Лап╕с, хоч ╕ не була осв╕чена в питаннях роботи учн╕всько╖ ради, але дуже добре в╕дчувала, коли пан╕ Л╕т╕╖ була потр╕бна допомога. Можна було нав╕ть подумати, що вона тут виступа╓ у рол╕ прислуги. Л╕т╕я не одразу оц╕нила таку послугу з боку ельф╕йки але згодом, коли справ ставало все б╕льше, ╖й знадобилася допомога, ╕ ось тут д╕вчинка уже змогла себе показати у вс╕й крас╕: роботяща й тямуща, вона дуже допомагала Л╕т╕╖ у справах, а тому швидко зайняла неоф╕ц╕йну посаду ╖╖ пом╕чниц╕. Л╕т╕я нав╕ть подбала про те, щоб поселити ╖╖ у сво╓му ма╓тку.
Допом╕гши сво╖й начальниц╕ п╕днятися на ноги, вона швидко виглянула в коридор ╕ знову замкнула двер╕. Вже йдучи назад вони почули черговий заб╕г п╕д в╕кнами ╕ нова хмарка пилу залет╕ла в к╕мнату. Довелося закривати ще й в╕кно.
- Що за маячня тут в╕дбува╓ться? Чого вони вс╕ так гасають?
- Я не впевнена, але зда╓ться це якось пов'язано ╕з наставницею М╕зай╓ю. Вона в╕д самого ранку дивно поводиться.
- Знову вона щось утнула... - буркнула Л╕т╕я, обтр╕пуючи плаття в╕д бруду. - Ск╕льки ще часу до к╕нця урок╕в?
- Уже зак╕нчилися.
- Що? Так швидко?
Але надвор╕ вже темн╕шало, ╕ час було збиратися в гуртожиток. Розминувшись по дороз╕ ╕з ще одн╕╓ю бандою, д╕вчата вийшли на терасу ╕ стали св╕дком нечуваного дос╕ видовища: величезний натовп учениць наздоганяв одного з╕ слуг, п╕дн╕маючи за собою ц╕лу хмару пилу. Просл╕дкувавши маршрут ц╕╓╖ отари Л╕т╕я зробила для себе висновок, що вони б╕жать тут уже не перший раз. Витоптаний газон, прос╕ки у зелен╕й загорож╕, сл╕ди сотень н╕г на стежках - усе вказувало на тривале й безусп╕шне пересл╕дування здобич╕. Сам же хлопець, наче якийсь дикий зв╕р, перел╕тав через ус╕ перешкоди, ╕ раз у раз ухилявся в╕д неспод╕ваних зас╕док, додаючи до компан╕╖ пересл╕дувач╕в чергову порц╕ю невдачливих мисливц╕в.
- Оц╕нили масштаби? - почувся збоку чолов╕чий голос.
- В╕таю наставник Улайт.
- Не п╕дкажете причину цього переполоху?
- Це наставниця М╕зайя постаралася. Схоже вона знайшла соб╕ нову ╕грашку.
- Ну, я б так не сказав. Вони його уже добрих к╕лька годин ганяють.
- ╤ на довго його ще вистачить? - скептично подивилася на викладача Л╕т╕я.
- Готовий поставити на нього свою вечерю. В╕н м╕цний гор╕шок.
- Ясно. А що взагал╕ про цього шибайголову в╕домо?
- Кейнс╕ Масаке. В╕дгуку╓ться на пр╕звисько Кей. Дов╕рений слуга Лашури. Деякий час працював у Академ╕╖ прислугою.
- Кейнс╕... Десь я це ╕м'я вже чула.
- Останню половину декади вс╕ т╕льки про нього й розмовляють. Хлопець в╕н ум╕лий, не цура╓ться брудно╖ роботи, сильний... Мр╕я будь-яко╖ д╕вчини.
- Та ви т╕льки подив╕ться, що в╕н витворя╓! Нормальний хлопець н╕коли не стрибатиме по деревах. Це не хлопець, це якийсь дикий зв╕р!
- Зв╕р? - Улайт замислився, проводжаючи поглядом хмару пилу, що зника╓ в зелених зарослях, залишаючи за собою сл╕д ╕з виснажених учасниць заб╕гу. - Зна╓те, в╕н схожий на зв╕ра нав╕ть б╕льше, н╕ж ви можете соб╕ уявити.
- Та вони ж щойно в л╕с заб╕гли! - занепоко╖лася Л╕т╕я, простеживши маршрут учн╕в. - Лап╕с! Попередь клан Шур╕фон, нехай будуть напоготов╕.
Л╕с Свято╖ земл╕ зовс╕м не нагадував звичайний, ╕ в першу чергу сво╓ю агресивною флорою. У ельф╕в безпека власно╖ територ╕╖ завжди була на першому м╕сц╕, тому нав╕ть звичайна травинка могла виявитися ╕з сюрпризом. Та встановлюючи сво╖ пастки, вони абсолютно не розраховували, що в л╕с ув╕рветься осатан╕лий натовп школярок, як╕ зроблять прос╕ку майже к╕лометрово╖ глибини. ╤ це мова йде лише про тих, хто рвонув вглиб л╕су, бажаючи вийти наперер╕з вт╕качев╕. Сам же винуватець переполоху знав про цю небезпеку, а тому старався триматися осторонь в╕д таких небезпечних д╕лянок. Як насл╕док: п╕д к╕нець дня в л╕с╕ з'явилася нова дорога, густо зас╕яна втомленими д╕вчатами. При чому на перш╕й сотн╕ метр╕в вони ще були просто втомлен╕, а от дал╕ ╖х уже доводилося витягувати ╕з кущ╕в, зн╕мати з г╕лок та п╕дн╕мати ╕з ям, в як╕ вони валилися ц╕лими групами. Щоб витягнути ус╕х до вечора було орган╕зовано справжню рятувальну операц╕ю. Спершу все йшло добре, але п╕сля певно╖ меж╕ ельфи уже не дозволяли н╕кому заходити глибше. Вони н╕чого не пояснювали, виносячи учениць власними силами, але це було надто пов╕льно, а потерп╕лих - надто багато.
