- Фе! Що це за гидота?! - вигукнула Кайя, не випустивши однак меч ╕з рук.
- Це тво╖ м╕зки. Ти в╕д╕йшла. Я д╕став зброю. Прострелив тоб╕ голову. Тепер розум╕╓ш?
- П╕стол╕ застосовують перед бо╓м, щоб в╕д╕гнати другого лицаря! - видала д╕вчина завчену фразу, розплющивши нарешт╕ оч╕.
- Дурниц╕. Я не лицар. Я не солдат. Зараз я вбивця. Я тебе вбив. П╕ду вбивати Лашуру.
Роблю вигляд, що розвертаюся до ма╓тку, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ мен╕ на голову опуска╓ться бамбукове лезо меча. Блокую його сво╖м ножем за сантиметр в╕д голови.
- Не см╕й!
- Нарешт╕. Ти зрозум╕ла.
- Що я мала зрозум╕ти?
- Напала з╕ спини. Це правильно.
- Це суперечить кодексу лицар╕в!
- А чому напала?
- Бо зараз я не лицар! Зараз я дуже зла учениця, яка накрутить комусь... Ай-яй-яй!
Кайя в╕дстрибнула назад, п╕дтягуючи в╕дтоптану ногу. А не треба було взувати на тренування оцю парод╕ю на сандал╕╖! Нехай я не виглядаю на сотню к╕лограм, але це не означа╓, що у ╕ншого суперника не буде шип╕в на п╕дошв╕. Якщо вона не засво╖ть цей урок - моя в╕ра в не╖ п╕д╕рветься. Хоча вчиться д╕вчинка швидко. Не так як я, але дуже пристойно для людини. Основн╕ удари у не╖ в╕дпрацьован╕ до автоматизму, достатньо ефективн╕, ╕ вже майже без отого нальоту ефектност╕, яким гр╕шать учорашн╕ курсанти. Треба т╕льки вибити з не╖ усю на╖вн╕сть, в╕дучити в╕д простоти, ╕ буде нормальний бо╓ць десанту. А стр╕ляти скоро навчиться - це я гарантую.
- Це правильно. - знову повертаюсь обличчям до не╖, продовжуючи розмову. - Не будь лицарем завжди. Лицар, це спортсмен. Його стих╕я - чесний б╕й. ╤ знову помилка.
- В чому? - вже зовс╕м без ентуз╕азму запитала Кайя.
- Я стояв в╕дкритий. Спиною до тебе. Ти знову зупинилася.
- Ти не м╕г в╕дбити удар, ╕ якби....
- Знову кодекс лицар╕в?
- Угу. - буркнула д╕вчина, одразу зрозум╕вши промах.
- Я зрозум╕в. Вбили намертво. На р╕вн╕ рефлекс╕в.
- Угу.
- Погано. Буду в╕дучувати. - опускаю ножа ╕ даю знак Кай╖, що вона може хвилину в╕ддихатися. - Сьогодн╕ продовжимо заняття. Без зм╕н. Але завтра - залучимо Лашуру.
- Нав╕що?
- Потр╕бен стимул. Сильн╕ший за догми ╕ правила. Безпека королеви - п╕д╕йде.
- Що ти збира╓шся робити? - з насторогою перепитала Кайя, м╕цн╕ше стискаючи меч.
- Дам тоб╕ завдання. Не пропустити ворога. Мене. За кожен промах - страждатиме Лашура. Спочатку не серйозно. З часом - сильн╕ше.
- Не дозволю! - Кайя одразу ж з╕рвалася на ноги й полет╕ла на мене, розмахуючи мечем як вентилятором.
Так, я все ж зайнявся тренуванням Кай╖. По-перше, сьогодн╕ перший ╕з двох вих╕дних декади. Ц╕лий день, коли можна зайнятися власними справами. По-друге, активне використання костюму прискорю╓ його дозр╕вання, тим б╕льше, що мен╕ залишилося зовс╕м трохи. По-трет╓, я й сам хот╕в уже трохи роз╕м'ятися, попрацювати по спец╕альност╕. По-четверте, мене все ж зловили на слов╕, ╕ з самого ранку нагадали мен╕ про це. А я не став в╕дмовлятися, щоб не забувати св╕й промах. Хай там що, а за сво╖ помилки я в╕дпов╕даю сам, ╕ т╕льки перед собою. Тому краще визнати власний прорахунок, а н╕ж пот╕м проколотися на чомусь д╕йсно серйозному. Для мене це буде такий же урок, як ╕ для Кай╖.
