Стоп! Що я роблю? Зда╓ться мене знову перемкнуло. Якщо в╕рити результатам д╕агностики, то з кожним днем орган╕чний мозок все б╕льше переважа╓ над синтетичним. Мене це не влаштову╓, а самост╕йно виправити ситуац╕ю я не можу. К╕лька хвилин тому я роз╕злився ╕ без роздум╕в рвонув виконувати сво╓ одномоментне бажання. Це дуже погано. А якби я роз╕злився на когось - п╕шов би влаштовувати р╕зню? Н╕, треба зл╕зати з цього примхливого т╕ла якомога швидше. Покласти його в капсулу, провести повне обстеження, зробити нарешт╕ лоботом╕ю ╕ стимулювати р╕ст - д╕стало вже б╕гати коротуном. А щоб отримати капсулу, потр╕бна база. А щоб отримати базу, треба нарешт╕ посадити ╖╖ зародок, що поверта╓ мене до нин╕шньо╖ ситуац╕╖. Хех, в╕дчуваю себе божев╕льним. Якщо подумати, то так воно ╕ ╓: роздво╓ння особистост╕, шизофрен╕я, яскраво виражен╕ риси ман╕яка... Хоча останн╓ у мене було ╕ ран╕ше.
Отже, я на позиц╕╖. Повн╕стю глушимо роботу вид╕льно╖ системи ╕ переходимо у бойовий режим. Тепер у мене ╓ п╕втори хвилини чисто╖ св╕домост╕ без почутт╕в, поки т╕ло не почне руйнуватися. Ось ╕ ще одна причина зм╕нити нос╕я - надто мала витривал╕сть орган╕зму. Камуфляж працю╓ прекрасно, але для зниження ризику сл╕д рухатися в т╕н╕. Т╕ло напружене, ╕ готове д╕яти. Чую кваплив╕ кроки одного ╕з охоронц╕в. Проходить в метр╕ в╕д мене, н╕чого не пом╕тивши. Важлива деталь - в╕н пост╕йно озирався ╕ поглядав на якийсь амулет. Можливо це ╕ндикатор. Потр╕бно взяти для анал╕зу. Р╕зкий удар ребром долон╕ в шию, ╕ оглушений кл╕рик ос╕да╓ на землю. Ловлю його ╕ в╕дтягую в т╕нь. Амулет у форм╕ хрестика поверх кола, важкий, на дотик нагаду╓ металокерам╕ку. На к╕нчиках хреста жовт╕ капельки, одна з яких св╕титься. Повернув амулет ╕ншим боком, не зн╕маючи його з непритомного т╕ла. Так ╕ ╓ - капельки з мого боку завжди св╕тяться. Св╕тяться слабо, майже непом╕тно. На секунду зн╕маю камуфляж ╕ ╕ндикатор спалаху╓ сяйвом. Значить амулет сприйма╓ один ╕з вид╕в мого випром╕нювання. Можливо в╕н працю╓ саме в тому д╕апазон╕, в якому в╕дбува╓ться живлення нанобот╕в. Треба роз╕братися. П╕зн╕ше. Зн╕маю амулет. Н╕чого не сталося. Випром╕нювання в╕д артефакту теж нема╓, але з собою на вилазку брати нев╕домий предмет не ризикну - хто його зна╓, що ще туди могли запхати? Ховаю його в брук╕вц╕, в щ╕лин╕ м╕ж кам╕нням ╕ присипаю землею. М╕сце запам'ятав, сл╕д╕в не залишив. Можна вирушати. Дочекавшись, доки в рад╕ус╕ десяти метр╕в н╕кого не буде, долаю в╕дстань до острову.
З моменту мого в╕дбуття тут майже н╕чого не зм╕нилося. Велик╕ уламки так ╕ залишилися лежати на поверхн╕. Визначаю м╕сце для виводу майбутнього терм╕налу. Зародок бази вже розконсервовано ╕ переведено у автономний режим. В╕дкриваю маску й випльовую в руку сп╕ралепод╕бну капсулу довжиною в десять сантиметр╕в. Через неправильну ор╕╓нтац╕ю капсули в процес╕ виведення з орган╕зму було пошкоджено стравох╕д та гортань. Рани несерйозн╕, роботи по в╕дновленню тканин розпочат╕. П╕дходжу до м╕сця майбутнього розташування терм╕налу. Знаходиться в центр╕ клумби. П╕дходить. Обережно проштовхую зародок в грунт. На п╕вметров╕й глибин╕ наштовхуюсь на пористий матер╕ал. Схожий на вулкан╕чний шлак. Ймов╕рно саме з нього ╕ склада╓ться б╕льша частина острову. Вкручую в нього зародок ╕ присипаю д╕рку землею. Сл╕д╕в не залишив. Тепер сл╕д забиратися зв╕дси. Через к╕лька хвилин капсула в╕дкри╓ться ╕ наноботи почнуть розмножуватися й зам╕няти матер╕ал острову на сво╖ структури. Яко╖сь певно╖ форми я ╖м не надавав, тому на стартовому етап╕ база матиме павутинопод╕бну будову.
Над островом ╓ к╕лька св╕тлових колодяз╕в. Хороший спос╕б для в╕дходу, але у мене зараз нема╓ для цього обладнання, тому повертаюся вже в╕домим шляхом. Зупиняюсь, бо на причал уже виб╕гають служител╕ церкви. Так╕ ж кл╕рики, як ╕ оглушений мною, т╕льки ╕з дивними кулями в руках. Невже шоков╕ м╕ни? ╤ вони все ближче. Об╕йти не вдасться, просто м╕сця не вистачить. Значить стрибаю вниз. Лет╕ти далеко, корабель виситить мало не п╕д самим куполом порту. Поруч прол╕тають корабл╕ та яхти вс╕х можливих форм та розм╕р╕в. Бачив нав╕ть одну у вигляд╕ метелика - безглузда форма, особливо п╕д час сильного в╕тру.
