Поки служниц╕ Лашури утрясали питання з документами, наша компан╕я в╕дправилася до Арени - величезно╖ ями по ╕нший б╕к Академ╕╖. Особисто мен╕ ця д╕рка в земл╕ б╕льше нагадувала кратер в╕д бомби, який трохи облагородили ╕ обставили трибунами. З боку Академ╕╖ вони були значно вищими, вишуканими, ╕ вид╕лялися якоюсь чорно-с╕рою штуковиною, встановленою на самому видному м╕сц╕. Зда╓ться саме ╖╖ я бачив на борту Су-Вана. Центральна частина арени була заставлена колонами та наповнена туманом еф╕ру. В ц╕лому виглядало нав╕ть ориг╕нально, та я не мав часу милуватися пейзажами. Ми з Кай╓ю на пару намагалися заспоко╖ти королеву, яка п╕сля ц╕╓╖ зустр╕ч╕ розбушувалася, зриваючи на нас свою зл╕сть - ось що значить влада в руках дитини. Хоча не буду заперечувати, що ╕нод╕ вона вм╕╓ працювати головою ╕ нав╕ть думати, показуючи якост╕ ╕стинного пол╕тика. Але зараз я б так не сказав.
Як виявилося - ус╕ учн╕ Академ╕╖ мусять носити ун╕форму, та п╕дкорятися загальним правилам, незалежно в╕д свого статусу та статк╕в. Зв╕сно в╕дм╕нност╕ м╕ж аристократ╕╓ю, лицарями та представниками корол╕вських с╕мей ╕снували, однак для адм╕н╕страц╕╖ та викладач╕в тут ус╕ були р╕вними. Тому ╖м доводиться хизуватися тим, що знаходиться п╕д одягом, ╕ ус╕ляко показувати свою перевагу ╕ншими ориг╕нальними способами. ╤нколи це ставало запорукою виживання у вищому сусп╕льств╕, бо н╕чим невиразн╕ учн╕ не могли претендувати на сво╓ м╕сце п╕д сонцем. Академ╕я, окр╕м сво╓╖ прямо╖ функц╕╖, також виступала сво╓р╕дним ринком робочо╖ сили, адже нав╕ть безр╕дн╕ лицар╕ могли заявити про себе ╕ розраховувати на г╕дний контракт з боку свого роботодавця, або узагал╕ вступити в ряди гвард╕╖ одн╕╓╖ з держав. З ╕ншого боку тут же заводилися дитяч╕ знайомства, ╕ це виступало хоча б ╕ слабкою, але гарант╕╓ю того, що конфл╕кти м╕ж державами не будуть розв'язуватися лише на п╕дстав╕ особисто╖ неприязн╕. Адже ти завжди к╕лька раз╕в подума╓ш перед тим, як побитися з╕ сво╖м другом дитинства. На жаль у випадку ╕з Лашурою та Мар╕╓ю цей принцип не спрацював.
Нарешт╕ Лашура трохи заспоко╖лася ╕ я став розпитувати Кайю про сам феномен лицарства. Виявилося, що лицар - це не т╕льки бойова машина, а ще й звання. Здатн╕сть до п╕лотування машини визначалася ц╕лою купою р╕зноман╕тних параметр╕в орган╕зму, тому кожен п╕лот був у буквальному розум╕нн╕ на вагу золота.
У переважн╕й б╕льшост╕ випадк╕в лицарями були ж╕нки в╕ком в╕д дванадцяти до сорока рок╕в. Саме в цей пер╕од машина найкраще слухалася п╕лота. Однак дуже р╕дко, приблизно в одному в╕дсотку випадк╕в, п╕лотом м╕г стати й чолов╕к. ╤ ось тут уже розпочиналося найц╕кав╕ше: в результат╕ такого шлюбу ймов╕рн╕сть появи д╕тей-п╕лот╕в зростала в к╕лька раз╕в. Були нав╕ть ц╕л╕ с╕мейн╕ клани, як╕ ╕снували виключно за рахунок народження та виховання таких д╕тей. А оск╕льки небесн╕ лицар╕ тут були майже абсолютною збро╓ю, то вс╕ кра╖ни пильно стежать за такими шлюбами, оч╕куючи народження сильного потомства. Р╕вень п╕лота визначався сумою ф╕зичних даних та навик╕в, а оск╕льки на навчанн╕ п╕лот╕в тут не економили, то все впиралося лише у хорошу спадков╕сть. Не дивно, що ус╕ д╕вчата-п╕лоти виглядають такими привабливими: ст╕льки рок╕в селекц╕╖ просто не могли минути безсл╕дно. Ж╕нкам-п╕лотам дозволяються в╕льн╕ стосунки з чолов╕ками, доки вони можуть виконувати сво╖ обов'язки, бо це шанс отримати ╕ще одну майбутню п╕лотесу. А от у чолов╕к╕в-п╕лот╕в тако╖ можливост╕ нема╓, ╕ ╖х контакти суворо обмежуються, аби не розкидатися генним матер╕алом. Аби було зрозум╕л╕ше, в яку халепу я потрапив - спробую спочатку пояснити систему влаштування цього св╕ту.
