Нарешт╕ я побачив на п╕дход╕ до ма╓тку головну д╕ючу особу ╕з ╖╖ супроводом. Прил╕пивши п╕столет соб╕ на пояс, зл╕заю на землю ╕ виходжу з л╕су. Прислуга сус╕дн╕х садиб дивиться на мене квадратними очима, але проходу не заважа╓. Зв╕сно, я ж зараз виглядаю як справжн╕й розб╕йник: в шк╕рян╕й куртц╕, капюшон╕, з якоюсь небезпечною штуковиною на пояс╕...
Шлях до ма╓тку займа╓ лише к╕лька хвилин. Не встиг я постукати у двер╕, як на пороз╕ знову з'явилася Кайя. Дежавю. От т╕льки цього разу мен╕ балакати н╕коли, ╕ я тупо йду дал╕, в╕дсунувши з дороги небажану перешкоду. В╕д такого нахабства д╕вчина на деякий час завмерла з в╕дкритим ротом, а закочуючи рукави, наздогнала й знову стала на мо╓му шляху. З ╖╖ боку це д╕йсно виглядало гр╕зно, особливо якщо взяти до уваги р╕зницю в зрост╕. Вхопивши мене за руку вона спробувала заломити ╖╖, але н╕чого не вийшло. Пот╕м вона спробувала мене бити, з аналог╕чним результатом. Ляпаси, удари руками й ногами, метання р╕зноман╕тних предмет╕в ╕нтер'╓ру. Нав╕ть без ус╕х сво╖х прибамбас╕в я можу точно сказати, що Кайя зараз люту╓. Берсерк, справжн╕й Берсерк! Я аж залюбувався такою чистою ╕ в╕дкритою агрес╕╓ю. Це дуже добре видно по з╕ницях очей та диханню. Шк╕ра сп╕тн╕ла, оч╕ дивляться прямо, ╕ на сторонн╕ фактори реакц╕я майже в╕дсутня. В голос╕ чу╓ться характерне ричання. Орган╕зм в не╖ витривалий, але перш╕ ознаки втоми вже дають про себе знати. Не знаю, чи пов'язана така повед╕нка з мо╓ю сьогодн╕шньою в╕дсутн╕стю, але зараз мен╕ на це начхати.
Проходячи по в╕тальн╕, я заходжу за вже знайому кушетку ╕, вловивши момент, коли Кайя повернеться за черговим снарядом - штовхаю меблю прямо ╖й п╕д ноги. Дубовий вир╕б, проскрип╕вши н╕жками по мармуров╕й п╕длоз╕, збило агресоршу з н╕г. Втративши р╕вновагу, Кайя випуска╓ з рук чергову вазу ╕ пада╓ на пухку поверхню, з яко╖ не так уже й легко встати. Поки д╕вчина не п╕днялася, кладу руку ╖й на шию ╕ трохи стискаю сонну артер╕ю, одночасно вводячи заготовлений спец╕ально для цього запас заспок╕йливого прямо п╕д шк╕ру д╕вчини.
Наша метушня зв╕сно ж привернула увагу начальства, ╕ незабаром Лашура у супровод╕ сво╖х служниць уже стояла у дверях. Дв╕йнята бачать, що тут щось не в порядку, ╕ вже починають щось д╕ставати ╕з рукав╕в, ╕ коли вони зайняли позиц╕╖, д╕вчинка поц╕кавилася в мене:
- Кейнс╕, що тут в╕дбува╓ться?
- У мене з'явилося к╕лька питань. - в╕дпов╕даю я, д╕стаючи п╕столет. - На деяк╕ з них я хот╕в би отримати в╕дпов╕дь.
Служниц╕ одразу ж зрозум╕ли, що у мене в руках зброя, ╕ ще до того, як я зак╕нчив фразу, в мене полет╕ли два гостро заточен╕ шматки металу. Як я й п╕дозрював, близнята виявилися не просто слугами, а 'куно╕ч╕'. Я по робот╕ стикався лише з н╕ндзя, та навряд чи ╖хн╕й ж╕ночий аналог виявиться б╕льш небезпечним. Хоча н╕, к╕лька годин тому ц╕ отру╓н╕ голки реально могли б мене вбити. Зараз же НК сам, без мого втручання, роз╕брав яд на складов╕ та п╕д╕брав до нього антидот. Нав╕ть запропонував перейти у режим брон╕, але я в╕дмовився.
П╕столет спрацював як треба. Витягуючи зброю, я продовжив рух ╕ перекреслив приц╕лом обидв╕ ф╕гури служниць. Залишалося лише вчасно натискати на гачок. ╤ хоча заряд в мо╖х кулях був як у малокал╕берно╖ рушниц╕, а швидк╕сть польоту кул╕ ледве перевищувала дв╕ сотн╕ метр╕в на секунду, нашум╕в я знатно. Два постр╕ли п╕д ряд в закритому прим╕щенн╕ на мить оглушили нав╕ть мене, не кажучи вже про Лашуру, яка добряче отримала по вухах.
Поки наш слух повертався до норми, я ретельно вивчав насл╕дки першого застосування ВОЛЬТ. Обидв╕ м╕шен╕ вражен╕, як ╕ передбачалося. Поправки на швидк╕сть та закручування кул╕ вже внесен╕ у бал╕стичний обчислювач, ╕ тепер можна впевнено стр╕ляти на випередження. Ефект в╕д куль також був на висот╕: в обох випадках контактний гель проник до т╕ла, передав розряд, а уся внутр╕шня начинка шокера уже з╕тл╕ла, залишивши п╕сля себе лише порожн╕й стаканчик корпусу. На одяз╕ сл╕д╕в високо╖ температури не залишилося, але фартухи та плаття д╕вчатам доведеться пом╕няти - гель в╕д них уже не в╕дчепиться. Точно, йому теж треба зробити якомога менший пер╕од розпаду, щоб н╕хто не встиг взяти зразки! А от ╕з п╕столетом проблеми: ствол в╕д нагр╕ву все ж тр╕снув. Запас м╕цност╕ не дав йому роз╕рватися, але тепер частина газ╕в прориватиметься, зменшуючи ╕ без того невелику швидк╕сть польоту кул╕. Доведеться м╕няти ствол. Залишаю д╕вчатам по ще одному презенту, ╕ повертаюся до Лашури.
