Бух!
Та що ж це таке?!
- Кайя! Досить ледачкувати! Ти мертва! Вже п'ятий раз!
- То що я зроблю, як ти увесь ма╓ток позакладав сво╖ми хлопавками?!
- П╕д ноги дивись! - Бух! - ╤ вгору.
Н╕, схоже вона це тренування не сприйма╓ всерйоз. Доведеться застосувати б╕льш радикальн╕ методи.
Бух!
- А-а-а!!! - долинув дитячий крик з в╕кна ма╓тку. - Хто це зробив?! Хто?! Кайя! Я тоб╕ казала, що потерплю, але м╕й терпець скоро урветься!
- Ой! Пробачте Ваша величн╕сть!
- Не пробачу, доки ти не покажеш нормальн╕ результати! Кейнс╕! Я знала, що у тебе нема╓ н╕ сорому, н╕ сов╕ст╕, н╕ здорового ╜лузду, але хто тоб╕ дозволив п╕дривати сво╖ бомби в мо╓му каб╕нет╕?!
- Я попереджав. Кайя, завмри.
- Що?
Бух!
Так ми й б╕гали години чотири, доки запас тренувальних набо╖в не ск╕нчився. На в╕дм╕ну в╕д мого, п╕стол╕ Кай╖ використовували для стр╕льби не порох, а наповнен╕ еф╕ром пакетики. Сила постр╕лу була як у слабенького пневматичного п╕столета. Тобто така зброя по вс╕х параметрах програвала звичайному луку. А от якщо зб╕льшити цю зброю до масштаб╕в лицаря, то ситуац╕я буде прямо протилежною: за рахунок сво╓╖ компактност╕ п╕стол╕ матимуть перевагу над луком при однаков╕й сил╕ постр╕лу. Зв╕сно скоростр╕льн╕сть в╕д цього не зм╕нювалася, але поки ти в лицар╕ д╕станеш другу стр╕лу - ворог буде вже на дистанц╕╖ удару. Тому й не дивно, що так╕ тренувальн╕ екземпляри мали дуже обмежений бо╓запас. Ми й так довго тренувалися, використовуючи не так╕ уже й дешев╕ заряди ручно╖ роботи. Зазвичай зам╕сть таких п╕стол╕в на тренуваннях застосовували ручн╕ арбалети, як╕ були дешевшими, але не в╕дпов╕дали форм╕. Це королева могла соб╕ дозволити автентичн╕ зал╕зн╕ стрельки для тренування.
- ╤ що тепер? - сумно поц╕кавилася Кайя, розглядаючи пуст╕ заряди до свого п╕столя. - Знову будемо тренуватися у ближньому бою?
- Вони одноразов╕? - запитав я, беручи один ╕з заряд╕в в руки.
- ╥х можна знову запечатати, якщо спуститися в море Ахо. Але на це п╕де ц╕лий день.
- Я швидко вправлюсь.
- Нав╕ть не сумн╕валася. Ст╕й! - спохватилася Кайя. - Тоб╕ ж не можна виходити за меж╕ ма╓тку, пам'ята╓ш?
- Доведеться ризикнути. ╤накше - нема╓ сенсу. Ти все забудеш. Т╕ло забуде. Лише втомишся даремно.
- Можеш ╕ти. - сказала Лашура, визирнувши у в╕кно. - Т╕льки одягнись у форму, ╕ йди пов╕льно, спок╕йно, як ╕ належить корол╕вськ╕й прислуз╕. А то вже соромно людям в оч╕ дивитися.
- Я зрозум╕в.
- ╤ не см╕й н╕ з ким розмовляти по дороз╕! Якщо будуть ч╕плятися - одразу ж т╕кай. - додала Кайя, поки я ще не п╕шов.
- Ясно.
- Йди до головних портових вор╕т. Там скажеш, що тебе послала королева Лашура. Я п╕дтверджу, ╕ тод╕...
