Так╕ важк╕ ф╕зичн╕ травми ще б╕льше упов╕льнили в╕дновлення систем, ╕ повернення зору розтягнулося ще на к╕лька хвилин. Як би мо╖ пересл╕дувач╕ не старалися, та нав╕ть ╕з технолог╕ями ХХ╤ стол╕ття та готовими б╕йцями, ран╕ше за хвилину вони тут точно не з'являться. ╤з тутешн╕м же п╕дходом цей терм╕н може перевищити п'ять, ╕ нав╕ть д╕йти до десяти. Я ж за цей час уже встиг дв╕ч╕ провалитися в як╕сь катакомби й зал╕зти в чиюсь нору. Останню я вир╕шив проповзти наскр╕зь, ор╕╓нтуючись на рух пов╕тря. Нора виявилася не такою вже й довгою, але збити пересл╕дувач╕в з╕ сл╕ду допоможе. К╕лька мах╕в лезами, ╕ пухка л╕сова земля завалю╓ за мною прох╕д. Тепер можна дочекатися, доки т╕ло б╕льш-менш в╕дновиться, ╕ я зможу...
Хм... Схоже вони копирсалися в мо╖х м╕зках значно б╕льше, н╕ж я думав ран╕ше. Т╕льки цим можна пояснити м╕й ненормальний зовн╕шн╕й вигляд: кучерявий блондин у жовтому комб╕незон╕ з татуюванням на морд╕ у форм╕ вус. Н╕кого не нагаду╓? Якщо вже вони умудрилися витягнути з мене ТАКУ ╕нформац╕ю, та ще й паралельно зламали мо╖ власн╕ системи, то залишати живими ╖х не можна! Fuck! Знову на корабель пертися! Спод╕ваюся вони спустять за мною десант.
Вил╕зши з╕ сво╓╖ схованки, я п╕дняв голову, й ╕з розчаруванням подивився всл╕д пов╕тряному кораблю. Кораблю Свято╖ земл╕. Який зовс╕м не збирався в╕дхилятися в╕д свого курсу. Герб на бортах вказував його приналежн╕сть до Академ╕╖, але це т╕льки ускладнювало ситуац╕ю. Якщо в╕н д╕станеться до порту, знищити результати мого зламу буде вже неможливо.
Повернувши соб╕ нормальний вигляд, я поб╕г за кораблем. Але цього разу вдача в╕д мене в╕двернулася, ╕ усього мого технолог╕чного арсеналу виявилося замало, аби наздогнати швидк╕сне судно. Розрив м╕ж нами пост╕йно зростав, а незабаром з-за дерев я зум╕в розглед╕ти ц╕лий пов╕тряний кордон ╕з таких же кораблик╕в. Схоже мене тут дуже сильно чекають в гост╕. Не будемо ╖х розчаровувати. Т╕льки зайдемо не з парадного входу, ╕ не через службову хв╕ртку, а як справжн╕й Санта Клаус - через комин! Так би мовити - ╕з сюрпризом в гост╕! Але спочатку... Щойно з'явилися ор╕╓нтири у вигляд╕ башт Академ╕╖, я скоригував св╕й маршрут, збираючись попередньо нав╕датися до одн╕╓╖ знайомо╖ королеви. Адже перед штурмом добре оснащеного ворога варто як сл╕д п╕дготуватися. Спочатку витягну ╕з Лашури все, що вона зна╓, а вже пот╕м буду розбиратися з ус╕ма ╕ншими.
