- Ясно. Що з пастками?
- Там увесь берег зас╕яний ними. Рятувальники притягнути одну, щоправда вона трохи побита.
- Як вона вигляда╓?
- Правильна куля, д╕аметром в л╕коть, розд╕лена по екватору чорним пояском, а сам╕ п╕вкул╕ зроблен╕ з...
- Того ж матер╕алу, що й двер╕ Бункеру. - зак╕нчила директриса, уже знаючи в╕дпов╕дь. - Зрозум╕ло. Чекаю в╕д тебе повний рапорт. Занесеш мен╕ особисто. Нам ╓ про що поговорити.
- Хай!
Махнувши зв'язк╕вцю, щоб вимикав зв'язок, директриса потягнулася у кр╕сл╕. Предки вкотре п╕дкинули сюрприз сво╖м нащадкам. Коли зак╕нчиться навчання, треба буде послати в той район команду археолог╕в, нехай в╕дкопають з десяток пасток. Якщо вдасться ╖х в╕дтворити, це дозволить захистити ус╕ кордони Свято╖ земл╕ в╕д атаки Лицарями. Т╕льки треба заздалег╕дь подбати про секретн╕сть. За пост╕йний персонал можна не переживати, а от найман╕ прац╕вники... Директриса вже збиралася покинути центр керування, як раптом зв'язк╕вець знову заворушився.
- Терм╕нове пов╕домлення з борту розв╕дника!
- Що знову сталося?
- ╥хн╕й неб╕жчик воскрес!
***
Виплюнути щойно вирощений патрон, вставити в магазин, загнати той на м╕сце, обережно просканувати навколишн╕й прост╕р, ╕ знову злитися з деревом. Не думав, що мен╕ так швидко доведеться знову братися за зброю. ╤ все через те, що я втратив пильн╕сть! Знову, трясця ╖╖ в душу, втратив пильн╕сть!!! Схоже цей св╕т, ╕ нове т╕ло зокрема, впливають на мене значно сильн╕ше, н╕ж я можу соб╕ уявити. До чого я зараз готуюся? До одн╕╓╖ серйозно╖ розмови. Але розкажу про все по порядку...
Д╕агностика систем - виконано.
Активац╕я глибинних шар╕в костюму - виконано.
Активац╕я ╕нтелектуально╖ матриц╕ через:
3...
2...
1...
В╕дкриваю оч╕ й пильно вдивляюся в незнайому стелю. Що це було? Я добре пам'ятаю, що вже був на шляху з болота, коли... Коли на мене хтось напав. ╤накше пояснити так╕ численн╕ внутр╕шн╕ пошкодження я не можу. Хто це м╕г зробити - д╕ло десяте. Зараз мене б╕льше хвилю╓ питання - як в╕н це зробив?!
Проанал╕зувавши список пошкоджень, я пом╕тив одну важливу законом╕рн╕сть - найб╕льше постраждала орган╕чна нервова система та електронн╕ елементи. Не вс╕, а лише т╕, як╕ я пост╕йно тримаю активними. Такий ефект м╕г би дати електромагн╕тний ╕мпульс. Але тод╕ були б помилки у програм╕ бот╕в. Що тут ще: оп╕ки шк╕ри? Значить не ЕМ╤, а щось ╕нше. Електрошок? Скор╕ш за все. От т╕льки м╕сцев╕ до такого навряд чи д╕йшли. Що ж тод╕ сталося?
Як би я не намагався, пригадати останн╕... Дв╕ години?! Я дв╕ години валявся без тями?! Щось слабо в╕риться. Короткочасна пам'ять затерта начисто, але вона включа╓ в себе не б╕льше п'яти хвилин. Значить мен╕ увесь цей час хтось пост╕йно залазив у м╕зки! При чому робив це дуже грубо, ╕накше б перед╕ мною не вискакував такий довжелезний список пошкоджень. Схоже у мо╖х нев╕домих ворог╕в щось п╕шло не так, якщо я отямився.
Варто було т╕льки подумати про це, як поруч почувся зойк. Схоже зараз п╕дн╕муть тривогу. Ор╕╓нтуючись лише на ультразвуков╕ сенсори, якими я зазвичай не користуюся, п╕дриваюся з на ноги й прислухаюся до в╕длуння. Багато кушеток, к╕лька шаф, ст╕л ╕з нерозб╕рливим приладдям та купою папер╕в, та високий суб'╓кт поруч з╕ мною. За к╕лька секунд мо╓╖ активност╕ ця особа вже ув╕мкнула тривогу й тепер намагалася в╕ддалитися в╕д мене. От т╕льки ст╕на позаду ╖й трошки заважала. Не знаю, як я виглядаю зараз, але судячи ╕з ╖╖ пульсу, перелякалася ж╕ночка сильно. А якщо ще й принюхатися - то дуже сильно! Водночас запахи принесли ще один ц╕кавий факт: я опинився у л╕карнян╕й палат╕. Або у морз╕. Зараз тут не було ╕нших т╕л, але характерний запашок трохи в╕дчувався. Мо╓ нап╕всинтетичне т╕ло за такий короткий час протухнути не могло, значить цим прим╕щенням ╕нод╕ користуються за призначенням.
Пасивно╖ звуково╖ локац╕╖ достатньо, аби не наткнутися на ст╕лець або не перечепитися на сходах. Але зараз цього недостатньо. Ховатися мен╕ уже нема╓ сенсу тому, видавши потужний свист, в╕д якого задзвен╕ло скло, я вив╕в для себе картинку прим╕щення, в якому опинився. В╕кон тут не було, товщину ст╕н визначити також не вдалося. В мене нав╕ть виникло враження, н╕би за ними взагал╕ н╕чого нема╓, наст╕льки хороша була звуко╕золяц╕я.