Тутешн╓ сусп╕льство д╕литься на дв╕ категор╕╖: простолюдини та аристократ╕я. Такий под╕л виник не випадково ╕ пов'язаний в першу чергу ╕з можливостями окремих людей. Я вже казав про м╕сцев╕ технолог╕╖? Так от - доступ до них можливий лише за наявност╕ зд╕бностей до маг╕╖ (може це перекладач так глюканув, почувши згадку про ельф╕йку, але я схиляюся до думки, що тут ма╓ться на уваз╕ можлив╕сть оперування властивостями еф╕ру, в якому ми плавали). Не маючи зд╕бностей, ти нав╕ть лампочку ув╕мкнути не зможеш, ╕ житимеш як на початку дев'ятнадцятого стол╕ття. Тобто доля будь-якого простолюдина - ручна праця ╕з м╕н╕мумом механ╕зац╕╖. А от маючи зд╕бност╕, ти одразу ж переносишся на початок двадцять першого стол╕ття ╕ можеш керувати техн╕кою. Б╕льш╕сть пристро╖в конструктивно не дуже складн╕, ╕ можуть бути виготовлен╕ ╕з застосуванням простих матер╕ал╕в та ╕нструмент╕в. Головним робочим т╕лом та паливом для ус╕х пристро╖в тут ╓ еф╕р, який п╕дбирають в низинах ╕ передають по трубах, наче газ. Св╕тильник ма╓ вигляд звичайно╖ гасово╖ лампи, а аналог електродвигуна майже повн╕стю повторю╓ турб╕ну Тесла. Все просто ╕ дуже над╕йно. От т╕льки запустити реакц╕ю еф╕ру в такому пристро╖ може лише обдарована людина.
Повернемося до сусп╕льства. На перший погляд все це д╕йсно схоже на маг╕ю, як у комп'ютерних ╕грах. Переважна б╕льш╕сть обдарованих здатн╕ виконувати з еф╕ром лише прост╕ операц╕╖: засв╕тити, змусити його розширюватися, нагр╕ватися тощо. Зд╕бност╕ проявляються приблизно у п'яти-шести в╕дсотк╕в людей - це теж не смертельно. Але проблема поляга╓ у тому, що обдарованими майже завжди виявляються ж╕нки. От ╕ виходить, що у погон╕ за кращим життям вс╕ батьки хочуть мати якомога б╕льше дочок. Насл╕дки я прекрасно бачу нав╕ть неозбро╓ним оком. З╕ сл╕в Кай╖ сп╕вв╕дношення ж╕нок та чолов╕к╕в тут склада╓ приблизно с╕мдесят на тридцять в╕дсотк╕в в╕дпов╕дно. Багатод╕тн╕сть тут ╓ нормою, але два хлопчика в с╕м'╖ - велика р╕дк╕сть. В деяких державах д╕йшло нав╕ть до того, що чолов╕к╕в викупають або взагал╕ викрадають за кордоном. Зв╕сно ж правител╕ (а тут скр╕зь пану╓ матр╕архат у вс╕й його крас╕) ус╕ляко намагаються виправити ситуац╕ю, приймають закони, вводять штрафи ╕ п╕льги, аби банально не допустити вимирання сво╓╖ кра╖ни, але 'в╕з ╕ нин╕ там'. Це все одно, що боротися з╕ злочинн╕стю: завжди знайдеться той, хто вважа╓ себе хитр╕шим за ╕нших. Це людська природа, яка в╕д стат╕ не залежить. Найв╕льн╕ше чолов╕кам живеться у Коут╕ - це така г╕рська кра╖на, яка майже не ма╓ доступу до моря Ахо, а значить ╕ до еф╕ру. Але там п╕шли на ╕нш╕ крайнощ╕: сильн╕ й здоров╕ чолов╕ки, а особливо здатн╕ до оперування еф╕ром, ╓ предметом пол╕тичного торгу ╕з сус╕дами. Були ╕ще ельфи, але т╕ живуть надто ╕зольовано, щоб казати про них щось конкретне.
Взагал╕, наск╕льки я зрозум╕в, у цьому св╕т╕ вже давно назр╕ли серйозн╕ демограф╕чн╕ проблеми. Виродження чолов╕чо╖ стат╕ видно в усьому. Готовий посперечатися, що нав╕ть той-самий 'н╕мець' стражда╓ в╕д яко╖сь генетично╖ болячки. Це пояснювало, чому вони в мене так вчепилися. ╥м не важливо хто я такий, як до них ставлюся, ╕ як╕ в мене плани. Я для них самець, здатний до керування лицарями, якого можна виг╕дно реал╕зувати. ╤нша справа, що це робив я, а не м╕й нос╕й. Тому на потомство у мо╓му випадку вони можуть нав╕ть не спод╕ватися. Хоча... Якщо визначити необх╕дн╕ для п╕лотування параметри... Н╕, не варто цього робити. Принаймн╕ поки я не побачу реально╖ потреби в цьому. Але дозволяти Лашур╕ торгувати мною - та за таке я ╖х ус╕х стерил╕зую! Це я можу зробити нав╕ть у сво╓му нин╕шньому стан╕!
Н╕, не зможу, операц╕йна система уже почина╓ викидати мен╕ пов╕домлення про нестачу нанокатал╕затора. ╤ м╕й кишечник тут уже майже не допомага╓ - надто велик╕ об'╓ми орган╕ки тут потр╕бн╕. В╕дл╕к часу ╕де уже на дн╕, якщо не на години! Швидше б зак╕нчилася д╕агностика, бо без сво╖х можливостей я в╕дчуваю себе беззахисним, наче бо╓ць за картонною ширмою. Мабуть все ж доведеться ув╕мкнути в соб╕ психопата, аби мене менше смикали.
Наш╕ посиденьки перервала Ханл╕, що приб╕гла з╕ схвильованим обличчям.
- Кайя! Швидше ход╕мо!
- Що? Куди ти мене тягнеш? У що ти вже вляпалася?
- Мене викликали на дуель! Тебе просять бути нашим спостер╕гачем!