- Big gun! Big gun number one! Big gun! Big gun kick the hell out of you!
- А! Що це за лайно?! Вимкнути! Стоп! Пауза!
- Не вийде, чувак, поки вс╕ треки не дограють до к╕нця - не зупиниться!
- Ти ще хто такий?! Fuck! Чому я не можу рухатися?!
- О, уже п╕шли конструктивн╕ питання. Ну тод╕ вир╕шуй: продовжу╓мо слухати музику, чи спочатку послуха╓ш мене?
- Кажи вже!
- Ось так краще. - я прибрав музику ╕ затемнив скло окуляр╕в. - Хочеш - в╕р, а хочеш - н╕, але ти в цьому костюм╕ не ╓диний житель. ╤ нас з тобою скоро чекають дуже весел╕ пригоди. Тому я хочу запропонувати тоб╕ симб╕оз. Справжн╕й симб╕оз, а не його парод╕ю, як у ╕нших костюм╕в.
- То це ти м╕й штучний ╕нтелект?
- ╤нтелектом у нас п╕дробля╓ ╤НК. Це скорочено в╕д '╤нтелект Нано-Костюму'... Чи ╕нтерфейс? Коротше, я вас п╕зн╕ше познайомлю. А я тут на правах адм╕н╕стратора ╕з абсолютним доступом до всього, включно з тво╖м т╕лом. Не хвилюйся - в цьому сенс╕ хлопчики мене не ц╕кавлять.
- Ти один ╕з оператор╕в?
- Копай глибше. Я ╕ ╓ тв╕й нанокостюм, чувак. ╤ моя поява тут - це не заслуга прац╕вник╕в корпорац╕╖, а скор╕ше результат ╖хнього недогляду.
- Ти один ╕з мо╖х попередник╕в? ╤з тих, що збожевол╕ли?
- Оп-па, хтось тут копирсався у секретних матер╕алах! Н╕, я отямився ще тод╕, коли мо╖ структури т╕льки-но починали розростатися. Я схиляюся до думки, що мене навмисно записали в костюм. Хоча й така теор╕я не поясню╓ мого потрапляння в цей св╕т. Пам'ятаю лише, як к╕лька раз╕в проходив одну комп'ютерну гру. ╤ вгадай, хто був у н╕й головним геро╓м? Даю п╕дказку: один лисий, кремезний парубок в крутому костюмчику. ╤м'я називати, чи сам здогада╓шся?
- Ще хтось зна╓? - одразу вловив мою думку Барнс.
- Н╕.
- Я можу в╕дмовитися?
- Н╕.
Барнс змирився майже одразу, але тод╕ в╕н просто не до к╕нця зрозум╕в те, що я йому казав. В╕н подумав, що моя комп'ютерна гра насправд╕ була його щоденними тренуваннями, а я ╓ в╕дображенням його св╕домост╕ в комп'ютер╕ костюма. Зв╕сно я пот╕м намагався йому це пояснити, але на р╕шення Барнса це не вплинуло. Того ж вечора п╕сля тренувань ми дивилися мультик про цефалопод╕в та читали мо╖ нотатки.
Ну а наступн╕ к╕лька тижн╕в ми витрачали виключно та те, щоб в╕дпрацювати свою злагоджен╕сть. Розпод╕л обов'язк╕в був наступний: Барнс займався бойовими д╕ями, а я забезпечував роботу систем. ╤нш╕ нос╕╖ т╕льки дивувалися тому, як швидко Лоуренс умудря╓ться переходити ╕з одного режиму в ╕нший ╕ нав╕ть використовувати ╖х одночасно на р╕зних частинах т╕ла. Я м╕г прикрити камуфляжем лише голову, щоб виглянути над укриттям, або на короткий момент вмикати силу, щоб кожен удар був для суперника смертельним, ╕ водночас не виснажував орган╕зм. ╤ нав╕ть уноч╕ я працював, пост╕йно в╕дрощуючи соб╕ р╕зноман╕тн╕ доповнення, зб╕льшуючи концентрац╕ю нанобот╕в у кров╕ майбутнього Пророка, хоча Лоуренс вперто продовжував називати Пророком саме мене.
До моменту в╕дправки на злощасний остр╕в я уже встиг повн╕стю забезпечити себе енерг╕╓ю, оптичний камуфляж м╕г триматися к╕лька хвилин, а я прокачав свою брутальн╕сть до 80-го р╕вня, наганяючи жах лише сво╓ю присутн╕стю. Подальший розвиток був можливий т╕льки за умови крад╕жки технолог╕й у цеф╕в. Зокрема мене ц╕кавив ╖хн╕й спос╕б отримання енерг╕╖. Але все це одразу ж в╕д╕йшло на другий план, щойно нас та ще к╕лькох солдат, одягнутих у перероблен╕ за мо╖м зразком костюми, викликали на завдання - на нас оч╕кував пол╕т на остр╕в Л╕нг Шан, ╕ наше перше полювання...
Глава 3. Bugs! Bugs everywhere! (Глюки! Глюки повсюди!)
