Але вдавати ╕з себе терм╕натора не довелося. П╕д стелею к╕мнати знайшовся вентиляц╕йний канал. Роблю вигляд, н╕би намагаюся обб╕гти М╕зайю, але зам╕сть цього обома ногами в╕дштовхуюсь в╕д протилежно╖ ст╕ни ╕, витягнувшись струною, як супермен вил╕таю у вентиляц╕ю. Про╖хавши по ╕нерц╕╖ к╕лька метр╕в по дуже т╕сному каналу, я застряг. Щоб зв╕льнитися, довелося нав╕ть вивихнути соб╕ к╕лька суглоб╕в. Рухаючись як черв'як, я через хвилину нарешт╕ вивалився у вентиляц╕йний колодязь, ╕ гепнувся десь на р╕вн╕ п╕двалу.
Ну ╕ що це було? Зда╓ться у цього т╕ла з'явився новий рефлекс, як у собаки Павлова на лампочку: побачив М╕зайю - ╕ готовий! Поки т╕ло не заспоко╖ться, мен╕ зв╕дси краще не висовуватися. Добре, що система усе запису╓, ╕ в майбутньому я зможу уникнути таких зрив╕в. Ц╕каво, М╕зайя навмисне мене до такого доводить, чи це у не╖ просто така паскудна натура?
- Лов╕ть збочинця! - почувся пан╕чний крик наставниц╕, але вже з ╕ншо╖ шахти.
- Що сталося?
- Там... Спочатку дивився! А пот╕м пол╕з мацати!
- Не хвилюйтеся, наставниця, ми його миттю знайдемо. Д╕вчата! Д╕литесь на тр╕ади, як на останн╕х заняттях! Парн╕ номери - на перший поверх, непарн╕ - на другий. Неповна тр╕ада на виход╕. Я з╕ старостою та наставницею у п╕двал. Розб╕глися!
Ха! А М╕зайя добре п╕дготувалася - заздалег╕дь продумала свою верс╕ю под╕й, а тепер б╕га╓ коридорами, розповсюджуючи збуджуючий аромат. Дуже швидко утворилися пошуков╕ групи, як╕ одразу ж кинулися перев╕ряти й блокувати ус╕ ключов╕ позиц╕╖ в буд╕вл╕. Нав╕ть не в╕риться, що перед╕ мною не спецназ, а звичайн╕ школярки. Ось це я називаю командною роботою! Я розчулений, чесно. Нав╕ть сльозу пустити захот╕лося. Одразу ж згадалися загони C.E.L.L. п╕д час зачистки заражених квартал╕в - нав╕ть у них було менше орган╕зац╕╖, н╕ж тут. Тепер треба лише ув╕мкнути камуфляж ╕ дочекатися, доки якась команда пройде повз мене, прибрати останнього ╕ зайняти його м╕сце, а там уже прийти на точку зустр╕ч╕ й покласти шквальним вогнем ус╕х за один раз... Стоп! В╕дклада╓мо ностальг╕ю на пот╕м ╕ поверта╓мося до д╕йсност╕! Навколо мене не вороги, а д╕ти! Хоча ╕дея влитися в одну ╕з команд дуже приваблива. Н╕, не буду ризикувати. Все ж в╕д╕гравати ж╕ночу роль я не вм╕ю. Краще трошки поб╕гаю.
Люк до вентиляц╕йно╖ шахти з╕ скрипом в╕дчинився, ╕ кр╕зь нього просунулася якась рудоволоса д╕вка. Багато вона не побачила, т╕льки мою дупу над собою, але одразу ж зд╕йняла галас. В╕дбитий ст╕нками шахти крик на мить оглушив мене, але я був уже на п╕вдороз╕ до вершини. Видряпавшись нагору, я побачив унизу зб╕говисько д╕вчат. Хтось уже нав╕ть тягнув драбину, аби д╕стати мене. Схоже, мен╕ сама доля надовго прописала б╕г. Або канон, якщо мо╖ п╕дозри справдяться. Мен╕ не складно, але ж не кожен же день! Вони вважають, що загнали мене у глухий кут? Ага, зараз! Як сл╕д роз╕гнавшись, я перемайнув на сус╕дн╕й дах, ╕ вже там з'╖хав донизу по водостоку. Вони тут м╕цн╕, глинян╕ - за них можна вхопитися. Вже унизу зрозум╕в, що м╕й маневр був передбачений М╕зай╓ю, яка керувала ученицями. Fuck, та для я просто ╕грашка! Академ╕я Свято╖ земл╕ - в╕дчуй себе Пакменом! Мене вже затиснули п╕д ст╕ною ╕ в╕дступати просто н╕куди. Д╕дько, як би мен╕ зараз хот╕лося проб╕гтися по ст╕н╕! Ситуац╕ю врятували дзвони, як╕ спов╕стили про к╕нець занять, ╕ на вулицю повалив натовп. Скориставшись моментом, я п╕рнув м╕ж учнями ╕ вже подумав, що врятувався. Та куди там - вигуки М╕зай╖ та ╖╖ пошуково╖ команди додали до погон╕ п╕дкр╕плення у вигляд╕ ще двох десятк╕в д╕вчат р╕зного в╕ку. Ой лихо, та вони ж за мною увесь день так гасати будуть!
