Гладити тварин мен╕ не сподобалося. Кожен розряд статичного струму д╕яв на мене не г╕рше за шокер, тому я почав в╕дганяти гризун╕в, що буквально оточили мене. П╕сля к╕лькох хвилин активно╖ г╕мнастики я надав соб╕ вигляд Наруто, ╕ з гучними викриками почав б╕гати по ст╕нах, дахах, деревах... Нав╕ть по вод╕! (Д╕дько, як я це робив?!) Тварини не здавалися. Я роз╕злився. Витрачати на них високотехнолог╕чн╕ патрони було святотацтвом, тому користувався п╕дручними засобами: кам╕ння, г╕лки, вазони... Довелося нав╕ть заскочити на територ╕ю особливо великого ма╓тку за бо╓припасами. Зда╓ться це була територ╕я роду Нарадан. Тут оборонятися стало значно зручн╕ше, хоча й доводилося маневрувати м╕ж особливо великими кущами. Так я ╕ розважався, поки на з будинку не вийшла охоронниця принцеси. Спод╕ваюся альб╕носка не встигла мене побачити.
Пот╕м я перейшов на територ╕ю одного ╕з парк╕в, де зустр╕вся з╕ ще одн╕╓ю жовтоокою кралею. Я нав╕ть уявити соб╕ не м╕г, що в Академ╕╖ знайдеться ще хтось, окр╕м мене, хто буде гуляти вноч╕ по деревах. До прислуги вона точно належати не могла, для учн╕в - надто доросла, а наставники себе так не ведуть. Скор╕ш за все це була гостя, або чиясь особиста слуга. Хот╕в нав╕ть познайомитися, але вона так п╕дозр╕ло на мене поглядала... Наче на п╕ддосл╕дного! Бррр... Коротше, зв╕дти довелося злиняти.
Тод╕ ж до мо╓╖ прогулянки п╕дключилися ╕ вартов╕ Академ╕╖: дво╓ чолов╕к╕в та семеро ж╕нок на чол╕ ╕з, як неспод╕вано виявилося, наставницею М╕зай╓ю. Чим я так прогн╕вив долю? Н╕, з охороною проблем не виникло: ривок через паркан, ╕ я вже у центральному саду. А от ╕з М╕зай╓ю довелося помучитися. Передчуваючи чергову порц╕ю непри╓мностей, я рвонув у б╕к пов╕тряного порту. Коли Су-Ван зал╕тав на стоянку, я бачив там безл╕ч вантажних контейнер╕в, пом╕ж яких було легко заховатися. За два дн╕ ╖х ще не встигли роз╕брати, тому я швидко п╕рнув у ц╕ хащ╕ й зача╖вся.
Ненадовго, бо моя неадекватна частина одразу ж зац╕кавилася вм╕стом контейнер╕в. Нормально читати я так ╕ не навчився, тому в╕дкривав навмання. В деяких виявилися припаси для Академ╕╖, у ╕нших - особист╕ реч╕ аристократ╕╖. Саме за переглядом останн╕х мене й застала М╕зайя. В мене в руках саме був якийсь церемон╕альний меч. Можливо тому вона й не стала одразу нападати, а пот╕м уже я заговорив ╖й зуби. Ну як заговорив - повторювати увесь той маразм я не збираюся, але судячи ╕з реакц╕╖ дами, ╖╖ мозок тод╕ кип╕в не г╕рше, н╕ж у мене зараз. Через к╕лька хвилин п╕дтягнулася охорона порту, ╕ мен╕ довелося т╕кати. Меч закинув назад у контейнер, а от п╕хви в╕д нього ╕з непристойними натяками умудрився вручити М╕зай╖... Буеее! Не хочу б╕льше дивитися! Але ж треба!