Поки я освоював навколишн╕й прост╕р, до м╕сця тривоги почав зб╕гатися персонал. Судячи по брязкоту металу та тупоту п╕дбитих чобо╕т, це була охорона, яка зб╕галася на м╕сце тривоги. ╤ швидше за вс╕х рухалося особливо сильне джерело звуку: важке й сильне. Я нав╕ть не м╕г визначити матер╕ал взуття на ньому - наст╕льки суперечлив╕ дан╕ видавали сенсори. Хай там як, а зустр╕чатися з м╕сцевими жителями мен╕ ну зовс╕м не хот╕лося. Рвонувшись до дверей, я вже звично вибив ╖х, створюючи якомога б╕льше шуму. В╕длуння показало трьох б╕йц╕в попереду та того-самого нев╕домого за ╖хн╕ми спинами, який швидко наближався до мене. Не розбираючи дороги, я рвонув у протилежному напрямку. На велик╕й швидкост╕ ор╕╓нтуватися було дуже складно, але сенсори в╕дростали надто пов╕льно. В кращому раз╕ я отримаю картинку хвилини через дв╕-три, а доти доводиться ор╕╓нтуватися виключно на звук. А н╕, ще лазерний далеком╕р в╕дновився! Це вже значно краще! Принаймн╕ тепер я точно знаю, який прост╕р для маневру в мене ще ╓.
Проб╕гши ще трохи, я д╕стався до сход╕в. Лог╕чно припустивши, що нагор╕ завжди ╓ вих╕д назовн╕, я в два стрибки опинився на наступному р╕вн╕. Ось тут уже було чутно свист в╕тру! Зрад╕вши, що порятунок близько, я рвонув на звук, ╕ неспод╕вано почув скрип металу. Через секунду я на повн╕й швидкост╕ гепнувся в металев╕ двер╕. Зв╕сно ж я м╕г ╖х легко виламати, тим б╕льше, що п╕сля мого удару вони вже трохи прогнулися. Але ж на це потр╕бен час, а нев╕домий пересл╕дувач уже в╕др╕зав мен╕ зворотн╕й шлях ╕ от-от д╕станеться до мене. Подумавши, що я н╕чого не втрачаю, я в╕дштовхнувся в╕д дверей назустр╕ч ворогу. За планом я мав би збити його з н╕г, ╕ водночас прорватися до ╕ншо╖ половини коридору. ╤ тут вил╕зла перша неспод╕ванка: в╕н встиг зреагувати! Кр╕м того, в нього вистачило сили, аби вхопити мене за руку! Добре, що в╕н теж мене недооц╕нив, точн╕ше недооц╕нив мою масу, тому зам╕сть больового захвату ми обо╓ перекрутилися в пов╕тр╕, вчепившись один в одного.
Двоб╕й розпочався стр╕мко й неспод╕вано для обох нас. На мо╓му боц╕ було повне ╕гнорування болю, на ворога ж працював досв╕д ближнього бою, якого у мене в цьому т╕л╕ було не так уже й багато. Застосовувати силов╕ прийоми в такому обмеженому простор╕ не м╕г н╕ в╕н, н╕ я. Нам залишалося лише боротися, викручуючи один одному руки.
Тут п╕досп╕ли й решта охоронц╕в, спробувавши накинути на нас с╕тку. Ц╕каво, зв╕дки вони ╖╖ взяли? Аби ухилитися в╕д загрози, мен╕ нав╕ть довелося вивернути л╕кт╕ в ╕нший б╕к, п╕дставивши п╕д с╕тку мого суперника. Точн╕ше, як виявилося п╕д час нашого неспод╕ваного сеансу обмацування - суперницю. Отримавши необх╕дну затримку, я кинувся в ╕нший б╕к. П╕д час боротьби я встиг скласти б╕льш-менш докладну карту навколишнього простору, ╕ на протилежному к╕нц╕ коридору ч╕тко вид╕лялися контури в╕кна. Начхавши на в╕дсутн╕сть зору, я проскочив повз охоронц╕в, набираючи швидк╕сть, ╕ вибив товсте скло, кулею вилет╕вши ╕з... Корабля?! Щось мен╕ останн╕м часом надто щастить приходити до тями в пов╕тр╕, в багн╕, будь-де, т╕льки не на тверд╕й земл╕!
Готуючись до твердо╖ посадки, я все роздумував над тим, що мен╕ робити з урахуванням нових даних. Феномен болота сл╕д вивчити б╕льш детально, але самост╕йно це робити надто довго. ╤ небезпечно. Краще скористатися чужим досв╕дом. Судячи з того, що мене зловили на самому берез╕ - мо╖м новим знайомим дещо в╕домо про його небезпеку. Як тепер ╕ про мене. Значить розпочну саме з них! Треба лишень дочекатися, доки з╕р в╕дновиться.
Приземлення було дуже жорстким. Якби не випущена заздалег╕дь волос╕нь, мене б закрутило ще п╕сля першого удару об дерева. А так я увесь шлях пролет╕в ногами вперед, ╕ основн╕ пошкодження прийшлися на нижню частину т╕ла. Та й стаб╕л╕зац╕я за допомогою гарпуна допомогла погасити швидк╕сть. Загнавши себе майже по пояс у пухкий л╕совий ╜рунт, я ц╕лу хвилину потратив лише на те, щоб в╕дкопати себе. На жаль таку прос╕ку в зелен╕ прекрасно видно з пов╕тря, а тому мен╕ варто у буквальному сенс╕ брати ноги в руки й вибиратися зв╕дси. К╕стки й таз у мене все одно розтрощен╕, тому закидаю ноги соб╕ на плеч╕, й швидко перебираю руками якнайдал╕ в╕д м╕сця пад╕ння.