- Ну от - зовс╕м ╕нша справа! - зрад╕в я ц╕лому граду удар╕в, що обрушила на мене д╕вчина. - Цього я й добивався!
- То ти навмисне мене дражнив?! - ще б╕льше роз╕йшлася Кайя, одразу ж дозволивши п╕дловити ╖╖ п╕дс╕чкою ноги п╕д час чергового замаху.
- Я не дражнив. Я говорив серйозно. Як бачиш - п╕дх╕д виявився д╕╓вим. ╤ знову помилка. Забула про оборону. В╕ддалася злост╕. Так неправильно.
Урок продовжився. Як би см╕шно це не звучало, але зараз я взяв на себе роль наставника. Не вчителя. Ми майже не розучували н╕яких нових прийом╕в, окр╕м удару в пах (Кайя пост╕йно червон╕ла, коли виконувала його). Все, що мен╕ було потр╕бно, це систематизувати отой наб╕р навик╕в, який Кайя уже мала. У не╖ вже давно м╕г бути власний стиль, але вона застосовувала однаков╕ прийоми до двох р╕зних вид╕в збро╖, зводячи ус╕ сво╖ старання нан╕вець. Адже прийоми роботи ╕з дворучним мечем, яким був озбро╓ний ╖╖ лицар, та катаною, яка ╖й д╕йсно п╕дходила, були абсолютно р╕зними. Дивно, що вона сама цього не ще зрозум╕ла. А може справа тут не в ╕нтелект╕, а у чомусь ╕ншому? Так, щось я в╕дхилився в╕д початково╖ теми. На чому я зупинився? Ага.
Я майже в╕дновився!!! Але головне нав╕ть не це, а повернення пам'ят╕! Не мо╓╖, ╕з власними спогадами у мене все прекрасно, а пам'ят╕ костюму! Усе, що я поназбирав за час сво╖х пригод. Тут тоб╕ ╕ трупери, ╕ енергетика, ╕ промислов╕сть, ╕ конструкц╕йн╕ технолог╕╖... А вишенькою на цьому корол╕вському торт╕ була ц╕ла купа редактор╕в, за допомогою яких можна не т╕льки переглядати, а й редагувати образи, ╕ нав╕ть створювати сво╖ власн╕! Сл╕дом йшли ус╕ верс╕╖ прошивки нанобот╕в, набори в╕рус╕в, програми для операц╕йно╖ системи ╕, мо╓ щастячко: Rammstein, Ар╕я, Nightwish, ╕ головне - AC/DC! Життя набува╓ сенсу! Зараз же йшло в╕дновлення якогось особливо великого арх╕ву, нав╕ть не пам'ятаю що в ньому. Не об╕йшлося ╕ без ложки дьогтю: б╕бл╕отеки художньо╖ л╕тератури в╕дновити не вдалося. Тобто я не зможу д╕знатися, в який св╕т потрапив. Добре, що ф╕льмотека збереглася - може хоч там знайду якусь п╕дказку.
Хай там як, а я дуже сумував за сво╖ми ╕грашками. Нав╕ть уявити складно, як мен╕ усього цього тут не вистачало. ╤ щойно завершилося встановлення редактора, я взявся полегшувати соб╕ життя. Нанокостюм це прекрасна зброя, але лише тод╕, коли у нього ╓ засоби п╕дтримки. Якщо забрати нав╕гац╕ю, л╕так╕в-розв╕дник╕в та тактичну мережу - в╕н перетвориться на просто круту броню ╕з примочками, а ефективн╕сть б╕йця впаде вдв╕ч╕. В нин╕шн╕х умовах нав╕ть це буде прекрасно, але нав╕що працювати у п╕всили, якщо можна розвернутися на повну?
