- В╕н м╕г щось п╕дкинути в поселення. - п╕дхопив естафету другий.
- Вам краще повернутися в Академ╕ю, поки тут все не перев╕рять. Ми Вам супроводжуватимемо.
Ледве стримуючись, щоб не в╕дпов╕сти на ╖хн╕ очевидн╕ зауваження, Аура спустилася на землю ╕ швидко п╕шла, куди збиралася. Охорона н╕ на крок не в╕дставала в╕д сво╓╖ п╕доп╕чно╖. Незабаром принцеса знову стояла на територ╕╖ Академ╕╖, а неподал╕к займалися сво╖ми справами тро╓ прац╕вник╕в академ╕╖.
Як ╕ будь-якому ельфу, Аур╕ було при╓мн╕ше знаходитися в оточенн╕ рослин, а не мертвого каменю й деревини. Ран╕ше ботан╕чний сад просто був великою теплицею, де ц╕лител╕ вирощували сво╖ трави. З приходом ельф╕в, в╕н перетворився на справжн╕й витв╕р мистецтва й арх╕тектури, по╓днавши в соб╕ все найкраще в╕д людей та ельф╕в. Тепер сюди не соромно ╕ гостей привести. Це було одне ╕з небагатьох м╕сць в Академ╕╖, де Аура в╕дчувала себе комфортно. Та не встигла вона пройти ╕ половину в╕дстан╕, як на не╖ накинулися.
- Здоров, Аура! - почувся ззаду голос Ханл╕, ╕ маленький ф╕олетовий смерч закрутився навколо д╕вчини. - Як пожива╓ш?
- Все нормально. - сказала вголос Аура, пом╕тивши наближення 'слуг'. - ╤ду в сад.
- А чому така знервована?
- Спека д╕стала. - коротко в╕дпов╕ла Аура, стираючи з лоба уявний п╕т.
- А давай краще з╕ мною - покажу щось ц╕каве. Та й охолонеш у мене в майстерн╕... - Ханл╕ змовницьки зазирнула в ╖╖ обличчя.
- Добре, показуй. - з╕тхнула Аура зрозум╕вши, що спекатися набридливого д╕вчиська не вийде.
- Слухай, а я ж тод╕ так ╕ не встигла тебе розпитати про Чорного лицаря. - торохт╕ла Ханл╕, затягуючи ельф╕йку в один ╕з п╕дземних коридор╕в. - Як в╕н виглядав?
- Як звичайний лицар, т╕льки чорний.
- Ой, не розказуй мен╕ казочки. Кожен лицар ун╕кальний, це я тоб╕ як механ╕к кажу. Ось у вас, у ельф╕в, наприклад, статура б╕льш гнучка, н╕ж у людей. ╤ на лицарях дуже добре видно, що ви в╕дда╓те перевагу швидкому й маневреному бою. Водночас ви майже беззахисн╕ перед масованими ударами по площин╕.
- Он як? - Аура вже по-новому подивилася на юну д╕вчинку, яка лише к╕лька раз╕в сид╕ла в справжньому небесному лицар╕, ╕ вже зробила для себе важлив╕ висновки. - А що ╕ще ти можеш сказати за виглядом лицаря?
- Давай так: ти мен╕ його опису╓ш, а я розказую тоб╕ про його можливост╕.
- Добре, але якщо ти помилишся хоча б в одному, то я тоб╕ уже н╕чого не розкажу. Згодна? - Аура вир╕шила витягнути з д╕вчинки усе.
- Згодна. - кивнула Ханл╕.
А дал╕ п╕шло змагання ум╕в: Аура розказувала якусь деталь ╖╖ двобою, а Ханл╕ намагалася по цьому розгадати конф╕гурац╕ю ╖╖ суперника. ╤ нав╕ть не зважаючи на такий нер╕вноц╕нний обм╕н, ельф╕йка в╕дчувала, що вида╓ надто важливу ╕нформац╕ю. Однак вона св╕домо йшла на такий ризик. Батько з╕ сво╖ми радниками не змогли нав╕ть наблизитися до розгадки та╓мниц╕ особистост╕ п╕лота, а це були одн╕ з найдосв╕дчен╕ших та наймудр╕ших представник╕в ╖╖ народу. ╤ якщо ╖й вдасться вир╕шити цю головоломку ран╕ше за них - ╖╖ авторитет знову зросте.
