Зайнявши позиц╕ю на безпечн╕й в╕дстан╕ в╕д Болота, судно Свято╖ земл╕ випустило розв╕дника. Набравши максимально можливу висоту, лицар обережно рушив уздовж меж╕ л╕су. Все, що в╕н бачив, одразу ж пересилалося на корабель, а вже зв╕дти - на базу. Техн╕кам довелося помучитися, аби розтягнути зображення на увесь центр керування Академ╕╖. Ц╕лих двадцять хвилин, поки корабель добирався до м╕сця призначення, вони налаштовували апаратуру. ╤ нав╕ть зараз, спроектоване на ╕люзорний екран зображення пост╕йно стрибало. Розбита на сорок вертикальних смужок чорно-б╕ла картинка могла передати лише загальн╕ риси, ╕ п╕лоту доводилося додатково коментувати усе, що в╕н бачить. Для одночасно╖ передач╕ звуку та зображення довелося пожертвувати прийомним каналом корабля-розв╕дника, залишаючи того без зворотного зв'язку. Але це було значно краще, а н╕ж тривожне оч╕кування.
Болото за увесь час свого ╕снування, здавалося, а н╕ трохи не зм╕нилося. Та й побачити щось у густих випарах не м╕г нав╕ть лицар з╕ сво╖м гострим зором. П╕лот гадала, що пошуки будуть тривалими, але майже одразу ж п╕сля вильоту ╖╖ увагу привернув спалах на протилежному берез╕ Болота. Не наважившись лет╕ти над проклятою землею, лицар пов╕домила на корабель про побачене й почала по краю обл╕тати небезпечну територ╕ю. На це знадобилося добрих двадцять хвилин, впродовж яких спалахи неодноразово повторювалися. Вже здалеку стало зрозум╕ло, що на берез╕ Болота хтось бушував - наст╕льки перекопаною був схил. Подекуди видн╕лися рештки дерев та тварин, ╕нод╕ довол╕ великих. Знищившись до десятка метр╕в, п╕лот уже хот╕ла продовжити пол╕т, коли черговий спалах стався зовс╕м поруч, майже п╕д ногами! Потужна блискавка на мить перетворила день на н╕ч, вихопивши окресливши на узл╕сс╕ два силуети, ╕ черкнувши самим кра╓чком лицаря. Осл╕плена спалахом, п╕лот посп╕шила п╕днятися на якомога б╕льшу висоту, що ╕з п╕дсмаленою дупою лицаря виявилося вельми непростою задачею. П╕сля такого шоку машина майже не слухалася команд, а усе нижче поясу було фактично парал╕зованим. Око, закр╕плене прямо п╕д пузирем каб╕ни, такого знущання над собою не витримало. Нав╕ть пристосован╕ до величезних навантажень глайдери - ╕ т╕ залишилися вис╕ти мертвим вантажем. Ледве вир╕внявшись, п╕лот одразу ж почала кликати на допомогу.
- Око, в╕дгукн╕ться! - почувся голос Рей ╕з корабля, де вже в╕дновили нормальний звуковий зв'язок. - Що сталося? Куди зникло зображення?
- Це Око! Мене осл╕пили! Я не бо╓здатна. Лицар теж постраждав! Прошу негайно╖ евакуац╕╖!
- Допомога вже в дороз╕. Ви встигли щось побачити?
- Тут на берез╕ розгард╕яш. Це не лицар. Силует людський. Б╕льше н╕чого сказати не можу.
- Добре. Залишайтеся на м╕сц╕ й уважно слухайте вказ╕вки.
Чекати довелося не так довго: уже через к╕лька хвилин до не╖ п╕длет╕ли два лицар╕. Схоже ц╕ ненормальн╕ ризикнули перелет╕ти над Болотом, ╕накше б так швидко до не╖ не д╕сталися. ╥╖ п╕дсмаленого лицаря обережно взяли п╕д руки, допомагаючи набрати висоту. Другий же рят╕вник в цей час ╕з безпечно╖ висоти уважно спостер╕гав за берегом, намагаючись в╕дшукати нещодавнього порушника.
- Це Дубль-Два. Бачу об'╓кт. Це хлопець. Поводиться як божев╕льн... От демони! В╕н кида╓ться блискавками! На нас уваги не зверта╓.
- Поговор╕ть з ним. - почувся на тому боц╕ неприродно спок╕йний голос Рей. - В раз╕ необх╕дност╕ можете спробувати захопити його.
- Це буде складно. - буркнула п╕лот, простеживши за черговою блискавкою.
