Я ж у цей час напружено думав над сво╖ми зривами. Так дал╕ продовжувати не можна! Найменший, нав╕ть статичний заряд змушував бот╕в божевол╕ти. Що робити? Вар╕ант╕в небагато. Можна в╕дключити ус╕ вразлив╕ елементи, а це т╕ ж сам╕ 83% - все одно, що в╕др╕зати соб╕ яйця. Тод╕ я на к╕лька м╕сяц╕в перетворюся на статую, доки система не в╕дновиться. Або ж ╕золюватися в╕д навколишнього св╕ту, ╕ повн╕стю втратити зовн╕шню сенсорику ╕ камуфляж. Хоча маскування ще можна зм╕нити в безпечному м╕сц╕, а от ╕з сенсорами тод╕ доведеться розпрощатися надовго - до повного в╕дновлення. Доведеться забути нав╕ть про тактичн╕ в╕дчуття, не кажучи вже про в╕зор! Ну ╕ що вибрати? Впасти в кому, чи перетворитися на ╕нвал╕да?
За сво╖ми роздумами, я нав╕ть не пом╕тив, як мене вже 'дотягли' до м╕сця призначення. На щастя на зустр╕ч нам вийшла Кайя, з явними нам╕рами надавати мен╕ стусан╕в. М╕зайя вмить забула про мене, накинувшись на свою сестру, тому я встиг перекинутися к╕лькома словами з Лашурою.
- Що ти вже нако╖в?
- Н╕чого.
- Та ну? - не пов╕рила д╕вчинка. - ╤ що мен╕ тепер з тобою робити?
- Що хочеш.
Ой, зда╓ться перекладач знову глюканув. Вона ТАК на мене подивилася, що я нав╕ть занепоко╖вся. Даремно я це сказав, але додати ще щось не встиг - М╕зайя згадала про мету свого в╕зиту й одразу ж потягнула мене у в╕тальню, куди з╕звала ус╕х, хто був поблизу. Нав╕ть Ханл╕ запросили, як потерп╕лу сторону. Мене поставили посеред в╕тальн╕, а сам╕ позаймали зручн╕ м╕сця ╕ стали вести м╕ж собою якусь незрозум╕лу розмову:
- Ваш Кейнс╕ сьогодн╕ поставив на вуха усю Академ╕ю одним фактом свого ╕снування. - розпочала поважним тоном М╕зайя, загинаючи пальц╕. - В╕н намагався спокусити одну ╕з наших учениць. Проникнув до майстерень, куди, як вам ус╕м в╕домо, вх╕д сторонн╕м суворо заборонено. Пост╕йно порушував правила повед╕нки, переполошив ус╕х учениць а пот╕м ще й влаштував публ╕чне купання на очах ус╕╓╖ Академ╕╖. - п╕д к╕нець ц╕╓╖ тиради в ус╕х присутн╕х, включно з╕ мною оч╕ були квадратними. - Вважаю, що порушник повинен в╕дшкодувати завдан╕ збитки роботою на Академ╕ю.
- Н╕, тод╕ в╕н не зможе в╕дробляти сво╓ утримання. - одразу ж заперечила Лашура, включившись у цю незрозум╕лу гру.
- У нього ╕ так часу достатньо. - вл╕зла Кайя.
- А якщо в╕н...
Поки вони там галасували, я займався сво╖ми проблемами. В першу чергу я заборонив будь-яку д╕яльн╕сть нан╕т╕в на поверхн╕ т╕ла, аби в раз╕ чого вони не переносили свою ╕стер╕ю на ╕нших бот╕в. В╕д цього м╕м╕крил втратив будь-яку еластичн╕сть, перетворившись на саркофаг. Тепер будь-якого поштовху буде достатньо, аби я гепнувся на п╕длогу. Мен╕ в╕д цього н╕чого не буде, але привертати увагу все ж не варто. Ус╕ зв╕льнен╕ в╕д роботи буд╕вельн╕ нан╕ти одразу ж були направлен╕ на створення ново╖ оболонки для т╕ла. Отже, що я хочу отримати? В першу чергу отриманий матер╕ал ма╓ бути прекрасним ╕золятором. А по-друге, в╕н ма╓ бути схожим на людську шк╕ру. ╤ якщо перше я можу реал╕зувати запросто, то ╕з другим виникли деяк╕ проблеми: у мене не було зразка текстури для в╕дтворення. Тихенько активувавши в╕зор, я почав фотографувати шк╕ру оточуючих. Результати були... неоднозначними. Текстуру я все ж отримав. Хорошу таку, детальну, ╕з р╕зних д╕лянок т╕ла, та ще й в╕д р╕зних людей. Нав╕ть зм╕г розрахувати коеф╕ц╕╓нти пружност╕! Але один м╕нус перекреслював ус╕ мо╖ старання - це була Ж╤НОЧА шк╕ра! А мен╕ потр╕бна нормальна, чолов╕ча шкура! Н╕, я не проти того, щоб гарно виглядати, але я н╕коли не дозволю соб╕ бути схожим на представника нетрадиц╕йно╖ сексуально╖ ор╕╓нтац╕╖! Це протиприродно! Кр╕м того, у мене зовс╕м ╕нш╕ стандарти краси! Краса, це коли нема╓ н╕чого зайвого!
Тод╕ я почав редагувати отриман╕ результати: зб╕льшив м╕цн╕сть, зменшив пружн╕сть. В результат╕ тестовий зразок на дотик б╕льше нагадував резину - саме те, що треба, аби випадково не пор╕затися. Залишилася т╕льки проблема ╕з волоссям та в╕дторгнення т╕лом. Працювати ╕з волоссям я так ╕ не навчився, сивина на голов╕ - яскравий тому приклад. М╕г би натикати волосся ╕з пол╕мер╕в, але це буде все одно, що обмазатися кле╓м ╕ посипати себе п╕ском. А мен╕ ж тепер ще й вдягатися тепер доведеться! Краще взагал╕ лисим ходитиму.
