- Зв╕дки? Це хтось ╕з ваших в╕дколовся?
- Н╕. Ус╕ Посвячен╕, як я встигла переконатися, на сво╖х м╕сцях. Це хтось сторонн╕й.
- Значить Церква втрача╓ позиц╕╖. - директриса вир╕внялася у кр╕сл╕ ╕ нарешт╕ дозволила соб╕ видихнути. - Цього сл╕д було оч╕кувати.
- Ви задоволен╕ такою в╕дпов╕ддю?
- Н╕, але б╕льшого в╕д тебе я все одно не почую. Це ж був в╕н - ваш неб╕жчик?
- Ймов╕рно. Т╕ло так ╕ не знайшли.
- Роз╕бралися, що в╕н там робив?
- Н╕. Ми нав╕ть не зна╓мо, на що в╕дреагували т╕ пастки.
- Зрозум╕ло. Що збира╓шся робити дал╕?
- Чекати ╕нструкц╕й.
- Добре. Будемо вважати, що наша розмова зак╕нчилася. Продовжимо, коли прибудуть тво╖ колеги. М╕с╕! - гукнула Директриса в переговорну трубку, ╕ за мить в дверях каб╕нету завмерла секретарка. - Проведи пан╕ Рей у гостьов╕ к╕мнати. ╤ пристав туди вартових, щоб з нашою гостею н╕чого не сталося.
Тут Рей було вже н╕чим крити. Без грамоти у не╖ тут нема╓ н╕яких прав, ╕ Директриса легко могла посадити ╖╖ в карцер 'до встановлення обставин'. У пор╕внянн╕ з ним домашн╕й арешт - це нав╕ть не серйозно. Д╕вчина часто тут бувала, але щоразу дивувалася тому, наск╕льки затишною в пор╕внянн╕ з храмами Церкви, виглядала Академ╕я. Хот╕лося впасти прямо тут, або краще на газон, ув╕брати в себе тепло прогр╕то╖ за день земл╕, вдихнути духмяний запах трав... Щоправда блаженний настр╕й трохи збивали крики з боку ма╓тк╕в, але це ж Академ╕я - тут н╕коли не бува╓ спок╕йно.
К╕мната для гостей виявилася зовс╕м крих╕тною, але тут було головне - л╕жко! Звикнувши до життя в поход╕, Рей ц╕нувала будь-як╕ зручност╕. Так ╕ тепер вона збиралася як сл╕д виспатися. Вже готуючись до сну, д╕вчина почула наближення одн╕╓╖ сво╓╖ знайомо╖. Чуйка одразу ж закричала про близьк╕ непри╓мност╕ ╕ в голов╕ агента Церкви ув╕мкнулася лише одна програма - т╕кати! Готуватися до втеч╕ вже було н╕коли, тому Рей зробила те, що встигла: в╕дкрила в╕кно ╕ стрибнула в н╕чну темряву. Буквально секунду потому до к╕мнати ув╕рвався ф╕олетовий згусток позитиву.
- Рей, дорогень-ка... Рей?! Куди ви ╖╖ под╕ли?! - наставниця М╕зайя вхопила вартову за шкибарку ╕ почала витрушувати з не╖ в╕дпов╕дь.
- Щой-но-бу-ла-тут! - намагалася в╕дпов╕дати б╕долашна ж╕нка в паузах м╕ж струшуванням.
- ╤ куди ж вона по-тво╓му зникла?! З другого поверху?!
- В╕д-пус-т╕ть-я-ма-ю-до-по-в╕с-ти-про-зник-нен-ня!
- Допов╕дай давай! - М╕зайя нарешт╕ в╕дпустила свою жертву ╕ взялася оглядати к╕мнату.
