- У мене питання. Д╕вчата. Ц╕ та позавчорашн╕. Чого вони хочуть?
- Чого хочуть ж╕нки? - прикинувся дурником Улайт. - Оу, це дуже ф╕лософське питання...
- Конкретно в╕д мене. Я тут до чого? Чому вони причепилися?
- Розум╕╓ш, у них таке виховання. - одразу ж перейшов в╕н на повчальний тон. - Таким як вони важко знайти соб╕ пару. Партнер╕в у лицар╕в може бути багато, але не в╕д кожного будуть обдарован╕ д╕ти. А ти якось зум╕в потрапити у прислугу до само╖ королеви, значить у тоб╕ щось ╓. От вони й кидаються на тебе. ╤ все заради того, щоб...
- Затягнути мене в л╕жко. - зак╕нчив я за нього, згадавши в╕ковий ценз для одруження в Япон╕╖. - Я зрозум╕в. ╥х реально в╕дмовити?
- Сумн╕ваюся. Якщо твоя дитина не буде обдарованою, то вони сам╕ в╕дмовляться. Та поки вони носять печатку лицаря - про ваг╕тн╕сть можна забути. Пот╕м вона сама спаде, але до того моменту кожна з них намагатиметься знайти соб╕ якомога б╕льше партнер╕в.
- Що за печатка?
- ... - Улайт сказав якусь тарабарщину.
- Що?
- Не дозволя╓ заваг╕тн╕ти. Ставиться внизу живота, або на копчику. Хех, якби ти не вт╕к в╕д наставниц╕ М╕зай╖, то пом╕тив би так╕ печатки на ус╕х наших ученицях.
- Не знав.
- Тепер знатимеш. Але в╕д мисливиць за чолов╕ками тебе це не вряту╓. Вони свого не полишать.
- А ╕нш╕ чолов╕ки? Т╕, що учн╕ - так само?
- Н╕, там зовс╕м ╕нш╕ правила. Вони до певного моменту недоторкан╕. Але тоб╕ таке точно не св╕тить. Нав╕ть якби ти став учнем, в╕дношення до тебе вже не зм╕ниться. Вони все одно тебе ганятимуть. - а це дуже важливе зауваження.
- Дякую, що попередили.
Значить статус учня мене в╕д таких погонь не вряту╓. Це дуже погано. У мо╓му нин╕шньому стан╕ з'явля╓ться реальний ризик з╕рватися. Хм, а якщо я не сам п╕ду вчитися, а пересяду на когось ╕з учн╕в? В принцип╕ це нав╕ть прост╕ше, н╕ж вис╕ти в капсул╕ окремо в╕д тушки. Та й у в╕дключц╕ лежати не доведеться. А так просто пересяду на ╕ншу тачку, можна нав╕ть пасажиром, а стару в╕дправлю на ремонт! Таким чином я вбиваю двох зайц╕в: ╕ осв╕ту здобуваю, ╕ т╕ло приводжу до норми. От т╕льки де б знайти соб╕ донора? Та ще й такого, щоб характерами з ним з╕йтися? Навряд чи ╖х тут багато. Особливо у пор╕внянн╕ з д╕вчатами. Поправка - де ╖х узагал╕ шукати?! Я ж за увесь час свого перебування тут хлопц╕в так ╕ не побачив. Х╕ба що в перший день.
- Пане Улайт, а як╕ вони?
- Хто?
- Хлопц╕. Ще не бачив. Жодного.
- Ну, в них нема╓ окремих груп, вони вчаться разом з ус╕ма. Х╕ба що деяк╕ предмети викладаються спец╕ально для них. Ну ╕ ф╕зична п╕дготовка. Але туди тебе н╕хто не пропустить. Що? Пробач, Кейнс╕, договоримо пот╕м.
╤ вт╕к. Нав╕ть не попрощався! Ага, це один ╕з кл╕рик╕в його позвав. Ну що ж, не будемо в╕двол╕кати людей в╕д роботи. А поки вони ус╕ зайнят╕, можна нарешт╕ сходити в порт ╕ наклепати заряд╕в для Кай╖. Виходимо з лазарету... Н╕куди не виходимо! Б╕ля входу стоять тро╓ служител╕в ╕ заганяють ус╕х назад. Ц╕каво, це якось пов'язано ╕з мо╖ми вит╕вками, хе-хе?