За десять метр╕в до земл╕ переходжу в режим захисту. Приземлення б╕льше нагаду╓ вибух, що одразу приверта╓ увагу присутн╕х тут прац╕вник╕в. Вс╕ одразу повернулися в м╕й б╕к. Шанс╕в залишитися пом╕ченим - нема╓. Притримуючись концепц╕╖ 'крутого супергероя', п╕дн╕маюся з пози прибуття Терм╕натора, спок╕йним кроком виходжу з хмари пилу й, ╕гноруючи шокованих людей, зникаю п╕д камуфляжем. Тепер сл╕д швидко зникнути зв╕дси, поки не приб╕гли церковники. Випускаю к╕гт╕ на руках ╕ ногах (альп╕н╕стськ╕, а не бойов╕), ╕ швиденько п╕дн╕маюся по кам'ян╕й ст╕н╕. Поки трива╓ п╕дйом, трохи послаблюю контроль над вид╕льною системою, бо може не вистачити часу. Орган╕зм ╕ так отримав численн╕ переломи п╕сля пад╕ння, а тут ще й я його пригн╕чую. А все ж класно вийшло ╕з цим приземленням! Шкода камери нема╓, аби записати вирази на обличчях тих людей. Ось заради таких момент╕в ╕ варто жити!
Нарешт╕ д╕стаюся люку й мчу до лазарету. На все про все в мене п╕шло п'ять хвилин ╕ сорок секунд. Бачу, як до лазарету наближа╓ться компан╕я наставник╕в на чол╕ з М╕зай╓ю. Прискорююся ще б╕льше, п╕рнаючи у в╕кно, ╕ встигаю в останн╕й момент зайняти м╕сце в коридор╕.
- Ну ╕ що в╕н знову нако╖в?
- 'Побився' об учениць. - особливо вид╕лила перше слово та наставниця, що знайшла нас. - Схоже так╕ 'побиття' у них ув╕йшли в моду.
- А в╕н, значить, просто випадково проходив повз них?
- А ви як гада╓те? - наставниця вказала на мене.
- Хороший клей. Не в╕ддира╓ться зовс╕м. - процитував я одного персонажа, намагаючись в╕дд╕лити "туфл╕" в╕д кам╕нц╕в.
А клей д╕йсно хороший. Орган╕чний, майже без запаху, трима╓ не г╕рше за епоксидну смолу. Та ще й залиша╓ться р╕дким, доки до нього щось не прикладеш. Ц╕каво, де вони його д╕стали? Мен╕ б такий рецепт для травматичних заряд╕в згодився. Або ще краще - нелетальн╕ пастки. Треба буде допитати цих горе-нападниць.
- Йшов у порт. Н╕кого не ч╕пав.
- Нав╕що йшов?
- Поповнити запас. - д╕став я з-за пазухи коробку ╕з пустими зарядами. - Королева наказала. Зустр╕в ╖х. - кивнув у б╕к палати. - Мене затримали. В╕дреагував на рефлексах. Як вм╕ю. Пот╕м прийшла наставниця. Все.
- Зна╓ш, що з тобою за це буде?
- Подяка за п╕дтримання порядку?
- Н╕, ви чули? Ви чули це нахабство?! - обурилася одна ╕з наставниць. - Ми тут вир╕шу╓мо його долю, а в╕н...
- Зачекайте. - зупинила свою колегу ╕нша ж╕нка. - Наставниця М╕зайя, це ж ваш╕ учениц╕?
- Натяка╓те на погане виховання? - дуже люб'язним голосом поц╕кавилася та.
- Натякаю на ╖хн╕ навики. Вам не зда╓ться, що у них р╕зна вагова категор╕я. ╤ при цьому хлопець спок╕йно займа╓ться сво╖ми справами, а ваш╕ учениц╕ в╕длежуються ╕з... ╤з чим?
- Травми легко╖ та середньо╖ важкост╕. - п╕дказав ц╕литель. - Н╕чого серйозного.
- А мало бути навпаки. Що на це скажете?
Дал╕ я уже не слухав. Ж╕нки сварилися м╕ж собою, як на базар╕. В х╕д йшли будь-як╕ аргументи. Зда╓ться ще трохи, ╕ вони почнуть з'ясовувати стосунки мануально. Ситуац╕ю врятував один знайомий мужичок ╕з пишною шевелюрою ╕ дуже прив╕тним обличчям. Всього к╕лька сл╕в, ╕ наставниц╕ розтанули, наше школярки перед старшокласником. Хоча на м╕й погляд в╕н був нав╕ть молодний за них.
- В╕таю пане Улайт. - обов'язково вклонитися цьому майстру психолог╕чних ман╕пуляц╕й.
- Прив╕т, Кейнс╕. Ти у нас як завжди, у центр╕ уваги?
- Так, знову.
- Радий за тебе.
Ну ти й мудак! Ти знуща╓шся?! По очах бачу - знуща╓шся! Хм, а чи не тво╖х це рук справа? Бо дуже вже настр╕й у тебе хороший. Може тоб╕ його з╕псувати? Мен╕ не складно, ти т╕льки дай прив╕д. Схоже щось таке в╕добразилося у мене на обличч╕ - ще одна ознака втрати контролю - бо Улайт одразу ж перев╕в розмову на ╕ншу тему. Але я просто так з нього злазити не збирався. Щойно ми достатньо в╕ддалилися в╕д представниць прекрасно╖ стат╕, як я в лоб у нього запитав: