Захопившись розпов╕ддю Ханл╕ застосовувала все б╕льше незнайомих сл╕в, ╕ коли я остаточно перестав ╖╖ розум╕ти - переключився на св╕й в╕ртуальний прост╕р. Ханл╕ знайшла р╕шення проблеми, над якою я б'юся ц╕лий день! Мо╖ трупери теж втратили зас╕б пересування - сво╖ щупальця. Чому б мен╕ не скористатися досв╕дом винах╕дниц╕, й не поставити сво╖х дрон╕в на колеса? Основний корпус не м╕ня╓мо - зробимо окремий модуль. Рама йтиме знизу уздовж основного корпусу, ╕ стикуватиметься ззаду за в╕дкидну 'спинку', а спереду - за кр╕плення для збро╖. Живлення виведу в╕д аеромодуля. А в якост╕ п╕дв╕ски можна використати масштабован╕ лапки збиральник╕в, у них запас м╕цност╕ достатн╕й. Тепер колеса... Базовий трупер без ус╕ляких модул╕в невеликий: сантиметр╕в с╕мдесят у довжину, тридцять у висоту ╕ ст╕льки ж шириною. Значить колеса в╕зьмемо двадцятисантиметров╕, широк╕, ╕з протектором ялинкою. З'╓дну╓мо усе це докупи...
Ги-ги... А н╕чогенько так вигляда╓! Н╕би ориг╕нальна рад╕окерована машинка. Може сюди ще бампер втулити, для повноти образу? Та н╕, трупери ╕ без того м╕цн╕ - з двадцяти метр╕в об асфальт гепалися, а пот╕м ще й стр╕ляли у в╕дпов╕дь. А от аеродинам╕ку п╕дправити не завадить. Аеромодуль окр╕м щупалець використовував ще й власн╕ пелюстки-елерони, що робили трупера схожим на голову трицератопса. Гадаю тут ╖х можна поставити в якост╕ спойлер╕в, щоб п╕д час ╖зди колеса в╕д земл╕ не в╕дривалися. Все? Та н╕, щось не те. Не впису╓ться цей модуль у ╖хн╕й стиль бою. Вони намагаються обстр╕лювати ворога на ходу, рухаючись боком, а ╕з таким шас╕ це неможливо. Вт╕м, повернемося до винаходу Ханл╕: кого мен╕ нагадав ╖╖ монстр? Правильно - екскаватор! А ус╕ екскаватори славляться сво╓ю поворотною платформою. От ╖╖ сюди ╕ прил╕пимо! О, так значно краще! Хоча... Нав╕що зупинятися? Зам╕нити поворотний механ╕зм на кульовий шарн╕р! Ось тепер повний порядок! Трупер збер╕г здатн╕сть крутити 'головою' на ходу, а значить його можна озбро╖ти! Що б це на нього почепити? Вогнепальну зброю зараз використовувати не варто, гаус - надто слабенький, на рельсотрон не вистачить генератор╕в, пневматика... Мен╕ потр╕бна зброя, а не компресор на колесах. Так, стоп! Проти кого будемо воювати? Проти церковник╕в, вартових, ╕ учн╕в - якщо дуже припече. Значить зброя повинна бути нелетальною. В ╕деал╕ - шокер. Як вар╕ант, але для цього дрону потр╕бно наблизитися. А якщо тазер? Н╕, в╕н однозарядний, а скидати картридж п╕сля кожного постр╕лу - надто багато сл╕д╕в залишиться. Та й бо╓запас невеликий виходить. Це ма╓ бути щось таке, щоб п╕сля постр╕лу одразу втягнулося назад. Хм, втягнулося... Перед очима одразу постав хамелеон, що ловить язиком муху, ╕ одразу ж затягу╓ здобич до рота. Хм, а я ж таке вже десь бачив. Зовс╕м недавно. В симуляц╕╖! Одна ╕з верс╕й щупалець могла витягуватися в к╕лька раз╕в, але на мала достатньо╖ гнучкост╕! Якщо зм╕нити конф╕гурац╕ю мускулатури, то можна зменшити товщину щупальця, ╕ водночас зб╕льшити швидк╕сть руху! А щоб розг╕н був кращим - можна використати досв╕д т╕╓╖ ж ящ╕рки. Зроблю щупальця ╕з поздовжн╕м каналом всередин╕, ╕ всаджу всередину конус. Тод╕ п╕д час скорочення м'язи не т╕льки витягуватимуть щупальце у довжину, але й зменшуватимуть його в д╕аметр╕, з╕сковзуючи з конуса вперед. Цей же конус задаватиме напрям постр╕лу! Точн╕с╕нько як язикова к╕стка у хамелеона! Я ген╕й, хе-хе-хе!
Ну що ж, залиша╓ться т╕льки зберегти проект, ╕ можна в╕ддавати на розмноження. Гадаю ╕з такою простою платформою трупери освояться швидко. Але в╕дновлення щупалець закидати все одно не варто - у них, як я щойно д╕знався, просто величезний потенц╕ал.
- Кейнс╕? - ╕ знову мене в╕двол╕кають. - Кейнс╕!
- Називай мене Кей. Що?
- Ти вже перевдягнувся?
- Так. - н╕би по мен╕ не видно.
- Допоможи мен╕ з ... ос╕.