А ще я д╕знався, що волосся М╕за╖ теж непогано електризу╓ться. Мене торкнуло ще на п╕вгодини. Дал╕ була б╕ганина складом, нал╕т на гуртожиток, екстримальн╕ стрибки м╕ж дахами у стил╕ вищезгаданого Наруто (м╕ж ╕ншим, М╕зайя в╕д мене не дуже й в╕дставала), та купання у м╕сцевих водоймах. Скор╕ш за все масу я втратив саме там. Б╕льше н╕де. От т╕льки де саме я це зробив? Я ж вил╕з аж на ╕ншому к╕нц╕ Академ╕╖. П╕д водою камера осл╕пла, а я ор╕╓нтувався за допомогою сонару, значить конкретного маршруту в мене нема╓. Доведеться обстежувати ус╕ ставки, а ╖х аж 16, не кажучи вже про сполучн╕ канали та ╕нш╕ водопроводи... Коротше, роботи у мене тепер дн╕в на чотири, якщо не б╕льше. ╢диний плюс - п╕д водою отримати розряд буде набагато важче.
Надвор╕ уже св╕тало. Шукати свою пропажу вдень нерозумно - можуть пом╕тити. Риба у ставках ще не здохла, отже втрачен╕ матер╕али неактивн╕, ╕ можна не посп╕шати. Так чи ╕накше, а у мене попереду ц╕лий день. Пора б уже почати реал╕зовувати сво╖ плани. На чому я там зупинився? Ага, нав╕датися в лаборатор╕ю Вах Ханл╕. От т╕льки мене туди й близько н╕хто не п╕дпустить. Доведеться ловити ╖╖ де╕нде. Для збору ╕нформац╕╖ я повернув соб╕ первозданий вигляд лакея. Також знову перейшов на коротк╕ фрази по два-три слова, аби не показувати св╕й акцент, який я уже встиг дв╕ч╕ засв╕тити. ╤ поки я не отримаю достатню статистику для перекладача, нормально говорити мен╕ не св╕тить.
За час мо╓╖ коротко╖ роботи на Академ╕ю, я встиг набути деяко╖ слави, ╕ тепер пом╕ж прац╕вницями мало не анекдоти ходили про симпатичного слугу. Де вони в мен╕ симпатичн╕сть побачили? Отримати в╕д них потр╕бн╕ в╕домост╕ виявилося надзвичайно просто, хоча вже через п╕вгодини п╕шов слух, що я сватаюся до одн╕╓╖ ген╕ально╖ учениц╕.
Вах Ханл╕ д╕йсно виправдову╓ сво╓ пр╕звище. Вах! Саме так про не╖ ╕ в╕дгукувалися б╕льш╕сть наставник╕в. Будучи ровесницею Лашури, вона уже тягнула програму третього року! Мало того, вона ще й зум╕ла засв╕титися перед першими особами ╕нших держав, ╕ запропонувати ╖м якийсь св╕й винах╕д. Т╕льки тссс! Це великий секрет! Не секрет т╕льки те, що ╖╖ ф╕нансують уже другий р╕к посп╕ль, ╕ коло зац╕кавлених ос╕б т╕льки зб╕льшу╓ться. Не в останню чергу - завдяки Лашур╕, яка перша пом╕тила перспективну ученицю, ╕ тепер бере соб╕ десять в╕дсотк╕в в╕д... В╕д чого конкретно - н╕хто сказати не зм╕г.
Стою я, значить, б╕ля гуртожитку, чекаю на свою "д╕вчину", а спиною аж в╕дчуваю десяток хижих погляд╕в. Нав╕ть комендантша час в╕д часу озиралася на мене, не кажучи вже про вс╕х ╕нших жител╕в. Ось дзв╕н на головн╕й башт╕ в╕дбив к╕нець урок╕в, ╕ увесь прост╕р заповнили д╕вчата р╕зного в╕ку. ╤ кожна друга погляда╓ на тебе, як на можливий трофей, а кожна десята хоче з тобою познайомитися. Був би на мо╓му м╕сц╕ звичайний хлопець - клюнув би одразу. Але я ж бачу, що для них це просто спортивний ╕нтерес, ╕ почуттями тут нав╕ть не пахне. Точн╕ше пахне, але точно не почуттями. Не приведи мене BIOS жити в такому кв╕тнику. Т╕льки кам'яна пика ╕ рятувала. Хоча, можливо ╖х в╕длякував погляд в╕в╕сектора? Я ж к╕лька раз╕в реально збирався пустити ╖х на досл╕ди. Хм, треба обм╕ркувати...