Виплюнути патрон, вставити в магазин, загнати на м╕сце, злитися з деревом. Ось в таку халепу я потрапив. Зараз, сидячи в густ╕й крон╕ дерева на узл╕сс╕, я пильно стежив за дорогою ╕ глибоко вдихав чисте, не загазоване пов╕тря. Хоча краще воно було б загазованим, все одно мен╕ для ╕снування дихати не треба. Для мо╖х план╕в важке пов╕тря було б╕льш привабливим. Справа в т╕м, що я обожнюю вуглець. На протяз╕ всього мого ╕снування ця речовина не раз рятувала життя ╕ мен╕, ╕ мо╖м союзникам. Був час, коли я нав╕ть меч╕ з нього клепав. Ось ╕ зараз, за в╕дсутност╕ нормальних матер╕ал╕в, мен╕ доводиться пригадувати стар╕ навики й вирощувати соб╕ зброю ╕з себе самого.
Ц╕каво, що останн╕м часом в мене все б╕льше часу, пробачте за тавтолог╕ю, йде на модиф╕кац╕ю власного т╕ла. Б╕льше, н╕ж за вс╕ роки мого ╕снування Пророком. Я не терм╕натор Т-1000, щоб зм╕нювати форму на ходу. Може це й зда╓ться дивним, але нан╕ти - не панацея в╕д ус╕х проблем. Та й називати ц╕ м╕кроорган╕зми нан╕тами буде неправильно. Вони дуже схож╕ на бактер╕╖, мають приблизно так╕ ж розм╕ри, т╕льки для ╕снування ╖м потр╕бна не ╖жа, а електромагн╕тне випром╕нювання. ╥х можна пор╕вняти ╕з великим троп╕чним мурашником: кожен мураха п╕дн╕ма╓ втрич╕ б╕льший за себе вантаж, але нав╕ть при величезн╕й сво╖й к╕лькост╕ свою оселю вони будуватимуть дуже довго. В той же час звичайний кр╕т при т╕й же жив╕й мас╕ перетягу╓ аналог╕чний об'╓м земл╕ за к╕лька годин. З точки зору витрат часу та ресурс╕в костюму - я забиваю цвяхи нав╕ть не електронним м╕кроскопом, а ц╕лою МКС (просто уяв╕ть соб╕ це видовище, ╕ ви одразу зрозум╕╓те сп╕вв╕дношення потенц╕йних можливостей до потр╕бного результату). Та й катал╕затора я останн╕м часом витратив надто багато. Мимовол╕ напрошу╓ться думка про вузькоспец╕ал╕зован╕ зовн╕шн╕ модул╕. Наприклад ╕ще один ╕нкубатор, бо старий, виконуючи дан╕ йому вказ╕вки, давно само знищився. Краще це вже буде повноц╕нна нанокапсула...
Виплюнути, вставити в магазин, загнати... Щось я в╕дхилився в╕д теми.
Зараз я тримаю в руках K-VOLT - високотехнолог╕чну нелетальну зброю, головним призначенням яко╖ було затримання демонстрант╕в та нейтрал╕зац╕я електрон╕ки. В тому числ╕ й НК. Мр╕я вуличного пол╕цейського. От т╕льки кошту╓ така ╕грашка б╕льше за патрульний автомоб╕ль. ╤ головна проблема тут нав╕ть не у сам╕й збро╖, ╖╖ конструкц╕я майже н╕чим не в╕др╕зня╓ться в╕д звичайного великокал╕берного п╕столета, чи нав╕ть дробовика. Найдорожчий елемент - сам╕ патрони, кожен з яких був складним одноразовим шокером. Складн╕сть конструкц╕╖ полягала лише у попередньому налаштуванн╕ кожного постр╕лу, аби не вбити жертву. Вперше взявши його в руки я був дуже розчарований: зам╕сть п'ятдесяти канон╕чних постр╕л╕в у магазин вл╕зало лише с╕м, плюс один в патроннику. Та нав╕ть з такими обмеженнями ВОЛЬТ прекрасно глушив не лише рибу, але й ╕нших жител╕в океану. Я вже тод╕ задумувався над способом в╕дтворення таких ц╕нних бо╓припас╕в, ╕ нав╕ть досягнув у цьому певних усп╕х╕в. ╤дею я п╕дглед╕в у збро╖ цефалопод╕в. Вони робили акцент на створенн╕ високо╖ температури, а в мо╓му виконанн╕ ╖хн╕й патрон перетворився на потужний МГД, який не лише видавав розряд, але й залишав сильн╕ оп╕ки на т╕л╕. Ну ╕ при╓мний бонус нового п╕дходу - втрич╕ б╕льша потужн╕сть, та вдесятеро довший терм╕н розряду. Зв╕сно ж досягти тако╖ ефективност╕ можна було лише поатомним збиранням кожного виробу, що в╕дпов╕дно дозволило зменшити розм╕ри патрон╕в ╕з стандартних для дробовик╕в 12 мм до п╕столетного - 9 мм. Недол╕к у мо╖х розробок був лише один - часу на ╖х вирощування йшло ну дуже багато. Це зараз мен╕ сп╕шити н╕куди, а в бою кожна секунда на вагу золота. Прост╕ше було знайти солдата ╕з повним магазином. Зараз же ця технолог╕я стала для мене справжн╕м порятунком.
