Раптом чутливий ельф╕йський слух вловив кроки з ╕ншого к╕нця коридору. Боячись, що звук зникне, Аура поб╕гла в нап╕втемряв╕. Д╕вчина так роз╕гналася, що в нап╕втемряв╕ коридору не встигла пом╕тити ученицю, яка саме виходила з-за рогу. Збивши б╕долашну з н╕г, Аура й сама повалилася на не╖, а папери з рук постраждало╖ розлет╕лися по всьому коридору.
- Ох! Що це було? - почувся стог╕н збоку.
- Пробачте. Я Вас не пом╕тила. - в╕дпов╕ла Аура, ледве стримуючи рад╕сть в╕д ╖хньо╖ зустр╕ч╕.
- Та н╕чого. Все нормально. - в╕дпов╕ла д╕вчинка, п╕дн╕маючись з п╕длоги.
Схоже Аура натрапила на першокласницю. Д╕вчинц╕ на вигляд було рок╕в чотирнадцять, судячи ╕з манер - простолюдинка. Зазвичай аристократ╕я в Академ╕╖ з такими майже не сп╕лку╓ться ╕ не виявля╓ до них особливо╖ поваги. Але сказаного не повернеш ╕ тепер доведеться дотримуватися з нею доброзичливих в╕дносин ╕ надал╕. Трохи подумавши, Аура вир╕шила, що н╕чого страшного не сталося, ╕ ще одна знайома серед людей ╖й не завадить. Особливо, якщо вона зможе ╖╖ вивести з цього лаб╕ринту.
- Як тебе звати?
- Лап╕с. Ой! А Ви - пан╕ Аура?
- Так. Ти зараз не дуже зайнята?
- Так! Тобто н╕! Тобто не зайнята! Можу Вам чимось допомогти?
- П╕дкажеш, як зв╕дси вийти?
- А дуже просто. Зв╕дси - другий поворот нал╕во. Там будуть сходи. Вам показати?
- Буду вдячна.
Допом╕гши одна одн╕й п╕днятися, д╕вчата рушили до виходу. По дороз╕ Аура д╕зналася, що ор╕╓нтуватися тут сл╕д по п╕длоз╕, кольоров╕ смужки на як╕й ведуть до ус╕х важливих частин п╕дземного комплексу. Нарешт╕ вони вийшли назовн╕, й Аура ╕з насолодою п╕дставила обличчя променям сонця.
- Пан╕ Аура?
- Що? - отямилася в╕д споглядання ельф╕йка. - О! Дякую, можеш ╕ти.
Поклонившись ельф╕йц╕, д╕вчинка швиденько зникла з поля зору, аби випадково ще чимось не прогн╕вити високу пан╕. Подумавши, що з не╖ на сьогодн╕ пригод вистачить, Аура знову п╕шла в сад.
Зайшовши п╕д купол теплиц╕, д╕вчина швидко знайшла потр╕бний сорт дерева ╕, переконавшись, що поруч н╕кого нема╓, д╕стала маленький ножик. На в╕дм╕ну в╕д ельф╕в, люди п╕д час прищеплювання не дбають про материнське дерево, залишаючи оголений зр╕з. Аура ж, як достойна дочка свого народу, не допускала нав╕ть думки, щоб так нашкодити рослин╕. Обережно зр╕завши паросток, вона к╕лькома вправними рухами надр╕зала кору навколо зр╕зу й почала вливати в ц╕ маленьк╕ ранки свою маг╕ю. Розростаючись у пошкодженому м╕сц╕, кора майже повн╕стю закрила собою оголену д╕лянку, а живиця повн╕стю залила собою ус╕ щ╕линки. Тепер дерево не страждатиме, ╕ нав╕ть приск╕пливий сад╕вник не зможе одразу в╕дшукати м╕сце зр╕зу. Та не встигла Аура упакувати отриманий паросток, як б╕ля не╖ знову хтось з'явився.
- Здоров, Аура! - вигукнула Кайя Фуран, важко дихаючи. - Ти Кейнс╕ не зустр╕чала? Це той пацан, якого ти привезла.
- В╕таю, пан╕ Кайя. - як ╕ належить по етикету, в╕дпов╕ла ельф╕йка. - Дозвольте поц╕кавитися, що 'той пацан', як Ви висловилися, забув на Свят╕й земл╕?
- В╕н тепер слуга пан╕ Лашури. То зустр╕чала, чи н╕? Востанн╓ його бачили в дивних син╕х штанах ╕ чорн╕й куртц╕.
- А капюшон у нього був? - Перед очима знову постав чорно-син╕й силует, п╕д вагою котрого в╕дривалися г╕лки дерев.
- Був-був, усе в нього було. То де ти його бачила?
╤ наче цього було мало, в сад ввалилися ╖╖ охоронц╕, що й дос╕ були п╕д виглядом слуг. Переконавшись, що ╕з ╖хньою п╕доп╕чною все в порядку, вони одразу ж почали робити вигляд, н╕би вони чимось дуже зайнят╕. Аура лише зараз згадала, що так ╕ не в╕дм╕нила сво╓ прохання по допомогу.
- Пан╕ Аура! - одразу ж з'явилася поруч незадоволена директриса. - Нагадайте-но мен╕ умови Вашого договору з╕ Святою землею.
- Пан╕ директор, я готова взяти на себе повну в╕дпов╕дальн╕сть за д╕╖ мо╖х слуг...
- Ваш╕ 'слуги' щойно покал╕чили к╕лькох охоронц╕в та розгромили майстерню пан╕ Ханл╕! Спод╕ваюся ви зможете пояснити причину тако╖ ╖хньо╖ повед╕нки?
