- Для нас таке утримання об╕йдеться недешево. - з╕тхнула ж╕нка, надовго задумавшись. - Я можу поговорити ╕з Директрисою, щоб пошукала на завтра роботу, т╕льки Ви ж все одно себе так не зможете прогодувати...
- ╥жа не обов'язкова. Вистачить ╕ орган╕ки.
- Кого вистачить? - не зрозум╕ла вона мене.
- Не зважайте. Куди мен╕ йти?
- ╥╖ Величн╕сть не дозволяла покидати ма╓ток. Я можу х╕ба що замовити сл╕вце. Стривайте, я придумала. - лед╕ Майя вийшла з кухн╕ ╕ незабаром повернулася ╕з клаптиком паперу. - Мен╕ треба, щоб Ви передали це зав╕дуюч╕й в адм╕н╕стративному корпус╕. Впора╓теся?
- Зв╕сно. - я взяв листок ╕ з ц╕кав╕стю подивився на л╕тню ж╕нку. - Скаж╕ть, якщо не складно. В╕дношення до мене: чому на Ви? Наче до аристократа. А до них, - я кивнув на дв╕йнят, - як до служниць? Р╕зн╕ ранги?
- Ви чолов╕к. ╤ якщо Ви вже потрапили на Святу землю, то Ваш ранг вищий за решту слуг, нав╕ть якщо Ви сам слуга.
- Не розум╕ю. Вище прислуги, але нижче аристократ╕╖?
- ╤ нижче учн╕в. - додала лед╕ Майя. - П╕зн╕ше зрозум╕╓те. А зараз - не гайте часу!
Задумавшись над словами гувернантки, я вкотре подумав, що мен╕ варто п╕зн╕ше розпитати Кайю про св╕й ун╕кальний статус.
Задумка лед╕ Май╖ була простою ╕ елегантною: лед╕ Майя в╕дсила╓ мене ╕з дорученням, ╕ я спок╕йно працюю на ╕нш╕й робот╕. Тобто я оф╕ц╕йно н╕би виконую наказ нашо╖ гувернантки, а по факту - працюю на прокорм. В раз╕ потреби ситуац╕ю можна представити як будь-який ╕ з цих двох вар╕ант╕в. Зв╕сно ми не мали б аф╕шувати цей факт, але якщо адм╕н╕страц╕╖ не вистача╓ власних роб╕тник╕в, то вони можуть попросити аристократ╕ю, щоб т╕ вид╕лили на допомогу сво╖х. А оск╕льки пан╕ Лашура переклала обов'язки по господарству на лед╕ Майю, то вона про це може нав╕ть не д╕знатися. Вт╕м, щоб зайвий раз не нариватися, з ма╓тку я виходив у майже точн╕й коп╕╖ виданого мен╕ костюму (трохи зменшив к╕льк╕сть неподобства на ньому).
Пан╕ Ханна, зав╕дуюча господарством Академ╕╖, виявилася кремезною т╕ткою. Я спочатку нав╕ть сплутав ╖╖ ╕з мужиком, чому сприяв сильно потертий комб╕незон.
- Ага, то це ти у нас Кейнс╕?
- Кей. Просто Кей.
- Байдуже. У нас не вистача╓ персоналу, тому якогось певного м╕сця роботи у тебе не буде. Зараз в╕дправляю тебе до каменяр╕в. Робочий одяг ма╓ш?
- Так.
- Тод╕ добре. П╕деш в сад. Там на м╕сц╕ уже розберешся.
Ну я й п╕шов. Пройшовши через парк я д╕стався до саду, оточеного невисоким декоративним парканом. Однак усю композиц╕ю псувала побита моза╖ка на вх╕дн╕й арц╕. Задача майстр╕в полягала в тому, що картинки на обох сторонах арки мають бути дзеркальними, а попередн╕й проект вони не знайшли ╕ зараз мус╕ли в╕дновлювати його, використовуючи як зразок другу його половину. Для мене це була не проблема: зн╕мок, граф╕чний редактор, дзеркальне в╕дображення, синхрон╕зувати зображення ╕з маркерами на об'╓кт╕. Зв╕сно ж роб╕тники не будуть слухати якогось п╕дл╕тка, тому я вир╕шив схитрувати.