Особливу ╖╖ увагу привернув залишений ут╕качкою одяг. Навряд чи вона ризикне показатись комусь на оч╕ у такому вигляд╕. А значить... Можна трохи повеселитися! Як ╕ було задумано! Прихопивши одяг, наставниця швидко покинула прим╕щення. ╤ н╕хто не пом╕тив, як полегшено з╕тхнув силует у сп╕дн╕й сорочц╕ у кущах п╕д в╕кном. Прекрасно знаючи характер наставниц╕ М╕зай╖, ц╕╓╖ ходячо╖ проблеми, Рей збиралася якомога довше уникати зустр╕ч╕ з нею. ╤ в╕дсутн╕сть одягу для цього - не перешкода. Все одно ╖й тепер не можна н╕кому показуватися на оч╕.
Вискочивши з кущ╕в, Рей швиденько переб╕гла газон ╕ повернула в б╕к порту. Треба було д╕статися туди ран╕ше, н╕ж ╖╖ почнуть шукати, а пот╕м уже буде прост╕ше загубитися серед прац╕вник╕в.
Все йшло майже ╕деально, доки неподал╕к не почулися уже знайом╕ крики. Не маючи виходу, Рей була змушена видряпатися на ╓дине достатньо густе дерево, аби не потрапити на оч╕ нев╕домому. А поки вона влаштовувалася на г╕лках, внизу почався справжн╕й безлад. Хтось невисокий ╕ явно дуже злий ганявся за ц╕лою згра╓ю коору, а ╕нша зграя навпаки - наздоганяла його. Мисливець явно був не в соб╕, кидаючись в тваринок усе, що потрапляло п╕д руки, але не дозволяв жодн╕й з них наблизитися до нього. Грубий, хриплий голос унизу явно лаявся на незнайом╕й мов╕. Учениц╕ так не говорять, а учн╕в ще в перший р╕к привчають до етикету. Хто ж це може бути?
Цей гам╕р не м╕г залишитися непом╕ченим, ╕ уже через к╕лька хвилин на шум приб╕гла парочка вартових. Нев╕домий порушник, керуючись т╕╓ю ж лог╕кою, що ╕ Рей, одним стрибком опинився на дерев╕. Одразу ж пом╕тивши сус╕дку, в╕н ненадовго завмер, п╕сля чого ще раз в╕д душ╕ вилаявся. Д╕вчин╕ нав╕ть стало н╕яково в╕д виплеснутих на не╖ почутт╕в.
- Fucking rats! - нарешт╕ виплюнув останню фразу хлопець ╕ лише пот╕м перев╕в подих. - Ти хто така, ╕ що тут робиш?
- Сиджу. - нейтрально в╕дпов╕ла Рей, уважно роздивляючись неспод╕ваного гостя.
Тако╖ зустр╕ч╕ вона точно не чекала: жовто-чорний комб╕незон, татуювання на обличч╕ у вигляд╕ вус╕в, б╕лява чуприна... Це був той-самий нав╕жений, якого вони виловили б╕ля Болота! Т╕льки такий псих м╕г горизонтально (!) стояти на стовбур╕ дерева. От т╕льки тод╕ в╕н виглядав прост╕ше. Тепер же додалося б╕льше м╕лких деталей. Сьогодн╕ Рей вперше почула його голос, ╕ в╕н ╖й... Не сподобався, якщо чесно. Його голос пост╕йно тро╖вся, н╕би к╕лька людей говорять одночасно, та й акцент дуже р╕зав слух. Деяк╕ слова хлопець вимовляв ч╕тко й правильно, а ╕нш╕ перекручував наст╕льки, що було майже неможливо щось роз╕брати. Але найб╕льше Рей не сподобалося його обличчя. Н╕би й н╕чого незвичного, але надто вже воно було... Вираженим. ╤ ось саме ця 'виражен╕сть' ╕ насторожувала д╕вчину. Вона спробувала заф╕ксувати в пам'ят╕ ус╕ головн╕ риси, аби пот╕м в╕дтворити портрет порушника - безрезультатно. Щойно вона зосереджувалася на чомусь одному, як усе м╕нялося. Зовс╕м тр╕шки, але м╕нялося. Його обличчя н╕ на секунду не залишалося статичним.
- Чого витр╕щилася? Агов! - хлопець клацнув пальцями у не╖ перед очима, привертаючи увагу. - Я не Саске, а ти не Сакура, щоб так зависати!