'Та що ж за день сьогодн╕ такий?!' - роздратовано подумала ельф╕йка згадавши першопричину сьогодн╕шнього переполоху.
***
Д╕агностика систем - виконано.
Активац╕я глибинних шар╕в костюму - виконано.
Активац╕я ╕нтелектуально╖ матриц╕ через:
3...
2...
1...
Ох-ох-ох, чом маленьким я не здох?! Це ж треба, як╕ неймов╕рн╕ глюки в мене вил╕зають! Таке враження, н╕би я потрапив у минуле, ╕ знову починаю св╕й шлях з Барнсом. От т╕льки реальн╕сть виявилася неймов╕рн╕шою за будь-яку вигадку. В перш╕ моменти п╕сля приходу до тями, я подумав, що мен╕ ус╕ ц╕ л╕таюч╕ острови, лицар╕ та купа д╕вчат - наснилися. ╤ я д╕йсно у це в╕рив, доки не повернулося в╕дчуття т╕ла. Того клятого т╕ла, якого у мене вже давно нема╓!
Ви колись р╕зали свиню? Пам'ята╓те порядок операц╕й? А тут склалося враження, н╕би ще живого кабанчика смалили електричною дугою. Схоже т╕ло не витримало навантаження, ╕ боти зам╕нили орган╕ку синтетичним аналогом. Я в буквальному розум╕нн╕ переселився у т╕ло! В╕ртуальна реальн╕сть н╕куди не под╕лася, от т╕льки тепер в╕дчуття не т╕льки подавалися у вигляд╕ показник╕в, але й дублювалися на мою в╕ртуальну тушку. ╤ саме зараз, в цей зовс╕м не прекрасний момент я в╕дчував, як моя л╕ва рука поступово розчиня╓ться залишками того холодця, який прикле╖в капсулу реактора до мо╓╖ долон╕.
Скинувши, наче зм╕я, верхн╕й шар сво╓╖ оболонки, я позбувся небажаного елемента ╕ перейшов до повно╖ д╕агностики власних систем. Катал╕затора було надто мало, аби структури повн╕стю завершили сво╓ формування, але прогрес у 83% був стаб╕льним, ╕ падати не збирався. Залишок вже доб'ю самост╕йно.
Перекинувшись на жив╕т, я поплив до найближчого берега. На жаль н╕яких лог╕в п╕д час розгортання структур не ведеться, тому докладно роз╕брати процес я не зможу. Х╕ба що знайду добровольця, ╕ повторю експеримент на ньому. Хм, варто детальн╕ше досл╕дити процес вирощування НК. Це може п╕двищити мо╖ шанси на виживання п╕д час майбутнього переносу. Але все це буде пот╕м. Зараз же я повинен переконатися, що побачене навколо - не ╓ результатом мо╓╖ хворо╖ фантаз╕╖.
Взявши зразки атмосфери, ╜рунту та води ╕з прибережним слизом, я п╕дтвердив сво╖ побоювання - це величезне, смердюче болото було результатом деградац╕╖ структур НК. Напевно пройшло дуже багато часу, бо н╕ в одному ╕з виловлених нан╕т╕в не було жодного натяку на програму або спадкову пам'ять. Тут можлив╕ два пояснення. Перше - було використано якусь секретну зброю, яка повн╕стю стира╓ програму бот╕в. Друге - вони тут знаходяться дуже довго, ╕ з часом сам╕ забуло свою програму. От т╕льки розм╕ри болота змушують мене задуматися, а чи д╕йсно воно колись було НК? Нав╕ть м╕й прокачаний комплекс генератор╕в не здатен забезпечити покриття тако╖ величезно╖ територ╕╖, яку займа╓ це болото. А випром╕нювання ╓, ╕ довол╕ потужне - нав╕ть вимикаючи власн╕ генератори, я отримував величезн╕ об'╓ми енерг╕╖ ззовн╕. Розставивши руки, я спробував запеленгувати тутешн╕й генератор. Як ╕ оч╕кувалося - в╕н знайшовся в сам╕с╕нькому центр╕ болота, п╕д водою. Попри величезний ╕нтерес до знах╕дки, ще раз п╕рнати в багно не хот╕лося. Залишалося лише дивуватися його неймов╕рн╕й потужност╕ випром╕нювання, яке добивало б╕льш як на сотню метр╕в навколо нав╕ть кр╕зь товщу води. Можливо займуся цим п╕зн╕ше, а поки час забиратися зв╕дси. В╕дштовхнувшись як сл╕д, я перестрибнув на ╕нший остр╕вець, пот╕м на наступний, ╕ так дал╕. Стрибав я довго. Схоже теч╕я в╕днесла мене значно дал╕, н╕ж я думав. Пот╕м виявилося, що ор╕╓нтуватися на сигнал нев╕домого генератора - погана ╕дея. Доки зрозум╕в, що той тут не один - намотав не одне коло. Пот╕м додумався ув╕мкнути картографування, ╕ вже таким чином почав вибиратися зв╕дси. Також знайшов ╕ причину мо╖х понев╕рянь - потужну електромагн╕тну аномал╕ю в глибин╕ болота, на яку реагував м╕й компас.
Нарешт╕, п╕д час чергового стрибка, я на мить побачив над собою чисте небо, а менш н╕ж в к╕лометр╕ попереду - довгооч╕куваний л╕с. Знову набравши швидк╕сть, я помчав кр╕зь все менш густий туман, залишаючи за ногами т╕льки роздроблене кам╕ння. Я так захопився рухом, що не звернув увагу на озон в пов╕тр╕, а наступно╖ мит╕, прямо назустр╕ч мен╕ з берега полет╕ла блис-кав-ка-а-а-а!!!