Аби мене не прогнали одразу, я знову перетворився на молоду коп╕ю Мерсера. Ще к╕лька штрих╕в, ╕ перед вами вже не п╕дл╕ток, а молодий, хоча й дещо низькуватий майстер. Що, не схожий? Тод╕ дода╓мо стильну зач╕ску, ╕ спец╕ал╕ст дизайну та ландшафтних роб╕т - до ваших послуг! Мен╕ б до цього образу ╕ще стильн╕ дзеркальн╕ окуляри десь д╕стати, але навряд чи тут так╕ роблять, а витрачати св╕й ресурс не хочу.
Майстр╕в уже попередили, що до них п╕д╕йде пом╕чник, але вони не знали, хто це буде такий. Сказавши ╖м розчистити м╕сце для роботи, я швидко накидав к╕лька основних л╕н╕й, аби вони подумали, що я щось прораховую, ╕ почав потихеньку викладати картину. Добре, що в зображенн╕ використовувалися лише 34 кольори, ╕накше б робота затягнулася надовго, а так я нав╕ть без в╕зора за годину виклав б╕льше половини зображення. Майстриням залишалося лише намазувати кожен шматочок мастикою, аби я одразу м╕г його поставити на потр╕бне м╕сце.
Зна╓те, я вперше почав отримувати задоволення в╕д роботи! Оп! Сюди б ╕ще якусь нормальну музику... Оп! Це в╕дчуття, коли тоб╕ вже не треба н╕куди посп╕шати, приймати важк╕ р╕шення чи в╕дмовлятися в╕д сво╖х попередн╕х досягнень заради наступного кроку - це д╕йсно при╓мно. Оп! Я не розум╕ю, як звичайн╕ люди можуть не ц╕нувати так╕ моменти. Дякую за бутерброд! Оп! Не п╕дкажете, де тут ╓ багато орган╕ки? А водоросл╕? Оп! Все, робота виконана, вс╕ задоволен╕, ╕ н╕ в кого не болить голова!
- Слухай, не знаю як тебе звати... - заговорила ╖хня начальниця.
- Кей.
- Слухай, Кей, п╕деш до нас? Нам так╕ спец╕ал╕сти потр╕бн╕.
- Не знаю. Я тут ненадовго.
- А яка в тебе спец╕альн╕сть?
- СКП.
- Що це значить?
- Старший-куди-пошлють.
- Зрозум╕ло! - засм╕ялися д╕вчата, а ╖хня бригадирка продовжила. - Ти заходь до нас, у адм╕н╕стративний корпус, сх╕дне крило - у нас завжди робота знайдеться. А можемо й халтурку п╕дкинути. Що скажеш?
- Побачимо. Бувайте здоров╕!
Я з╕стрибнув ╕з драбини ╕, дожовуючи подарований кимось пир╕жок, п╕шов назад в адм╕н╕стративний корпус. Перший усп╕х ╕з п╕дроб╕тком окрилив мене, подарувавши впевнен╕сть у власних силах. Нав╕ть якщо я не буду використовувати режим сили - пасивних та ╕нтелектуальних можливостей НК ма╓ бути достатньо, аби стати передовиком будь-якого виробництва. Вийняти цвях? Укр╕плен╕ руки справляться не г╕рше за кл╕щ╕. Обережно д╕стати близну з окропу? Легко! Розбити валун по тр╕щин╕? Скану╓мо тр╕щини ╕ б'╓мо ось-сюди! Укласти плитами стежку? Не хвилюйтеся, я соб╕ пальця не роз╕б'ю!