Хлопець б╕гав уздовж л╕су, голими руками виловлюючи р╕зноман╕тних тварин, як великих, так ╕ малих, щось робив з ними, а п╕сля чергового удару на мить падав, ╕ все починалося спочатку. Серед постраждалих був нав╕ть великий бурий ведм╕дь. Б╕льш╕сть тварин, щойно з'являлася можлив╕сть, одразу ж т╕кали до л╕су. Деяк╕ ловили блискавку на себе, ╕ псих в╕дправлявся на пошуки наступно╖ жертви. К╕лька невдах узагал╕ не пережили знайомства, залишившись лежати на сам╕с╕ньк╕й меж╕ Болота. ╥хн╕ животи роздулися, а т╕ла потроху розчинялися в густ╕й прозор╕й субстанц╕╖. Намагаючись позбутися жахливого видовища перед очима, п╕лот-контактор спробувала покликати божев╕льного з пов╕тря, але той лише помахав ╖м рукою, крикнув у в╕дпов╕дь щось незрозум╕ле, а п╕сля чергово╖ блискавки знову забув про гостей.
Придивившись уважн╕ше до берега, п╕лот пом╕тила маленьк╕ ямки, в як╕ пост╕йно поц╕ляли блискавки. Максимально затемнивши пузир каб╕ни, п╕лот дочекалася чергового удару, ╕ нарешт╕ побачила причину ╖хнього переполоху: в ямках п╕д землею знаходилися як╕сь пристро╖. Саме вони щоразу випускали блискавку в ус╕х, хто знаходився поруч. Схоже саме ц╕ блискавки ╕ були причиною тако╖ дивно╖ повед╕нки хлопця. Вловивши момент, коли черговий удар знайде свою жертву, п╕лот р╕зко спустилася вниз ╕, обережно вхопивши хлопця рукою лицаря, вже збиралася злет╕ти, як раптом ус╕ найближч╕ пастки спрацювали одночасно, випустивши в лицаря ц╕лу г╕рлянду блискавок. Вмить втративши керування, лицар скрючився в пов╕тр╕, повалився на землю ╕ поламаною лялькою скотився крутим схилом прямо в Болото. Агресивне середовище вмить накинулося на нову жертву, ╕ коли п╕лот таки зум╕ла в╕дновити контроль, врятувати машину було вже неможливо - водяниста капость вмить зжерла глайдери, ╕ уже почала роз'╖дати пузир каб╕ни. Хлопець же, випавши з руки лицаря й отримавши хвилинку перепочинку, трохи заспоко╖вся ╕ почав озиратися довкола. Побачивши свого горе-рятувальника, в╕н швидко п╕дскочив до каб╕ни, й одним невловимим рухом розпоров прозору пл╕вку пузиря. П╕лот була готова покинути св╕й притулок, ч╕пляючи на пояс авар╕йний комплект, як раптом ╖╖ за шк╕рку, наче кошеня, витягнули з каб╕ни. Закинувши п╕лота на плече, хлопець помчав до л╕су, тримаючись якнайдал╕ в╕д пасток. Вони вже майже досягнули л╕су, коли пристро╖ знову спрацювали. Цього разу основний удар прийняв на себе уже наполовину з'╖дений лицар, наче тварина, смикаючись у передсмертних конвульс╕ях. Вт╕кач╕в наздогнав лише один розряд. Вкотре сп╕ймавши блискавку на себе, хлопець не встиг п╕дняти ногу ╕, зачепившись за щось, з розмаху гепнувся головою об товсте кор╕ння дерева. Почувся мокрий хруст. Якби не рефлекси - п╕лот теж зак╕нчила б сво╓ життя аналог╕чним чином, а так вона лише перекотилася по земл╕, хоча й п╕двернула ногу, невдало приземлившись. Кра╓м ока д╕вчина пом╕тила, як в╕д них в ус╕ боки рвонула велика й мала л╕сова живн╕сть. Схоже за час свого перебування тут, хлопець встиг добряче налякати нав╕ть хижак╕в - он як чкурнули, т╕льки лапи мелькають.
Обережно наблизившись до хлопця, д╕вчина перевернула того на спину. Склян╕, засипан╕ землею оч╕ тупо дивилися в небо, а н╕с був неприродно втоплений в обличчя й залитий кров'ю. В╕двернувшись в╕д неб╕жчика, д╕вчина довго в╕ддихувалася, ╕ т╕льки пот╕м вийняла з-за поясу сигнальну шашку й кинула ╖╖ трохи дал╕ в╕д себе. Через хвилину в небо тягнувся стовп густого рожевуватого диму. Десь поруч свист╕ли глайдерами лицар╕ але, пам'ятаючи долю свого попередника, спускатися в др╕муч╕ джунгл╕ не наважувалися. До м╕сця катастрофи прибув корабель-розв╕дник, випустивши рятувальну команду на безпечн╕й в╕дстан╕ в╕д берега. Т╕ швидко в╕дшукали потерп╕лих ╕ вже за десять хвилин судно взяло курс на пов╕тряний порт Академ╕╖.
- Ну ╕ як в╕н туди потрапив? - поц╕кавилася директриса, вислухавши допов╕дь Рей з борту корабля. - Невже п╕шки йшов?
- Мене б╕льше хвилю╓, що в╕н там робив?
- Може це чорний археолог?
- Можливо. Особистих речей при ньому не було. Сл╕д╕в табору поблизу не видно. Документ╕в нема╓, т╕льки татуювання у вигляд╕ смужок на обличч╕. Та й вдягнутий в╕н дивно - не по погод╕, ╕ надто яскраво.