- Як це розум╕ти? - одразу ж поц╕кавилася Аура в Л╕т╕╖. - Академ╕я гарантувала недоторкан╕сть нашо╖ територ╕╖. Чому половина учн╕в Академ╕╖ так ломилися до нас?
- Гналися за диким зв╕ром, втомилися ╕ загубилися в л╕с╕. Можеш дозволити сво╖м слугам пропустити рятувальник╕в?
- Хочеш, щоб ╕ вони при╓дналися до учениць? - Аура показала на парал╕зованих д╕вчат, яких на носилках в╕дправляли у медичне крило.
- Ясно.
- А що за зв╕р був?
- Масаке Кейнс╕, зна╓ш такого?
- Це в╕н ╖х так?
- Не знаю. Зустр╕неш його - запита╓ш сама. А нам потр╕бно знайти ще п'ятнадцять учениць.
- Ясно. Виносьте поки тих, кого можете, а я сама пошукаю в╕дсутн╕х.
╤ Аура знову зникла в л╕с╕. Однак коли вона вже хот╕ла прискоритися, попереду почулися д╕воч╕ голоси та хруст г╕лок. Хтось дуже сильно посп╕шав назустр╕ч ельфам. Зграйка д╕вчат ломилися кр╕зь л╕с, не розбираючи дороги, а коли перед ними неспод╕вано з'явився ельф ╕з охорони принцеси - заверещали ╕ кинулися у зворотн╕й б╕к. На щастя ╖х вдалося зловити ╕ заспоко╖ти до того, як вони знову загубилися. Спершу розговорити ╖х не вдавалося, але Л╕т╕я не була б головою учн╕всько╖ ради, якби не вм╕ла знаходити сп╕льну мову з людьми. Не останню роль у цьому в╕д╕грав ╕ якийсь м╕цний нап╕й, який ельфи дали хильнути постраждал╕й. ╤з сплутаного переказу под╕й стало зрозум╕ли, що ╖хня група виявилася одн╕╓ю ╕з найусп╕шн╕ших, як╕ продовжували пересл╕дування, не зважаючи н╕ на що. Коли почало смеркатися, хтось ╕з групи висловив розумну думку, що варто повертатися назад. Але ц╕ль була зовс╕м поруч ╕ вони нав╕ть встигли наблизитися до сво╓╖ жертви, коли раптом виявилося, що той зупинився не просто так, а напоровся на якогось хижака. ╤ саме ╖хня поява й стала причиною атаки зв╕ра. Кейнс╕ крикнув ╖м т╕кати, а сам залишився в╕двол╕кати тварину. На прохання описати монстра, жодна з д╕вчат не дала нормально╖ в╕дпов╕д╕, ╕ м╕цний нап╕й, подарований одним ╕з ельф╕в-рятувальник╕в, уже не допомагав. Простежити зворотн╕й шлях ут╕качок уже не вдалося, оск╕льки до них увесь навколишн╕й прост╕р не раз витоптали й перетоптали не т╕льки учениц╕, але й рятувальники, ╕ нав╕ть сам╕ ельфи.
- Л╕т╕я! - на галявину виб╕гла юна принцеса Мар╕я.
- Ваша величн╕сть. - голова учн╕всько╖ ради здивовано повернулася до знатно╖ учениц╕, яка чомусь не опинилася серед постраждалих.
- Я щойно д╕зналася, що з л╕су вивели останн╕х заблудлих, але я не бачила серед них сво╓╖ Юк╕не.
- Юк╕не? - щиро здивувалася Л╕т╕я. - Я гадала, що ╖╖ не ц╕кавлять так╕ дурниц╕. Так чи ╕накше, але ми щойно забрали останн╕х.
- Ой, а вона ж залишилася там! - пискнула нещодавно опитувана учениця. - Вона запропонувала нам повертатися, а сама...
***
Оп! ╤ще удар! Ричи гучн╕ше! Ще гучн╕ше! Налякай його так, щоб цей гад б╕льше н╕коли не прокинувся!
Потужний удар проходить сантиметром вище, а гостр╕ пазур╕ пригинають волосся на голов╕. Для стороннього спостер╕гача цей двоб╕й здавався дуже швидким, буквально блискавичним, але для мене в╕н тягнувся уже к╕лька довгих хвилин - синтетична форма ╕снування ма╓ сво╖ переваги. Можна було б легко ухилятися в╕д ус╕х ворожих удар╕в, але в мо╖ плани це не входило.
Я вже хвилин десять валявся п╕д ведмедем, приймаючи на себе ус╕ удари потужних лап, прикриваючи лише найуразлив╕ш╕ точки: голову, оч╕, шию та пах.. А все тому, що страх орган╕чного т╕ла дозволив мен╕ повернути контроль! Я м╕г би зробити це медикаментозно, або просто операц╕йним втручанням в╕др╕зати мозок в╕д керування, але тод╕ ╕ так невисока ефективн╕сть уже розгорнутих систем впаде ще б╕льше. А так я не лише стимулюю костюм в╕дновлювати свою форму, але й записую ус╕ показники нос╕я. Пот╕м я збирався використати ╖х у робот╕ емоц╕йних ф╕льтр╕в, аби запоб╕гти подальшим припадкам. Хвилин десять я дозволяв зв╕ров╕ мене валяти, доки не з╕брав ус╕ потр╕бн╕ результати, а пот╕м...