Проблему в╕дторгнення неспод╕вано допомогли вир╕шити т╕льки що взят╕ зразки комб╕незона М╕зай╕. Виявилося, що ╖╖ костюм може виступити ╕ як бактерицидний бинт! У мо╓му випадку досить було т╕льки зробити "шк╕ру" пористо╖, ╕ заповнити взятими водоростями! До того ж вони надавали оболонц╕ ефект бронзового засмаги, що укуп╕ з в╕дсутн╕стю волосся перетворить т╕ло в мр╕ю бод╕б╕лдера. Ось т╕льки в╕дбитки пальц╕в так ╕ залишаться з шестигранною текстурою - розробляти ╖х з нуля л╕нь, а повторювати чуж╕ не хочу. А нехай так ╕ залишаються - будуть мо╓╖ ф╕шкою!
- Це вже краще. Б╕льше пропозиц╕й нема╓? Кайя, принеси Ту коробку.
- Яку? О, я зрозум╕ла! - вигукнула д╕вчина, одразу ж поб╕гши нагору, а через хвилину повернулася, тримаючи щось в руках ╕ заходячи мен╕ за спину.
- Затверджую р╕шенням нашо╖ ради! - розпочала М╕зайя, ставши посеред к╕мнати у величну, як ╖й здавалося, позу. - Масаке Кейнс╕ засуджу╓ться до виправних роб╕т строком до к╕нця року, а в якост╕ морально╖ компенсац╕╖ потерп╕лим... - мен╕ на голову накинули якусь петлю ╕ я одразу ж повернувся до реальност╕, готуючись перебити ус╕х присутн╕х, але окр╕м бряцання пряжки б╕льше н╕чого не сталося. - носитиме ошийник!
- Ус╕м дякую за увагу! Зас╕дання завершено!
Ага, ось Лашура ╕ пригадала мен╕ свою образу. Д╕йсно не дуже при╓мно, але й не смертельно. П╕сля ц╕╓╖ парод╕╖ на суд мене в╕дправили у свою к╕мнату, показово замкнувши ╓дине в╕кно. Ха! Та з мо╓ю масою мен╕ достатньо лише на одв╕рок з╕пертися, щоб це в╕кно вивалилося. Хоч я ╕ позбувся частини в╕дчутт╕в, але моя сила н╕куди не под╕лася. Можу й ст╕нку ненароком проломити.
- М╕зук╕. - звернувся я до служниц╕, яка вже збиралася замкнути двер╕. - Що це таке? - я в╕дтягнув ошийник, на пряжц╕ якого вис╕в маленький нав╕сний замочок.
- Ошийник. - наче дурню, пояснила вона.
- Я бачу. Що це означа╓? Як мен╕ поводитися?
- Хм... Тебе що, н╕коли не принижували? - розгубилася д╕вчина, не оч╕куючи тако╖ реакц╕╖. - Ошийники одягають на тварин. Якщо побачать ошийник на тоб╕, то й ставитися будуть як до тварини.
- ╤ що? Щось повинно зм╕нитися?
- Тоб╕ ма╓ бути соромно. - в╕др╕зала М╕зук╕, закриваючи двер╕. -
- З цим можуть бути проблеми.
Д╕дько! Ну от що я роблю не так?! Останн╕ два дн╕ я метушився на м╕сц╕ без будь-якого результату, даремно згаяв час та ще й отримав ц╕лу купу проблем.
╤ чому мене не покида╓ в╕дчуття, н╕би усе так ╕ мало бути? Може тут такий канон? Ну не в╕рю я, що випадково натрапив на такого ун╕кума, як цей Масаке Кейнс╕! Fuck, та я нав╕ть не знаю, куди потрапив! Так, треба заспоко╖тися... Треба заспоко╖тися. Треба ЗАСПОКО╥ТИСЯ!!! Фух, ще б трохи, ╕ був би у мого т╕ла ╕нсульт. Для мене це не страшно, але ж тод╕ доведеться брати на себе функц╕╖ нервово╖ системи, а у мене зараз ресурс╕в ╕ так небагато. Прибравши з обличчя ус╕ захисн╕ оболонки, я подивився на сво╓ в╕дображення у в╕кн╕. На обличч╕ з'явилися зморшки, м╕шки п╕д очима, сам╕ оч╕ почервон╕ли, а з носа капа╓ кров... Доведеться лягати спати, поки т╕ло не здохло.
'Моя к╕мната'... Аякже... Востанн╓ я тут був майже два дн╕ тому. За цей час на меблях встиг ос╕сти пом╕тний шар пилу. Скинута перед прибиранням л╕врея так ╕ лежала на л╕жку, дратуючи мене сво╖м виглядом. З╕ звично╖ картини вид╕лявся т╕льки уже знайомий цил╕ндр запальнички. Певно Ханл╕ принесла.
Переконавшись, що штучна шк╕ра на руках уже готова, я спок╕йно взяв прилад в руки. Придивившись уважн╕ше, я знайшов рухомий елемент, до якого торкалася Ханл╕. Це був металевий стрижень на нижньому боц╕ цил╕ндра. Пов╕льно натиснувши на нього я побачив, як металев╕ пластинки на поверхн╕ в╕дкриваються, а п╕д ними провертаються... Кресала?! Тобто це не електрична, а звичайна кремн╕╓ва запальничка?! Fuck, в╕д чого ж тод╕ мене глючить?!