Посвята зак╕нчилася. Не зважаючи на свою нелюбов до оф╕ц╕йних заход╕в, цей день Аур╕ сподобався. Правий був батько, коли посилав ╖╖ сюди вчитися. Ран╕ше вона на влаштовану виставу т╕льки покрутила б носом. Живучи в п╕втора рази довше за людей, ельфи дещо зневажливо дивилися на сво╖х 'молодших сус╕д╕в'. Але п╕сля пережитого т╕╓╖ ноч╕, вона уже не так упереджено ставилася до них. В них теж виявилися сво╖ секрети. ╤ недооц╕нювати можливого ворога - смертельно небезпечно. Шкода, що вона не зрозум╕ла цього ран╕ше. Батько прямим текстом казав, що це навчання ╖й знадобиться, а вона не в╕рила. От ╕ переконалася на власному досв╕д╕: ╕ лицаря свого розбила, ╕ сама ледве живою залишилася. Ну чому, чому вона тод╕ не притримала язик за зубами?! Тепер доведеться визнавати перед ним свою неправоту, а це ще на к╕лька рок╕в в╕ддаля╓ ╖╖ в╕д свого повноправ'я!
Скрипнувши зубами в╕д злост╕ на саму себе, д╕вчина глибоко вдихнула, ╕ спробувала знову привити г╕лочку до зр╕зу на дерев╕. З'╓днавши дв╕ ╕деально гладк╕ поверхн╕, Аура почала потроху вливати в паросток свою маг╕ю. Як ╕ минулого разу, г╕лочка швидко приросла до зр╕зу, однак уже через хвилину почала всихати, а на зр╕з╕ з'явилася тягуча маса клею, закупорюючи рану. Потративши останн╕й живець, д╕вчина важко з╕тхнула й п╕дняла пусту корзину. Знову доведеться йти в ботан╕чний сад.
Дорога до поселення ельф╕в була майже невидимою для непосвячених, ╕ перший же крок уб╕к ╕з безпечно╖ стежки одразу ж ск╕нчився б у пастц╕. Зв╕сно люди про це не знали. Зазвичай допитливих встигали сп╕ймати ран╕ше, н╕ж вони заглибляться в л╕с, але т╕, кому це все ж вдавалося... Про них уже н╕хто й н╕коли не згадував. Якщо чужинець зум╕в пройти повз охоронц╕в та вижив п╕сля пасток, значить у нього серйозна п╕дготовка, ╕ просто так пробиватися до поселення в╕н не буде. Лише в окремих випадках людям дозволя╓ться наближатися до меж╕ ельф╕йських волод╕нь. ╤ не важливо, державний кордон це, чи територ╕я незалежного поселення.
Ельфи дуже р╕дко сп╕лкуються ╕з людьми, та й в сам╕й Академ╕╖ ╖х до цього часу не траплялося. Якби не ╖╖ батько, Аури тут теж не було б. П╕сля тривалих переговор╕в, через як╕ вступ до Академ╕╖ довелося в╕дкласти ще на р╕к, ельфам вдалося в╕дбити для сво╓╖ резиденц╕╖ велику д╕лянку л╕су, до яко╖ примикала територ╕я Академ╕╖. Ельфи добре знали, як люди ставляться до рослин, тому суворо заборонили будь-кому заходити на свою територ╕ю. В╕дносини з ╕ншими расами, не зважаючи на тривале перемир'я останн╕х рок╕в, ╕ дос╕ залишалися напруженими, тому ельфи не збиралися давати можлив╕сть ймов╕рному ворогов╕ б╕льше про себе д╕знатися, а тим б╕льше показувати йому сво╖ слабк╕ сторони.
Минувши чергову невидиму межу, Аура озирнулася на сво╖х супутник╕в. Тр╕ада ел╕тних мечник╕в, в╕дряджених ╖й в особисту охорону. Тро╓ близнюк╕в, як╕ розум╕ли одне одного без сл╕в. Три машини смерт╕, урятуватися в╕д яких було надзвичайно складно. Три майстри маскування, як╕ зможуть заховатися нав╕ть у порожн╕й к╕мнат╕. В╕дгукувалися на позивн╕ Ефель, Авель та Енель. От т╕льки котрий з них хто - вони не признавалися, ╕ виглядали абсолютно однаково. Нав╕ть звички та рефлекси були ╕дентичними. Аура й ран╕ше не нехтувала правилами безпеки, але п╕сля н╕чно╖ пригоди намагалася ус╕ляко дотримуватися будь-яких ╕нструкц╕й. Особливо залишених батьком...
П╕днявшись на верхн╕ шляхи, Аура вже збиралася в╕дпустити охоронц╕в, як вухо ельф╕йки вловило ледь чутний, тонкий свист. Це означало, що периметр прорвано. Охорона спрацювала на славу, одразу ж взявши принцесу в к╕льце. Якщо ворог зум╕в прорватися по поверхн╕, це ще не означа╓, що в╕н додума╓ться п╕дняти голову вгору. Але тут нав╕ть батько перехитрив сам себе. Периметр виставлявся проти людей. ╤ н╕хто не м╕г нав╕ть подумати, що один ╕з них буде рухатися верхн╕ми шляхами, як ╕ сам ельфи!
Аура т╕льки й встигла почути потужн╕ удари й тр╕ск╕т деревини, як повз них прошмигнув низький чорно-син╕й силует. Хоча н╕, не прошмигнув, а пролет╕в! ╤ лет╕в так, наче йому лицар копняка дав. Деяк╕ з г╕лок не витримували такого потужного удару й буквально в╕дривалися в╕д стовбура, але нев╕домий до цього часу вже був на п╕вдороз╕ до наступно╖ г╕лки. ╢дине, що вона встигла пом╕тити - глибокий капюшон, який нав╕ть зустр╕чний в╕тер не м╕г з╕рвати з голови. Минуло к╕лька секунд, а нев╕домий стрибун зник так само стр╕мко, як ╕ з'явився. ╤ його не затримали н╕ л╕ани, н╕ павутина, н╕ ╕нш╕ пастки, рясно розставлен╕ по всьому л╕с╕.
- Тут небезпечно залишатися. - почав говорити перший мечник.