Так продовжувалося к╕лька хвилин. Вислухавши ус╕ ╖хн╕ поради, я прихопив коробку ╕з зарядами ╕ вирушив у порт, щоб наповнити ╖х еф╕ром. Ну ╕ ще для чогось, хе-хе-хе... Замр╕явшись, я зовс╕м перестав сл╕дкувати за навколишн╕м простором. А даремно, тому що к╕льком учням явно було нудно, ╕ вони вир╕шили розважитися за м╕й рахунок. Даремно. Отямився я, коли ╤НК в╕драпортував про усп╕шно в╕дбиту атаку. Озирнувшись довкола я побачив лише розкидан╕ т╕ла.
- Що тут в╕дбува╓ться?! - почувся голос яко╖сь наставниц╕.
- Не знаю. - ╕м╕ту╓мо розгублен╕сть ╕ трохи розтягу╓мо слова, ╕накше не пов╕рять. - Йшов. Задумався. Вдарили. Отямився - вже лежать.
- Це неправда! Ми до нього не л╕зли! В╕н сам... - пискнула одна ╕з особливо нахабних учениць.
- Сам? Напав? - якось дуже п╕дозр╕ло покосилася на мене наставниця, явно не дов╕ряючи верс╕╖ учениць. - Вас двох (пан╕ Сеф╕ до уваги не беру) в╕дгамселив якийсь слуга? Та ще й молодший за вас? Не в╕рю.
- Але це правда! Ми...
- Так, це правда. - перебив я ученицю, вдаючи селюка. - Я просто йшов. Н╕кого не ч╕пав.
- Тихо! - гаркнула на нас наставниця, заплутавшись у показаннях. - Слуга, допоможи ╖м д╕статися до лазарету! Д╕знаюся, що по дороз╕ знову поцапалися - вс╕х в╕дправлю до ╕золятора.
А все сталося наступним чином: тро╓ д╕вчат з╕ старших клас╕в захот╕ли 'примкнути' мене до сво╓╖ компан╕╖. Одна з них ╓ дочкою яко╖сь високо╖ чиновниц╕, а дво╓ ╕нших нещодавно отримали статуси лицар╕в (перекачан╕ д╕вки - це страшно). ╤ вони вир╕шили скористатися сво╖м статусом. А коли я в ╕гнор╕ пройшов кр╕зь ╖хн╕й стр╕й, не в╕дпов╕даючи на запитання, вони вир╕шили мене провчити ╕... ╤НК, як ╕ вчора, прийняв перший удар на себе. Сприйнявши щойно видан╕ ╕нструкц╕╖ на св╕й рахунок, в╕н спочатку спробував перейти у камуфляж - не вийшло. Спробував втекти, але вступив у якийсь клей, розлитий по брук╕вц╕. ╤ сталося те, що сталося: ╤НК перейшов у бойовий режим. Одну нападницю приголубив долонею по потилиц╕ так, що та поц╕лувала клумбу, а ╕нша полет╕ла через мою спину кудись вб╕к. Аристократка постраждала найменше, вона лише зловила свою л╕таючу подругу. Я ж встиг повернутися на курс ╕ нав╕ть зробити к╕лька крок╕в перш, н╕ж щось збагнув. ╤ поки я усв╕домлював щойно ско╓не, на шум приб╕г викладач. Зрозум╕ло, що прикле╓н╕ до взуття кам╕нц╕ не дуже п╕дходять образу агресора, але й побиття учн╕в залишити без уваги наставниця не могла. Ц╕каво, що мен╕ тепер за це буде?
Закинувши на плече любительку клумб, я п╕дхопив п╕д руки ╕ншу й, гепаючи кам╕нцями на ногах, рушив у напрямку лазарету.