Перше, що мен╕ необх╕дно, це розв╕дка. Спочатку я хот╕в п╕дрядити на цю роль звичайних трупер╕в. Вони достатньо велик╕ й сильн╕, аби натовкти пики рот╕ солдат. Але ж як я маю ╖х вирощувати? Створити ще одну нано-фабрику, значить привернути до себе увагу, а ростити в соб╕... Дуже см╕шно. Це ж не п╕столет - просто так не вийде. В обох сенсах. До того ж з такими складними формами ╖х н╕який камуфляж не прихова╓. ╤ це я ще не згадую про велику к╕льк╕сть к╕нц╕вок, як╕ у них пост╕йно рухаються. Можливо саме тому цефи майже не використовували маскування для сво╖х солдат, оск╕льки нав╕ть для просто╖ людсько╖ форми т╕ла оптичне прикриття йшло на сам╕с╕ньк╕й меж╕ можливостей нанотехн╕ки. Це я махлював, вкорочуючи в╕к нос╕╖в, а от ╕нш╕ дв╕ сторони планетарного конфл╕кту такого соб╕ дозволити не могли. ╤ ось тепер я з╕ткнувся з тими ж проблемами, що й вони, а без камуфляжу уся моя зат╕я н╕чого не варта. Що ж робити?
Будемо думати лог╕чно. У рол╕ шпигун╕в можуть виступати дрони цеф╕в, розставлен╕ у потр╕бних м╕сцях. Я ще не забув св╕й прорахунок ╕з нанореактором, коли мо╖ твор╕ння враз вирахували. Тому габарити розв╕дник╕в не повинн╕ перевищувати розм╕р тутешньо╖ живност╕. Хто там у нас найб╕льший? Х╕ба що коору. Н╕, так сильно вр╕зати трупера не вийде. Треба щось зовс╕м ╕нше. Можна було б об╕йтися ╕ класичними жучками, але ╖х ще треба розставити, а шустати по вс╕й Академ╕╖ мен╕ н╕хто не дасть. Та й камери були б набагато зручн╕шими за жучки... Хм, жучки...
Точно - треба робити не трупер╕в, а робочих дрон╕в - Збиральник╕в! Цим маленьким жучкам нав╕ть маскуватися не потр╕бно, я й сам нер╕дко плутав ╖х з╕ справжн╕ми. А все через те, що вони н╕коли не брали участь у бойових д╕ях, тихенько розбираючи трупи в будь-який час ╕ за будь-яко╖ погоди. Зв╕сно утил╕зац╕я т╕л не ╓дина ╖хня функц╕я, але я просто не ц╕кавився ╕ншими р╕зновидами, досл╕дивши лише один тип збиральника, та й того - виключно з ╕нтересу. З ними нав╕ть сильно гратися не доведеться: зам╕нити деяк╕ елементи конструкц╕╖ на сенсори, ╕ маленький шпигун готовий!
Що для цього мен╕ потр╕бно? В першу чергу я маю викинути з дрона усе зайве, отримавши базу для створення подальших його модиф╕кац╕й. Ззовн╕ дрони дуже схож╕ на великого хруща, доки не наб'ють еластичне черевце б╕омасою. Тод╕ вони роздумаються аж до десяти сантиметр╕в у довжину, п'яти у товщину, ╕ ще й можуть при цьому активно рухатися. Значить м╕шок для орган╕ки прибира╓мо, зам╕нивши його на одну ╕з власних сенсорних сот, якими вкрита моя броня, а решту в╕льного простору в черев╕ займе б╕льш потужний модуль зв'язку. Саме черево зробимо жорстким. Довжину лапок трохи зб╕льшимо для п╕двищення моб╕льност╕, щелепи залишимо ╕ теж трохи зб╕льшимо на випадок непередбачених ситуац╕й. Автономн╕сть у таких дрон╕в у межах семи-восьми годин, однак мене такий вар╕ант не влаштову╓, тому я запихаю в нього найменший ╕з доступних мен╕ на даний момент термогенератор╕в. На завершення вкриваю спинний панцир прим╕тивним м╕м╕крилом, який був у перших нанокостюмах. Це не активний камуфляж, але для таких маленьких створ╕нь в╕н ╕ не потр╕бен. ╥м достатньо зм╕нити кол╕р, ╕ ╖х уже н╕хто не побачить. Нав╕ть я, якщо не знатиму, що шукати. Н╕би н╕чого не забув. Все, тепер збира╓мо образ докупи ╕ да╓мо команду систем╕ на вирощування заданого об'╓кту.