Розминаючись у т╕сних коридорах ╕з прислугою, д╕вчата поступово д╕сталися до п╕двал╕в майстерень. Тут д╕йсно було прохолодно, ╕ Аура вже не так негативно ставилася до присутност╕ поруч г╕перактивно╖ допитливо╖ д╕вчинки, тим б╕льше що вона д╕йсно виявилася корисною.
З╕ сл╕в Вах Ханл╕, Чорний д╕йсно був нестандартним лицарем для нестандартного п╕лота. Загальнов╕домо, що потужн╕ машини швидше виснажують п╕лота, ╕ саме цей факт одразу ж в╕дкидав будь-яку його приналежн╕сть до ельф╕в. Ельфи в╕дом╕ сво╓ю економною техн╕кою бою. Це було насл╕дком того, що ╖хн╕ орган╕зми краще витримували тривале пом╕рне навантаження, а н╕ж затратн╕ енерг╕йн╕ д╕╖. В той же час Чорний демонстрував сильн╕ риси обох рас. Наступною деталлю, про яку Аура не подумала ран╕ше, була стать п╕лота. Ран╕ше вона не придивлялася, але тепер була точно впевнена, що статура лицаря була саме ж╕ночою, а не чолов╕чою. На це вказували як статура машини, так ╕ характер ╖╖ рух╕в. Та й виб╕р збро╖ у лицаря багато може сказати про його п╕лота. Наприклад про те, що в╕н б╕льше поклада╓ться на можливост╕ лицаря, а не на власну ф╕зичну п╕дготовку.
Нарешт╕ вони д╕йшли до ангару, який Ханл╕ за п╕дтримки Лашури змогла в╕дбити в адм╕н╕страц╕╖ для сво╖х експеримент╕в. Всередин╕, на численних стапелях стояли залишки лицар╕в. При чому ще живих, ╕з забарвленням, п╕дключен╕ до великих чан╕в ╕з якоюсь непри╓мною на вигляд р╕диною.
- Це що, кладовище? - смикнула плечима ельф╕йка, побачивши ще одну не дуже при╓мну рису людей.
- Даремно ти так. Якби не я, цих б╕долах давно пустили б на переробку, а так у них ще ╓ шанс прожити власне життя.
- Теж в╕риш, що у лицар╕в може бути власна душа? Дивно чути таке в╕д людини.
- Не хочу хвалитися, та нав╕ть якщо я зараз ╕ не дуже хороший п╕лот, то про лицар╕в знаю набагато б╕льше в╕д ╕нших. Не забувай, що я теж в як╕йсь м╕р╕ причетна до ╖х вирощування.
- ╤ що з ними буде дал╕?
- А ти сюди подивися. - почулося з ╕ншого боку майстерн╕.
Аура об╕йшла стенди ╕ опинилася перед незвичною конструкц╕╓ю, нав╕ть не одразу зрозум╕вши ╖╖ призначення. Це був старий рожевий лицар ╕з в╕дтятими ногами, якого поставили на широку чотирикол╕сну платформу. Зам╕сть прозорого пузиря каб╕ни м╕ж ребрами лицаря тепер було встановлено широке глибоке кр╕сло та велика к╕льк╕сть прилад╕в. Генератори на його руках були демонтован╕, а зам╕сть спинних стирчали незрозум╕л╕ механ╕зми, що по╓днувалися трубами ╕з великим котлом, що стояв позаду лицаря. Вкуп╕ усе це створювало моторошне в╕дчуття, н╕би це схоже на велетенську комаху чудовисько зараз кинеться на не╖.
- Що це таке?!
