╕ на ╕нш╕й машин╕, якщо раптово перевантажити ╖╖ генератори. Для цього треба було накопичити якомога б╕льше енерг╕╖ еф╕ру б╕ля себе, а пот╕м р╕зко ╖╖ вив╕льнити. Проблема полягала в тому, що удар д╕яв на обидв╕ сторони ╕ у б╕льшост╕ випадк╕в машина-кам╕кадзе припиняла сво╓ ╕снування ╕ що дал╕ в╕д не╖ знаходився ворог, то менше шкоди в╕н отримував.
Розрахунок Аури виявився в╕льним ╕ Чорний, п╕д╕йшовши занадто близько, так ╕ не зм╕г завершити удар. Надм╕рна к╕льк╕сть енерг╕╖, майже силом╕ць влита в його генератори оглушила не лише лицаря, але ╕ його п╕лота. Сама ж Аура постраждала лише в╕д р╕зкого обриву зв'язку з машиною, тому не втратила св╕домост╕. Б╕льше того - ╖й нав╕ть вдалося перевести пад╕ння у швидкий спуск ногами вперед, на в╕дм╕ну в╕д Чорного, який так ╕ полет╕в донизу зламаною лялькою. Однак на цьому вдача покинула д╕вчину, ╕ вже мертвий лицар ус╕╓ю сво╓ю тушею влет╕в у густ╕ крони л╕су. Удар був достатньо сильний, щоб т╕ло во╖на розлет╕лося на шматки, наче дешева глиняна лялька, але нав╕ть таким чином в╕н зум╕в погасити частину швидкост╕, вбер╕гши каб╕ну п╕лота в╕д фатального удару, змусивши ╖╖ вирватися з кр╕плень м╕ж ребрами скелету ╕ покотитися по крутому л╕совому схилу. ╤ хоча р╕дина всередин╕ каб╕ни вберегла д╕вчину в╕д надм╕рного перевантаження, удари все одно не пройшли для не╖ безсл╕дно.
Вивалившись ╕з капсули, Аура ще довго блювала дихальною р╕диною, ╕ не була спроможна нав╕ть п╕днятися на ноги. В╕дчувала вона себе жахливо, але в душ╕ ╖╖ переповнювала горд╕сть: ╖╖ батько г╕дно оц╕нить таке вдале виконання цього прийому, та ще й з першого разу. Залишалося лише повернутися на Су-Ван живою, ╕з чим у не╖ виникли деяк╕ проблеми.
Привертати до себе увагу вона не могла, адже на сигнали скор╕ш за все одразу прилетять пом╕чники Чорного, але вибору не було: без ц╕╓╖ ╕нформац╕╖ клан ризику╓ бути знищеним. Д╕ставши ╕з залишк╕в каб╕ни лук з╕ стр╕лами та пакет першо╖ допомоги, Аура встановила маяк а сама зас╕ла високо на дерев╕, чекаючи на гостей. Цього разу ╖й пощастило ╕ першою на сигнал прилет╕ла наставниця М╕зайя.
Допомагаючи спуститися знесилен╕й ельф╕йц╕ з дерева, М╕зайя випитувала у не╖ подробиц╕ бою, але та лише в╕дмахувалася.
- Ви знайшли потр╕бн╕ трави?
- Так, але мало. Б╕льш╕сть уже в╕дцв╕ли. Спод╕ваюся цих вистачить, доки ми не прибудемо на Святу землю.
- Ясно. Чорний упав десь поблизу. П╕лота треба...
- Я там вже була: н╕ п╕лота, н╕ лицаря.
- Що?! - Аура в╕д тако╖ зв╕стки нав╕ть р╕вновагу втратила, але М╕зайя ╖╖ п╕дтримала. - Такого не може бути. В╕н точно десь там...
- Заспокойся. Ми поверта╓мося на Су-Ван.
- Але... Так, наставниця М╕зайя.
╤ ось вони разом у т╕сн╕й каб╕н╕ ╖╖ лицаря плелися до корабля. За ╕нших обставин наставниця неодм╕нно стала б жартувати над сво╓ю ученицею, однак зараз обидв╕ були пригн╕чен╕ сво╖ми невдачами. Особливо переживала Аура, як╕й доведеться якось пояснювати сво╓му батьков╕ втрату свого лицаря. Н╕, вона не збиралася в╕дмовлятися в╕д сво╖х сл╕в, але тепер у не╖ не залишилося жодного доказу ╕снування Чорного лицаря, а ╓диний, хто хоча б щось знав про нього, зараз помирав в╕д лихоманки на борту Су-Вана. Остання над╕я залишалася на те, що вони встигнуть д╕статися до Свято╖ земл╕, де хлопчика зможуть вил╕кувати, але коли вони вже п╕дл╕тали до острову - вона зникла безсл╕дно. За час ╖хньо╖ в╕дсутност╕ остр╕в перетворився на ру╖ни. Добра четверть палацу була зруйнована, парк остаточно припинив сво╓ ╕снування, а в╕дсутн╕сть персоналу на поверхн╕ та мертвий лицар Кай╖ наштовхували на дуже непри╓мн╕ думки.