***
- Як результати? - поц╕кавився Тору, заглянувши у польову лаборатор╕ю. - Вдалося щось витягнути з ц╕╓╖ штуки?
- Майже н╕чого. - потиснув плечима ╖хн╕й штатний експерт. - Сам механ╕зм надзвичайно простий, але що саме приводить його в д╕ю - нев╕домо. Можу лише сказати, що еф╕ром тут нав╕ть не пахне. Буквально.
На стол╕ перед служителями церкви, закр╕плений в потужних лещатах, прикритий товстим склом, знаходився дивний пристр╕й. Не зважаючи на незнайом╕ форми й конструкц╕ю, будь-яка людина, вперше побачивши його, з впевнен╕стю уп╕знала б в ньому зброю. От т╕льки не було на св╕т╕ майстра, який м╕г би зробити ТАКУ зброю.
- А це що? - Тору вказав на ╕╓рогл╕фи, зроблен╕ на внутр╕шньому боц╕ кришки.
- Не знаю. Наш криптограф ще не роз╕брався, хоча й каже, що то не шифр.
- Просто старе письмо. - в╕дгукнувся той. - Я таке вже бачив. Скоро зак╕нчу.
- Навряд чи з цього п╕столя ми взагал╕ зможемо щось д╕знатися. - знову продовжив мову зброяр. - Ось ц╕ ср╕бн╕ дротики могли б бути трубками для еф╕ру. Але я нав╕ть не уявляю як ╖х узагал╕ можна зробити наст╕льки маленькими.
- Йому вдалося.
- Сумн╕ваюсь, що це, - майстер кивнув на ст╕л, - зробив в╕н. Ви ж сам╕ казали, що в╕н во╖н. А хто ╕з во╖н╕в зна╓, як робився ╖хн╕й меч?
Дуже слушне зауваження. Але результати спостережень вказують, що до недавнього часу тако╖ збро╖ у нього не було. Зв╕дки ж в╕н ╖╖ взяв? Прин╕с ╕з собою? Х╕ба що так, але це означатиме ц╕лу купу нових проблем: десь ма╓ бути майстер, який створив цю зброю. Такий майстер не може бути одинаком - його неодм╕нно прибере до рук якась г╕льд╕я, або правитель. ╤ озброюватиме такими механ╕змами сво╖х людей. А оск╕льки один ╕з них уже прописався у прислуз╕ королеви...
- Пане ╤нспектор! - перебив його роздуми рядовий служитель. - Допов╕даю! Десять хвилин тому в порту було пом╕чено присутн╕сть Третього. П╕сля переклички один з╕ служител╕в не в╕дгукнувся. По тривоз╕ п╕дняли ус╕х ╕з глушилками й почали проч╕сувати територ╕ю. Об'╓кт на контакт не п╕шов, просто з╕стрибнувши униз. Сл╕ди приземлення зараз вивчають спец╕ал╕сти. Також у оглушеного служителя зник ╕ндикатор.
- Що з Другим? - повернувся Тору до свого пом╕чника.
- Без зм╕н. - коротко в╕дпов╕в той, зв'язавшись ╕з п╕длеглими. - Об'╓кт все ще в лазарет╕. Спроб вирватися не пом╕чено. Схоже його дуже зац╕кавила наша мастика.
- Продовжуйте за планом. Все, з чим контактував Трет╕й - вивезти з порту. Постраждалого - на допит. Ус╕х оперативник╕в зажен╕ть назад, пан╕ку не п╕дн╕мати, на оч╕ не показуватися.
- Хай!
Тору любив свою роботу. Будь-яка загадка для нього була викликом власному ╕нтелекту. Саме в так╕ моменти, як зараз, коли доля п╕дкидала чергову деталь моза╖ки, в╕н в╕дчував... Не прикр╕сть. Скор╕ше незадоволення до самого себе, що не зм╕г вир╕шити головоломку сам, без п╕дказки. ╤ це ще б╕льше п╕дганяло його в робот╕, не даючи в╕двол╕катися на щось ╕нше. Тому не було н╕чого дивного в тому, що н╕хто ╕з церковник╕в у здоровому ╜лузд╕ до нього зараз би не п╕д╕йшов. Тору був не т╕╓ю людиною, яка дозволить комусь стати на завад╕ м╕ж ним та його пристрастю.