- Вража╓, правда? - визирнула з-за машини Ханл╕, вже переодягнувшись у робочий комб╕незон. - Я називаю його 'Меха', тому що в ньому багато механ╕ки.
- Нав╕що ти це з ними робиш? Вони ж страждають!
- Ц╕ - н╕. Церква не аф╕шу╓ цей факт, аби зайвий раз не хвилювати п╕лот╕в, але не вс╕ лицар╕ виростають правильно. ╤нод╕ серед них трапляються ось-так╕ ╕нвал╕ди. Вони ц╕лком житт╓здатн╕, однак п╕лоти не можуть нормально ними керувати через в╕дсутн╕сть звичних к╕нц╕вок.
- ╤ ти вир╕шила зам╕нити ╖м ноги?
- Так. Зв╕сно це не поверне ╖м бо╓здатн╕сть, але я й не планувала робити з них зброю. - Ханл╕ зал╕зла на м╕сце вир╕зано╖ каб╕ни, влаштовуючись в сид╕нн╕.
- То нав╕що ж ти ╖х переробля╓ш?
- Коут╕ - ╓дина кра╖на, де не можна користуватися енерг╕╓ю еф╕ру. Моя мама з Коут╕, ╕ дуже багато часу проводить на польових роботах, адже там усе доводиться робити вручну. А меха використову╓ для руху енерг╕ю пари.
- Зрозум╕ло. Тобто в межах моря ахо в╕н працю╓ як звичайний лицар, а пот╕м може перемкнутися на пару ╕ рухатися дал╕?
- А... Ой! А-а-а!!! - Вах Ханл╕ почала битися головою об панель прилад╕в.
- Ханл╕?! Що з тобою? - Аура вмить подолала св╕й страх перед незвичною машиною ╕ вискочила на раму до д╕вчинки. - Що сталося?
- Я дуре-е-епа! - розплакалася в ╕стериц╕ Ханл╕. - Я ж позн╕мала з нього ус╕ генератори!
- То он воно що... - Аура заспоко╖лася ╕ вже по-новому оц╕нила винах╕д. - Тод╕ побудуй ╕ще один, а цей в╕дправиш у Коут╕. В╕н же робочий?
- Так. - Ханл╕ трохи заспоко╖лася, витерла сльози ╕ повернулася до ельф╕йки. - Мабуть так ╕ зроблю. Точно! А заразом ╕ виправлю допущен╕ помилки!
Залишивши свою нову подругу в майстерн╕ проектувати нового меха, Аура посп╕шила покинути це непри╓мне м╕сце, аби не стати св╕дком операц╕╖ над черговим лицарем. Вийшовши в коридор, вона згадала св╕й шлях сюди ╕ рушила у зворотному напрямку. Здавалося б навколо не було н╕яко╖ небезпеки, але висок╕ кам'ян╕ ст╕ни змушували д╕вчину нервувати. ╤ що довше вона йшла, то страшн╕ше й ставало. При╓мна прохолода п╕дземелля враз зм╕нилася пронизливим холодом, який пробирав до к╕сток. Здавалося ст╕ни от-от не витримають, ╕ величезна маса земл╕ та каменю похова╓ ╖╖ тут назавжди. Намагаючись заспоко╖тися, Аура зрозум╕ла, що пропустила потр╕бний поворот. Вона повернула назад, але зам╕сть повороту вийшла до перехрестя. Озирнувшись довкола, д╕вчина остаточно розгубилася. Вона спробувала йти на звук, але той прив╕в ╖╖ лише до св╕тлового колодязя, який тягнувся високо вгору.
Розгубившись, Аура д╕стала з-за пазухи медальйон батька. На перший погляд це була звичайна прикраса, от т╕льки мало хто знав, що у нього ╓ к╕лька способ╕в використання. ╤ одне з них - сигнал. Набравши пов╕тря, Аура з силою подула в ледь пом╕тний отв╕р на медальйон╕. Частота свисту була п╕д╕брана так, щоб його чули лише ельфи. Тепер залишалося лише чекати, доки охоронц╕ ╖╖ в╕дшукають.