- Ход╕мо в каб╕нет.
- Ш-ш-що?! - з╕ страхом перепитала королева, так ╕ не отямившись в╕д звукового удару.
- В каб╕нет! Б╕гом!!!
Як то кажуть: добрим словом ╕ п╕столетом... Ця ╕стина працю╓ скр╕зь ╕ завжди. Особливо з тими, на кого цей п╕столет спрямований.
В цьому прим╕щенн╕ я ще не бував. Не зважаючи на вдавану простоту оформлення, кожна р╕ч у каб╕нет╕ мала як м╕н╕мум подв╕йне призначення. Один робочий ст╕л чого вартий: у рель╓фних в╕зерунках ховалося майже два десятки самостр╕л╕в, як╕ могли накрити увесь прост╕р з боку дверей. Шафи, хоч ╕ здавалися монументальними, в будь-який момент могли перетворитися на барикади. Не бажаючи спокушати королеву мнимою перевагою, я грубо штурхнув ╖╖ у кр╕сло для гостей, а сам вс╕вся на ст╕л. П╕столет поклав поруч, стволом у б╕к кр╕сла. К╕лька секунд я насолоджувався видовищем, як Лашура намага╓ться ухилитися в╕д променя лазерного приц╕лу, а той пост╕йно дивився ╖й в лоб, як би вона не крутилася.
- Припиняй займатися дурницями. - в╕двол╕к я ╖╖ в╕д цього захоплюючого заняття. - Я чекав на ╕нформац╕ю. Кайя ╖╖ мен╕ так ╕ не надала. Спод╕ваюся ти не повториш ╖╖ помилку.
- О, ти став краще розмовляти. - зробила гордий вигляд Лашура, втупившись мен╕ в оч╕. - Але слова викривля╓ш ще сильн╕ше.
- Це обов'язкова умова для допиту. Я задаватиму питання, а ти на них в╕дпов╕датимеш. - не так уже й нормально я говорю, але принаймн╕ вже не кидаю по два-три слова.
- А якщо не стану - що ти мен╕ зробиш?
- Уб'ю вс╕х в ма╓тку ╕ знайду тих, хто стане.
- Ти ж усе одно нас пот╕м вб'╓ш, чи не так?
- Зате без тортур. До мого приходу в ма╓тку було четверо людей? П'ятеро?
- Ну-ну, усп╕х╕в тоб╕.
- П╕д час нашо╖ розмови сюди н╕хто не зайде?
- Ага, так я тоб╕ й сказала!
- Ти вже когось попередила про нашу зустр╕ч? Лед╕ Майя зараз в ма╓тку? Тоб╕ щось в╕домо про пов╕тряний флот Академ╕╖? Ти зна╓ш, кому в╕н п╕дпорядкову╓ться? Ти бачила цю людину?
- Агов! Я ж мовчу! - от на╖вна д╕вка.
- Тоб╕ в╕домо, чим ╖хн╕ корабл╕ сьогодн╕ займалися? Ти спостер╕гала за ними? Це робив хтось ╕з тво╖х знайомих? Ворог? Хтось ╕з твого оточення? Кайя? Ханл╕?
- Я тебе не слухаю! Ля-ля-ля!
Км╕тлива д╕вчинка, швидко здогадалася, що мен╕ ╖╖ в╕дпов╕д╕ не дуже й потр╕бн╕. Все ж програма розп╕знавання мови т╕ла та м╕м╕ки - це ще й довол╕ серйозний детектор брехн╕. ╥╖ створювали для допиту людей у польових умовах, а за б╕льш н╕ж двадцять рок╕в статистики там набралося достатньо, аби бути абсолютно впевненим у результатах. Я й сам уже трохи вм╕ю це робити без будь-яких костил╕в, але два детектори брехн╕ завжди краще за одного. ╤ як би вона не кричала, як би не крутилася - як╕сь мо╖ слова до не╖ все одно доходили. Ой! Треба на секунду в╕д╕йти!
- Добре. Зараз принесу.
- Що?! Що ти зробиш?! - повернулася до мене д╕вчинка, коли до не╖ все ж д╕йшла чергова моя фраза.
- Я запитав тебе, чи ти тримала колись в руках чуж╕ оч╕. Тому сиди тут ╕ не рипайся. - а зараз я трошки пожартую, ги-ги-ги. - Ер-два, на приц╕л! Якщо буде смикатися, прострелиш ╖й к╕нц╕вки, кричатиме - леген╕ й шию... Т╕льки щоб голова залишилася ц╕лою, зрозум╕в?
- Бап-б╕п! - пискнув п╕столет у стил╕ легендарного астродро╖да, а я з╕скочив з╕ столу й п╕шов до дверей.
- Ст╕й! - смикнулася за мною Лашура, але попереджувальний писк п╕столета зупинив ╖╖. - Я все скажу, т╕льки не ч╕пай ╖╖.
- Кого це - ╖╖? Кайю? А дв╕йнят тоб╕ вже не шкода?
- Не ч╕пай ╖х!
- То нав╕що було брикатися? Поки ти в╕дпов╕да╓ш на мо╖ питання, вони - живуть. Я гадав, ти це одразу зрозум╕ла.