Цив╕льна на плеч╕ заворушилася ╕ спробувала мене вкусити за руку. Довелося легенько дати ╖й в голову, щоб не буянила. Друга натяк зрозум╕ла, ╕ не опиралася конвою. Третя щось намагалася погрожувати мен╕... Даремно. Я ж незграбний. Обернувся на звук, а вона уже лежить ╕з в╕дбитком д╕вочого черевика на обличч╕ - певно зачепив непритомним т╕лом, коли розвертався. Ледве п╕днялася ╕ спробувала повторити, як я випадково сп╕ткнувся ╕ ми втрьох, м╕цно скр╕пленою докупи компан╕╓ю повалилися на нашу аристократку. П╕сля такого важкого натяку пан╕ рот уже не роззявляла до самого госп╕талю, а там уже й сан╕тари... Точн╕ше ц╕лител╕ приб╕гли й забрали поранених. На мене уваги не звернули, а просто почали п╕дн╕мати решту персоналу. Певно згадали м╕й минулий в╕зит, коли злягла половина Академ╕╖. Щось я надто часто став сюди нав╕дуватися. Мен╕ самому вже пора л╕куватися, а я й дос╕ цив╕льних на горбу тягаю.
До реч╕ про здоров'я: якого д╕дька у мене не спрацював камуфляж? Р╕вень розгортання систем уже 99,6%, а значить в╕дхилень в╕д норми бути не повинно. Н╕, з цим т╕лом явно щось не в порядку. Я пом╕няв к╕лька нос╕╖в, ╕ на жодному з них костюм так не глючило, як тут. Дилема. Якщо я ╕ дал╕ так пригн╕чуватиму т╕ло, то перетворюся на живий труп, ╕ в якийсь момент боти просто в╕дмовляться виконувати свою роботу ╕ непридатному середовищ╕. А якщо я цього робити не буду, то знову втрачу контроль над системами. Мен╕ так скоро доведеться лягати в реан╕мац╕ю. Та що там скоро - вже треба! А у мене ще й ресурси не заготовлен╕, тобто я знову буду мучитися в╕д нестач╕ катал╕затора. Значить перед л╕куванням мен╕ в будь-якому випадку доведеться виростити базу.
Та що ж це таке?! У мене склада╓ться таке враження, н╕би щось не пуска╓ мене до корабля - пост╕йно виникають р╕зноман╕тн╕ обставини, мене в╕двол╕кають, змушують займатися чужими проблемами... Н╕, так д╕ло не п╕де! Начхати на насл╕дки, але я туди доберуся! Прямо зараз, поки ще начальство не приперлося.
Камуфляж активувався вмить, без зайвих спецефект╕в. Ус╕ системи працюють нормально. Т╕ло також функц╕ону╓, наск╕льки це ще можливо. Скидаю простий жучок, аби бути в курс╕ под╕й. Швиденько вислизаю ╕з лазарету, скидаю баласт у вигляд╕ кам╕нц╕в й мчу до вже знайомого св╕тлового колодязя. Це найближчий шлях до пристан╕, хоча я впевнений, що на ньому сто╖ть сигнал╕зац╕я - начхати! Наче на крилах прол╕таю увесь зворотн╕й шлях ╕ опиняюся на стоянц╕ корабл╕в. У зв'язку з ╕нцидентом б╕льш╕сть корабл╕в з╕гнали ближче один до одного, аби ╖х було зручн╕ше охороняти. Через секунду по велетенському прим╕щенн╕ порту розл╕та╓ться звук сирени - моя здогадка про сигнал╕зац╕ю виявилася в╕рною. Стрибаю по вантажних контейнерах. Ось уже видно носову частину мо╓╖ майбутньо╖ моб╕льно╖ бази. Все навколо заповнено людьми в рясах - напевно тутешня служба безпеки. Прослизнути повз них легко, от т╕льки тепер будь-як╕ зм╕ни ландшафту на остров╕ одразу пом╕тять. Доведеться розгортати базу п╕д поверхнею, а терм╕нал вивести назовн╕ т╕льки п╕сля початку ремонтних роб╕т. Б╕льше н╕чого не забув?