- Прив╕т Кейнс╕! А що ти тут робиш? - нарешт╕ пробилася кр╕зь натовп винах╕дниця.
- Пан╕ Вах Ханл╕. - вклоняюсь, як того ╕ вимагають правила. - Чекаю на Вас. Ви - знавець лицар╕в. Найкращий в Академ╕╖. Не в╕дмовитеся просв╕тити?
- Взагал╕ то це заборонено... - скривилася д╕вчинка. - А чому саме я?
- Пан╕ Лашура сказала: "шукай опов╕дач╕в сам". Б╕льше н╕кого не знаю. Ви - ╓дина знайома. - показую рукою на оточуючих д╕вчат, як╕ ну зовс╕м випадково зупинилися поруч ╕ гр╕ють вуха.
- Що, так ╕ сказала? - не пов╕рила винах╕дниця, п╕дозр╕ло на мене поглядаючи.
- Не зовс╕м. Це якщо коротко.
- Ось тепер в╕рю. - розслабилася д╕вчинка, сама додумавши усе недосказане. - Я б залюбки тоб╕ допомогла, але давала клятву не розголошувати секрети лицар╕в сторонн╕м. Ти ж нав╕ть не учень Академ╕╖.
- А загальн╕ в╕домост╕?
- Ну, х╕ба що дуже загальн╕... Або нав╕ть... - вона задумалася, дивлячись кудись у прост╕р. - Можна зробити прост╕ше. Ход╕мо!
П╕сля десяти хвилин б╕ганини ╕ к╕лькох вузьких коридор╕в ми в╕д╕рвалися в╕д пересл╕дування ╕ опинились б╕ля вор╕т Арени. Зда╓ться за ними знаходиться ангар для лицар╕в. Я думав, що це буде якась екскурс╕я, але Ханл╕ потягнула мене дал╕, ╕ невдовз╕ я потрапив у п╕дземн╕ майстерн╕ Академ╕╖. Справжн╕х лицар╕в тут не було, але уздовж ст╕н на стапелях стояли два десятки тренувальних обладунк╕в. Деяк╕ були пошкоджен╕, деяк╕ виглядали зовс╕м новими, а одного роз╕брали майже повн╕стю.
Вперше побачивши роз╕браний обладунок, я одразу ж ув╕мкнув запис ус╕╓╖ зовн╕шньо╖ сенсорики, аби пот╕м мати змогу проанал╕зувати отриман╕ дан╕. Вже зараз я м╕г сказати багато чого про будову цього механ╕зма, та його вразлив╕ м╕сця. Одразу ж кидалася в оч╕ в╕дсутн╕сть рами, ╖╖ функц╕ю виконував сам корпус. Конструкц╕я була дуже легка нав╕ть на вигляд. Прямо при мен╕ один ╕з механ╕к╕в руками зняв одну ╕з рук, пробачте за каламбур. Навряд чи вона могла важити б╕льше десяти к╕лограм, ╕накше для цього були б як╕сь пристосування. А значить ╕ прив╕д потр╕бен не такий вже й потужний. Окремо╖ уваги заслуговували ноги машини. Ханл╕ сказала, що це насправд╕ не ноги, а глайдери. Не розум╕ю, до чого тут планери? Скор╕ш за все вона мала на уваз╕ якийсь вар╕ант шасс╕, на кшталт пов╕тряно╖ подушки. На жаль продемонструвати ╖х роботу зараз н╕хто не дозволить, але у мене ╓ записи дуел╕ за участю Ханл╕. ╤ там добре видно, що п╕д "ногами" обладунк╕в д╕йсно видн╕╓ться якесь марево, наче гаряче пов╕тря дрижить. А якщо зб╕льшити зображення, то можна пом╕тити, як п╕щинки земл╕ п╕д лицарем утрамбовуються. Значить вони л╕тають, опираючись не на пов╕тря, ╕накше б глядач╕в там осл╕пило п╕ском. Певно робочим т╕лом тут знову ж таки виступа╓ та╓мничий еф╕р. Треба буде якось взяти зразки ц╕╓╖ дивовижно╖ речовини. Але то пот╕м, зараз - техн╕ка!