Так я вважав, поки мене не в╕дправили на кухню. Я ж готувати не вм╕ю в принцип╕! Зате навчився швидко чистити овоч╕. П╕д к╕нець мен╕ сказали робити як╕сь незрозум╕л╕ штуковини, на кшталт прикраси для страв. На жаль багато сл╕в були мен╕ нев╕домими, тому я з╕мпров╕зував. За допомогою к╕лькох тривим╕рних моделей я швидко розрахував к╕льк╕сть надр╕з╕в на заготовках ╕ незабаром кожна порц╕я вечер╕ для учн╕в була прикрашена р╕зноман╕тними композиц╕ями ╕з бамбуку. Головний кухар обурювалася, що я витратив надто багато матер╕ал╕в, але композиц╕ями залишилася задоволена. Можу т╕льки уявити соб╕, ск╕льки б часу на усе це витратила звичайна людина.
╤ все було прекрасно, доки в якийсь зовс╕м не прекрасний момент мо╓ т╕ло перестало мене слухатися ╕ я не повалився на землю. Зв'язок ╕з т╕лом роз╕рвався ╕ я знову опинився у в╕ртуальному простор╕ CryNet. Це мене стривожило, оск╕льки пов╕домлення про зак╕нчення д╕агностики мало просто вил╕зти перед очима, а не витягувати мене з реального св╕ту. Оглянувши показники я зрозум╕в причину: ус╕ мон╕тори в один голос кричали, що р╕вень розгортання систем впав до 50%. Це означало, що процес деградац╕╖ структур уже розпочався. Якщо я в найближчу добу не прийму катал╕затор - я припиню сво╓ ╕снування як розумна особист╕сть, перетворившись на дику тварину. ╤ не допоможе н╕яка лоботом╕я. Вже зараз я мушу перерозпод╕ляти ╕нтелектуальних бот╕в так, щоб вони отримували якомога менше навантаження. Т╕ло знову переходило п╕д контроль орган╕чно╖ нервово╖ системи, а разом ╕з нею знову нагадають про себе ╕ природн╕ потреби людини: ╖сти, пити, ходити в туалет...
Надвор╕ був уже веч╕р. Подумавши, що я з╕мл╕в, роб╕тники пов'язали це ╕з мо╖м голодом ╕ запропонували дати розрахунок харчами. Але я вже зрозум╕в, що ск╕льки б я не з'╖дав, як би я не модиф╕кував св╕й кишечник - це уже не дасть мен╕ потр╕бного ефекту. ╤ справа тут зовс╕м не у об'╓мах перероблено╖ б╕омаси. Зараз я забиваю цвяхи м╕кроскопом, при чому електронним. Мен╕ терм╕ново потр╕бен нано-реактор! За ц╕лий день я зум╕в знайти лише к╕лька б╕льш-менш придатних точок для вирощування мого комплексу, але там не було нав╕ть десято╖ частини потр╕бних ресурс╕в. А р╕шення увесь цей час було зовс╕м поруч - буквально п╕д ногами. ╤ додумався я до цього лише тод╕, коли вже заходив у ма╓ток...
Я так ╕ завмер ╕з п╕днятою рукою, не постукавши у двер╕. Саме спогади про мо╖ мандри Нью-Йорком, де мен╕ доводилося переводити костюм в режим повно╖ ╕золяц╕╖, аби захистити його в╕д ц╕лого букету р╕зноман╕тних бактер╕й та ╕нших м╕кроорган╕зм╕в, дозволили мен╕ подивитися на ситуац╕ю з ╕ншо╖ точки зору.
Задумавшись, я не одразу зрозум╕в, що двер╕ в╕дчинилися ╕ на мене хтось кричить.
- Де ти був?! - одразу ж вхопила мене за чуба Кайя, спробувавши потягнути за собою, але т╕льки вирвала жмут волосся, так ╕ залишившись стояти з ним у руц╕ посеред коридору.