- Що? - отямилася в╕д сво╖х спостережень Рей ╕ одразу ж смикнулася, мало не з╕рвавшись з г╕лки, наст╕льки близько раптом опинився цей юнак.
- Може спочатку представишся?
- Ну...
Рей зробила так, як ╖╖ вчили: встановила зоровий контакт ╕... ╤ все! Зазирнувши в оч╕ незнайомця, вона лише на мить розгубилася, але й цього виявилося достатньо, аби повн╕стю втратити контроль над ситуац╕╓ю. Оч╕ хлопця, здавалося, св╕тилися в темряв╕. Цей погляд проникав прямо в душу, не давав зосередитися, п╕дкоряв тебе... Як ╕ обличчя свого власника, оч╕ теж пост╕йно зм╕нювалися. С╕ра на початку, розд╕лена на три однаков╕ сегменти райдужка плавно зм╕нила св╕й кол╕р на св╕тло-блакитний, ╕ крутилася-крутилася-крутилася... Неначе висвердлюючи д╕рку в голов╕, через яку вит╕кали абсолютно вс╕ думки.
В╕д споглядання одне одного ╖х в╕д╕рвав шум унизу. Роз╕бравшись, куди под╕вся ╖хн╕й ут╕кач, коору почали дряпатися на дерево. К╕лькох особливо нахабних хлопець спробував скинути вниз. Гризуни ж, розпушивши хв╕ст, спок╕йно опускалися на землю й знову л╕зли вгору, н╕би ╖м тут було медом намазано. Зрозум╕вши, що його схованку знайшли, хлопець без зайвих розмов сам з╕стрибнув вниз ╕, з криком "╤нв╕з╕бл Джитсу!" чкурнув геть.
Вартов╕, що вже збиралися йти геть, знову повернулися на звук ╕ побачили, як к╕лька десятк╕в тварин метнулися всл╕д за розмитою т╕нню. Зв╕сно ж вони кинулися наздоганяти невидимого порушника, ╕ уже через к╕лька хвилин в саду знову було тихо.
- ╤ що це було? - поц╕кавилася Рей в коору, що ненароком в╕дбився в╕д згра╖. - Кошмар, н╕би нам одн╕╓╖ нав╕жено╖ мало.
- М╕у! - обурився хвостатий, намагаючись вирватися з рук.
В╕дпустивши тваринку, Рей зл╕зла з дерева й попрямувала у зворотному напрямку. Ще раз прив╕тавшись ╕з вахтеркою на вход╕, д╕вчина пройшла до сво╓╖ к╕мнати. Як вона ╕ оч╕кувала, не об╕йшлося без маленько╖ каверзи в╕д М╕зай╖ - зник ╖╖ одяг. Не зважаючи на те, що вони з М╕зай╓ю виглядали однол╕тками, остання завжди вела себе як дитина, пост╕йно вигадуючи щось нове. Але зараз це вже нема╓ н╕якого значення. В ╖╖ речах ╓ запасний комплект, ╖╖ реч╕ лежать у над╕йному м╕сц╕, а ганятися за невгамовною наставницею в не╖ нема╓ н╕якого бажання. Тим б╕льше, що у не╖ вже ╓ ╕грашка. Влаштовуючись в л╕жку Рей була впевнена, що того незнайомця М╕зайя точно вп╕йма╓ не скоро, ╕ побажала йому багато сил та терп╕ння. Бажано - на ц╕лу н╕ч.
***
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: WTF?!!! Ну що з╕ мною не так? Зв╕дки в мен╕ це божев╕лля взялося? Ран╕ше ж такого не бувало! ╤ б╕с ╕з ним - з божев╕ллям. Я за н╕ч умудрився десь загубити майже п'ять к╕лограм сво╓╖ маси! У пошуках в╕дпов╕д╕ я знову звернувся до арх╕в╕в. Переглядаючи записи сво╖х н╕чних пригод, в мене виникло нестримне бажання побитися головою об ст╕нку! Д╕ло було так...