- З чим?
- З крайн╕м ... на к╕нц╕ руки. ╤ прихопи ... з собою.
Схоже у мене сьогодн╕ буде дуже довгий день.
(*) - спайбот (spy-bot) - досл╕вно переклада╓ться як робот-павук, або шпигунський робот.
***
Лашура в╕дклала черговий лист ╕ з важким з╕тханням в╕дкинулася у кр╕сл╕. В╕д р╕зкого руху вогник у св╕тильнику стривожено моргнув, але не погас ╕ незабаром знову розгор╕вся холодним б╕лим св╕тлом. Бути королевою ╕ так не легко, а малол╕тньою королевою - такого й ворогам не побажа╓ш. Хоча н╕, декому д╕вчинка т╕льки так╕ побажання й посилала. Особливо коли настр╕й був паршивий. Як от зараз. Мало того, що як╕сь покидьки зривають ╖╖ плани, так ще й Церква крутиться поруч, не даючи нас╕ть кроку ступити без ╖хнього в╕дома. Куди не п╕деш - скр╕зь натика╓шся на церковник╕в. Найб╕льше дратував момент, коли вони спробували вилучити з ╖╖ оточення Кейнс╕. Без пояснень, без спов╕щення, за якимось надуманим приводом... Подейкують, що церковники нав╕ть вм╕ють зал╕зати в голови людям. Напевно саме це ╕нспектор намагався тод╕ зробити.
Еге ж, намагався! Згадуючи розгубленого церковного нахабу, на обличчя д╕вчинки сама собою вил╕зла посм╕шка. Не такого ефекту оч╕кував пан ╕нспектор, явно не такого! Але дзв╕ночок тривожний. Зв╕сно Академ╕я ╓ нейтральною територ╕╓ю для ус╕х держав, та арб╕тром для вир╕шення ус╕х сп╕рних питань усе одно завжди виступала Церква, у яко╖ теж ╓ сво╖ ╕нтереси. А тут вони прямо л╕зуть не в сво╓ д╕ло. Нечувано!
Взявши до рук печатку, д╕вчинка на мить завмерла, оч╕куючи яко╖сь каверзи. Зовс╕м нещодавно саме в такий момент рвонула п╕дкинута нестерпним п╕дл╕тком бомбочка. Цього разу н╕чого не вибухнула ╕, знову з╕тхнувши, вже з полегшенням, д╕вчинка запечатала останн╕й лист. Смикнувши за мотузок на ст╕н╕ вона оч╕кувала, що прийде одна ╕з дв╕йнят, але на дзв╕нок заявилася лед╕ Майя.
- Ц╕ листи треба в╕дправити ран╕шн╕м кур'╓ром. - Лашура потягнулася до чергового чистого листка але, не пом╕тивши реакц╕╖ на власн╕ слова, здивовано подивилася на гувернантку. - Щось не так?
- Ви на годинник дивилися? - дуже спок╕йним голосом поц╕кавилася ж╕нка. - Вже п╕зно, вам давно пора спати.
- Я не можу. - як ╕ багато раз╕в до цього, почала пояснювати свою позиц╕ю д╕вчинка. - Якщо в╕дкладу ц╕ справи бодай на день, корол╕вство втратить виг╕дний контракт. А це робота ╕ грош╕ для тисяч людей.
- Вам завтра на заняття йти. Ви вже п╕дготувалися до урок╕в?
- Так. - трохи покрививши душею, в╕дпов╕ла Лашура.
Уроки були хоч ╕ необх╕дним, але дуже незручним обов'язком для новоспечено╖ королеви. Багато що ╕з програми навчання вона ╕ так знала, ╕ вол╕ла витрачати св╕й час б╕льш продуктивно, а н╕ж ц╕лими днями сид╕ти в компан╕╖ сво╖х однол╕тк╕в. Проти самого оточення вона н╕чого не мала, от т╕льки ╖хн╕ ╕нтереси ╖й були, м'яко кажучи, нец╕кав╕. Ус╕х потр╕бних людей вона уже давно ╕ м╕цно прив'язала до себе, а слухати, як чергова кандидатка у лицар╕ рекламу╓ сво╖ "трохи нижч╕ за середн╕й" зд╕бност╕ - не було н╕якого бажання. У не╖ вже була Кайя - найкраща у сво╓му потоц╕ п╕лот ╕ бо╓ць, авторитет яко╖ визнали ус╕ старшокласники, а першачки ставилися до не╖, як до молодо╖ наставниц╕. Була ще Вах Ханл╕ - д╕вчинка ╕з нестандартним мисленням, проект яко╖ об╕ця╓ принести велик╕ прибутки. А ус╕ ╕нш╕... Вони не того польоту пташки, щоб чимось зац╕кавити.
- Я готова до урок╕в.
- Тод╕ чому Ви продовжу╓те псувати соб╕ з╕р? Чи Ви хочете решту життя ходити в окулярах?
Ось тут уже крити було н╕чим. Будь-яка королева завжди ма╓ виглядати бездоганно, ╕ ╓дина р╕ч, з якою ма╓ бути пов'язане ╖╖ життя, це ск╕петр правительки, а не окуляри. В╕дклавши перо й чорнила, Лашура зовс╕м не по-колор╕вськи поклала голову на ст╕л й заплющила оч╕.