С╕вши б╕ля входу, вони поб╕гли на пошуки королеви. Насправд╕ ситуац╕я була не такою страшною, як д╕вчата подумали спочатку. П╕д час бою н╕хто не загинув, травми були переважно мало╖ та середньо╖ важкост╕, ворож╕ сили у б╕льшост╕ були розгромлен╕ а Син╕й знову в╕дступив, так ╕ не показавши свою суть. Однак п╕д час бою один ╕з лицар╕в напав на лазарет, ╕ ╖хн╕й головний пац╕╓нт опинився п╕д завалами. При чому в╕н перед цим встиг за секунду прийти до тями ╕ викинути лед╕ Майю в коридор. Закривавленого, його вийняли з-п╕д уламк╕в лише перед самим поверненням д╕вчат. ╤ якщо ран╕ше в╕н помирав в╕д лихоманки, то тепер до цього додалися численн╕ рани, переломи к╕нц╕вок та внутр╕шня кровотеча. Не зважаючи на невт╕шн╕ прогнози лорда Улайта, як найб╕льш квал╕ф╕кованого ц╕лителя на остров╕, хлопець вперто ч╕плявся за життя, зовс╕м не збираючись помирати. Щоправда в╕дмити його в╕д кров╕ виявилося надзвичайно складно - будь-який необережний рух викликав у нього захисний рефлекс, за що дво╓ гварц╕йц╕в уже поплатилися вивихнутими кистями. ╢диний, на кого хлопець реагував не так агресивно, був лорд Улайт, який п╕д час ц╕╓╖ процедури пост╕йно щось розказував хворому. Вир╕шивши, що г╕рше уже не буде, Лашура попросила його приготувати ус╕ з╕лля, як╕ т╕льки можуть йому знадобитися, ╕ залишила йому в пом╕ч наставницю М╕зайю. Вт╕м кинутий непритомним парубком на звук медицинський н╕ж одразу ж натякнув, що наближатися до пац╕╓нта ╖й протипоказано - задля збереження власного ж здоров'я. Процес л╕кування об╕цяв затягнутися надовго, але н╕хто не розходився.
Факти вперто твердили, що шанс╕в у ╖хнього знайди нема╓ ╕ його смерть - лише питання часу. ╤ в той же час неймов╕рна низка под╕й, як╕ супроводжували його, давали над╕ю на чудо. Напевно саме ця невизначен╕сть ╕ не давала н╕кому заспоко╖тися. Ус╕ чекали. Чекали всю н╕ч, не в╕дходячи далеко в╕д ширм, п╕дносячи ╖хньому ╓диному ц╕лителю усе необх╕дне. Надвор╕ вже починало св╕тати, втома взяла сво╓ ╕ д╕вчата зараз лежали хто де: Лашура скрутилася на принесеному служницями кр╕сл╕, Кайя продовжувала п╕дпирати собою ширму, М╕зайя нав╕ть ув╕ сн╕ умудрилася обкласти себе з обох бок╕в Аурою та Ханл╕. Т╕льки лорд Улайт все ще залишався на ногах, хоча й сам в╕дверто куняв. ╤ ось, коли надвор╕ вже починало св╕тати, ранкову тишу роз╕рвав нелюдський рик пораненого хлопця та тр╕ск роздертого простирадла...
***
Вагон електрички, черговий продавець пов╕тряних кульок та ╕ншого др╕б'язку заходить в салон, впустивши ╕з прокуреного тамбуру гидкий смор╕д цигарок. Сьогодн╕ мен╕ пощастило, ╕ я зайняв соб╕ м╕сце б╕ля в╕кна. З ╕ншого к╕нця вагону долина╓ драт╕влива мелод╕я чийогось телефону, на який скачали чергову, ще б╕льш гидку вар╕ац╕ю п╕сн╕ 'Б╕л╕ рози'. Поруч сидять мо╖ товариш╕ по навчанню ╕ грають в карти. Я ж д╕став ╕з сумки черговий пригодницький роман ╕ занурився у св╕т фантаз╕й. Цього разу мен╕ трапився справжн╕й шедевр св╕тово╖ фантастики: Рей Олдр╕дж - Визволитель. Ох, як же мен╕ пощастило з ц╕╓ю книжечкою! Я вже наст╕льки д╕став б╕бл╕отекаршу сво╖ми пост╕йними запитами, все одно на по╖зд виходити аж через дв╕ години, що вона тепер просто впуска╓ мене у книгосховище. Я нав╕ть почав складати ус╕ сво╖ прочитан╕ книги на окрему полицю, вибираючи лише найкращу фантастику.