Справа в т╕м, що тутешня зброя дуже схожа на духов╕ рушниц╕ Х╤Х стол╕ття. Т╕льки для розгону кул╕ тут використову╓ться еф╕р. Створивши передову вогнепальну зброю, я одразу ж п╕дштовхну м╕сцевий прогрес, а значить втрачу перевагу. ВОЛЬТ був ╕деальним р╕шенням, адже не залишав п╕сля себе сл╕д╕в, окр╕м оп╕к╕в на т╕л╕ жертви. А оск╕льки бачити будуть лише ефект, то й захищатимуться в╕дпов╕дно - в╕д температури, а не в╕д електричного струму, про ╕снування якого, я так п╕дозрюю, тут нав╕ть не здогадуються. Ми теж не одразу зрозум╕ли, чому керам╕чн╕ бронежилети захищають в╕д збро╖ цеф╕в, а металев╕ - н╕. Тут же розрив у технолог╕ях буде просто колосальний, а значить ╕ часу на пошуки протид╕╖ п╕де ще б╕льше.
Виплюнувши в долоню черговий патрон, я повн╕стю заповнив магазин, ╕ в черговий раз з любов'ю покрутив у руках свою кралю: двадцять патрон╕в у магазин╕, режим автоматичного вогню, зн╕мний глушник, можлив╕сть виб╕ркового ураження струмом або терм╕чним ефектом. Я нав╕ть подумав, що саме так ╕ ма╓ працювати легендарний, осп╕ваний фантастами бластер. Але у мене не було бажання вигадувати щось нове, тому я взяв за основу звичайний Glock-18 - машинка невибаглива, над╕йна, в руц╕ п╕дл╕тка лежить ╕деально. В╕н нав╕ть звичайними патронами може стр╕ляти, але лише одиночними, щоб ствол не перегр╕вся ╕ його не роз╕рвало. Все ж вуглецев╕ конструкц╕╖ довол╕ крихк╕, на в╕дм╕ну в╕д металу, а робити його повн╕стю ╕з алмазо╖д╕в - надто жирно.. Пот╕м пом╕няю на щось б╕льш крупнокал╕берне ╕ над╕йне, а поки згодиться й таке.
А поки руки в мене були зайнят╕, в голов╕ крутилася думка про спос╕б, яким мене змогли нейтрал╕зувати. Що ж це виходить, що я тут вже не перший? Те болото - дуже явна ознака присутност╕ тут когось ╕з мого св╕ту. Що з ними сталося? Невже ╖х теж зламували, як ╕ мене нещодавно? Дуже можливо. Проблема в т╕м, що тамтешн╕ боти повн╕стю здичав╕ли, втративши будь-яку спадкову пам'ять. В них в╕дпов╕д╕ на мо╖ питання можна нав╕ть не шукати. Зате ╖х можна в╕дшукати в Академ╕╖.