Проб╕гаючи повз чергову компан╕ю учениць я н╕ на секунду не припиняв ╖х слухати ╕ незабаром д╕йшов до вельми непри╓мних висновк╕в. Виявилося, що М╕зайя ще к╕лька дн╕в тому почала розпускати р╕зноман╕тн╕ слухи, в яких я ф╕гурував у рол╕ злод╕я, розбишаки, збочинця ╕ т.д. В результат╕ кожна зустр╕ч ╕з черговою компан╕╓ю додавала до пересл╕дувач╕в ще енну к╕льк╕сть добровольц╕в, як╕ прямо таки жадали 'в╕дновити справедлив╕сть'. Можу соб╕ т╕льки уявити, що ╖м порозказувала про мене ця н╕мфоманка. Хоча нав╕що взагал╕ розказувати - у не╖ на обличч╕ ╕ так все написано. ╤ це було вже не просто стих╕йне пересл╕дування, а ц╕леспрямоване полювання, ╕з повноц╕нним загоном жертви у пастку та нав╕ть кодовими сигналами м╕ж окремими групами д╕вчат. Невже я тут не перший б╕гун? Схоже на те. Рятували лише чутлив╕ сенсори та форсаж.
Зрозум╕вши, що ╓диним виходом для мене буде прийом карате ?101, я ╕з двократним п╕дсиленням рвонув по вс╕й Академ╕╖, спод╕ваючись банально в╕д╕рватися. Але я недооц╕нив ╖хню завзят╕сть, оск╕льки в кожному наступному коридор╕ на мене чекали нов╕ мисливиц╕. Я рухався на хвил╕ новин, ╕ поки наступна команда почу╓ потр╕бну команду, я вже встигав прорватися кр╕зь блокаду дал╕. Поки що мен╕ вистачало подв╕йного коеф╕ц╕╓нту п╕дсилення м'яз╕в в╕д норми, але якщо так п╕де й дал╕, то доведеться зад╕яти трикратне п╕дсилення, а це вже викличе п╕дозри. Я ╕ так надто сильно вибиваюся ╕з образу, а увага м╕сцево╖ ╕нкв╕зиц╕╖ мен╕ абсолютно н╕ до чого. Особливо у св╕тл╕ нещодавнього ╕нциденту. Залет╕вши на одне ╕з дерев, я зм╕нив л╕врею на л╕совий камуфляж ╕ на деякий час зата╖вся.
- В╕н тут!
- Fuck!!! - не допомогло маскування.
- Лов╕ть його!
- В╕н поб╕г туди!
Перестрибуючи через численн╕ перешкоди, я проривався у б╕к адм╕н╕страц╕╖. Якщо моя задумка вдасться, то я зможу заскочити туди ╕ зм╕нити образ ран╕ше, н╕ж мене сп╕ймають. Аби хоча б трохи зб╕льшити розрив, я б╕жу у б╕к каналу ╕ з розгону перестрибую його. Тепер д╕вчатам знадобиться принаймн╕ хвилина, щоб д╕статися до найближчого м╕стка. Дехто так ╕ робить, але к╕лька учениць все ж шубовснули у воду. Я за цей час вже встиг в╕д╕рватися в╕д сво╓╖ групи ╕ заскочив у буд╕влю, одразу ж перекотившись через голову й розтягнувшись на п╕длоз╕. Дуже вчасно, бо за к╕лька секунд двер╕ за мною в╕дчинилися ╕ мене мало не затоптала зграя д╕вчат. Точн╕ше затоптала, але я вир╕шив цього не показувати.
Трохи постогнавши, з п╕длоги п╕днялася одна ╕з нещодавно скоп╕йованих служниць ╕, шкутильгаючи на обидв╕ руки й ноги, тримаючись за ребра, п╕шла геть. Зв╕сно к╕лька д╕вчат на виход╕ п╕дозр╕ло оглянули мене з н╕г до голови, але в╕дбитки чужих черевичк╕в на спин╕ та синяк п╕д оком одразу ж перемкнули усю увагу з обличчя на себе, п╕сля чого я вже спок╕йно п╕шов геть.
А хлопець усередин╕ мене, нав╕ть ╕з пор╕заним мозком, спостер╕гаючи за ус╕м цим безладом... реготав! Та ще й так, що ╕нод╕ у мене нога йшла не в той б╕к, ╕ я знову опинявся на земл╕. Останнього разу нав╕ть гепнувся головою об одну ╕з садових лавок. Добре, що навколо н╕кого не було, бо вмить би вирахували вт╕кача. А цей паразит ще б╕льше заводиться! Ц╕каво, в╕н уже зрозум╕в, що нас тут дво╓? Схоже на те. Значить самост╕йних областей мозку в нього значно б╕льше. Ну нарешт╕ заспоко╖вся! Стоп, а чому результат╕в мон╕торингу так мало? Ага, ц╕ д╕лянки у нас ╕з ним сп╕льн╕, а в неактивному стан╕ знайти способи протид╕╖... Д╕дько! Ну ╕ як мен╕ його знов розвеселити? Ох, на що т╕льки не п╕деш заради себе... Повернути стандартний образ!
- Он-де в╕н!
- Лов╕ть його!
***
Шум за в╕кном в черговий раз в╕двол╕к Л╕т╕ю Поучан в╕д заповнювання журнал╕в. Працювати в таких умовах було просто неможливо, тому вона вир╕шила п╕ти на сво╓ улюблене м╕сце в саду, аби хоча б трохи посид╕ти в тиш╕ та споко╖, але не встигла вона нав╕ть в╕дкрити двер╕, як повз не╖ пролет╕в натовп учениць, а чийсь потужний удар знову захлопнув двер╕, в╕дкинувши д╕вчину на брудну п╕длогу.
- Це не Академ╕я, а якась божев╕льня!
- Пан╕ Л╕т╕я, що з Вами?! - одразу ж вискочила на шум Лап╕с - нав'язана Аурою д╕вчинка ╕з новачк╕в.