Номер Два зац╕кавив ╕нспектора з першого погляду. В цьому парубку було щось таке, потойб╕чне, незрозум╕ле звичайним людям. Стикаючись по робот╕ ╕з р╕зноман╕тним контингентом, Тору бачив щось схоже на обличчях ветеран╕в, як╕ багато чого пережили. Т╕льки тут це все було значно сильн╕шим. Мимовол╕ складалося враження, н╕би насправд╕ йому рок╕в п╕д сорок. Так╕ люди закам'ян╕ли душею. Розтопити ╖хн╕ серця надзвичайно складно, якщо узагал╕ можливо. ╥х не проймеш тортурами або психолог╕чним тиском - для них це вже пройдений етап. Так╕ люди вигорають зсередини. Мало хто з них залишаються особист╕стю. Б╕льш╕сть на решту життя перетворюються на прост╕ ляльки, яких уже н╕що не ц╕кавить, як╕ замкнулися на якомусь одному момент╕, й переживають його знову й знову. Доки не пок╕нчать з життям самогубством, або не п╕дуть 'виправляти гр╕хи'. Живими залишаються лише одиниц╕, яким довелося зм╕нитися всередин╕. Пристосуватися до нових умов, аби не просто вижити, а жити. ╤ ось так╕ люди уже були д╕йсно страшним суперником. ╥м уже н╕чого втрачати, вони багато вм╕ють, ╕ здатн╕ на все. З такими сл╕д поводитися дуже обережно. Вони можуть бути при╓мними сп╕врозмовниками, спок╕йно займатися сво╖ми справами, ╕ майже н╕чим не в╕др╕знятися в╕д ╕нших людей. Т╕льки легке божев╕лля п╕дтриму╓ ╖хн╕й вогонь життя. Але одного необережного слова, вчинка, нав╕ть просто випадково побачено╖ картинки може бути достатньо, аби вони перетворилися на бездушного ката, чи ман╕яка. ╤ бачити такий вираз на обличч╕ дитини було д╕йсно страшно. Нав╕ть самому Тору, якого теж в╕дносили до ветеран╕в.
Операц╕ю ╕з розшевелювання парубка розробляли не довго - потр╕бний досв╕д у ╖хньо╖ команди вже був. Трохи складн╕ше було п╕дготувати усе задумане. Вт╕м, тут об'╓кт сам допом╕г сво╖м спостер╕гачам, влаштувавши тренування напоказ. Тору нав╕ть подумав, що той пом╕тив ╖хн╕й ╕нтерес, але б╕льше н╕яких натяк╕в хлопець ╖м не давав, тому вони продовжили. Одночасно з цим до спостереження п╕дключилися анал╕тики, збираючи ╕нформац╕ю про стиль його роботи.
╤ одразу ж вил╕з перший секрет: хлопець явно не любив ближн╕й б╕й, ╕ користувався абсолютно незнайомим типом збро╖. На вигляд вона нагадувала п╕стол╕ для лицар╕в, от т╕льки стр╕ляла не один, ╕ не два рази. За непрямими ознаками анал╕тики зробили висновок, що деяк╕ жител╕ ма╓тку вже встигли близько познайомитися ╕з ц╕╓ю збро╓ю. Ще одним ц╕кавим в╕дкриттям стало використання найр╕зноман╕тн╕ших пасток. Все вказувало на те, що хлопець може виявитися не просто вуличним заб╕якою, а серйозним во╖ном. От т╕льки його стиль був абсолютно незнайомий спец╕ал╕стам. У сутичц╕ з ним будь-який дуелянт мав мало шанс╕в на перемогу. ╤ в той же час було добре видно, що в╕н стриму╓ться. Нав╕ть при ф╕зичному контакт╕ з╕ сво╖м суперником в╕н на мить завмирав, н╕би обираючи вар╕анти д╕й. Це не могло бути недосв╕дчен╕стю, ╕накше б в╕н програв хоча б один б╕й ╕з проведених. Натом╕сть в╕н намагався використовувати уже продемонстрован╕ йому прийоми, або схож╕, спл╕таючи з них новий стиль. Саме так, в╕н на ходу пристосовувався до нових умов. ╤ якщо на початку тренування анал╕тики ще могли пом╕тити щось нове, то п╕д к╕нець перед ними стояв просто надзвичайно досв╕дчений бо╓ць.