- Котра зараз година?
- Майже п╕вн╕ч. - тр╕шки м'якше в╕дпов╕ла Майя, збираючи листи.
- Що?! - п╕дкинула голову д╕вчинка. - ╤ Ханл╕ ще нема╓?
- Щойно повернулася. - посм╕хнулася ж╕нка ╕ пояснила. - Вона хот╕ла знову залишитися в майстерн╕ на н╕ч, тому Кейнс╕ вин╕с ╖╖ зв╕дти. На руках. Вона спочатку в╕дбивалася, але по дороз╕ до ма╓тку заснула. Довелося будити.
- От, ще т╕льки таких слух╕в нам не вистачало. ╥х н╕хто не бачив?
- Н╕, н╕хто.
- Ну то й добре. Значить ╕ мен╕ вже можна йти в╕дпочивати.
Потягнувшись, Лашура вийшла з каб╕нету ╕, дочекавшись Майю, вже хот╕ла спускатися донизу, але раптом ж╕нка завмерла, тривожно озираючись довкола. Прислухавшись Лашура теж почула дивний звук з ╕ншого к╕нця коридору. Наче комусь було погано. Поправка - ДУЖЕ погано.
- Де зараз Х╕кар╕ з М╕зук╕?
- Це не вони. Голос чолов╕чий.
- Злод╕й? - Лашура стривожено повернулася до гувернантки.
- Навряд. Скор╕ше Кейнс╕. - лед╕ Майя нахмурилася.
- Подивимося?
В╕д чергового завивання у коридор╕ аж в╕длуння п╕шло. Не зважаючи на старший в╕к, гувернантку також зац╕кавили дивн╕ звуки ╕, переглянувшись ╕з юною королевою, дв╕ допитлив╕ особи п╕шли на звук. Слух прив╕в ╖х до вбиральн╕. Ж╕ночо╖, чолов╕чих в ма╓тку не було в принцип╕. Не наважуючись зайти всередину, ж╕нки приклали вуха до дверей. Одразу стало зрозум╕ло, що по той б╕к комусь дуже зле. Крики й хрипи перемежалися прокльонами на нев╕дом╕й мов╕ та дзвоном металевого ╕нструменту. Фантаз╕я ж╕нок малювала картини одна страшн╕ше друго╖. П╕сля чергово╖ рулади, яка зак╕нчилася бульканням ╕ дзвоном, Лашура не витримала.
- Кейнс╕, це ти?
- Так.
- Що з тобою? Тоб╕ зле?
- Я вже зак╕нчую.
- Що зак╕нчу╓ш?
Зам╕сть в╕дпов╕д╕ з ╕ншого боку щось дзенькнуло, ╕ через секунду двер╕ в╕дчинилися, в╕дкривши ж╕нкам юнака ╕з закривавленими руками, в яких в╕н тримав... ЩОСЬ! Завб╕льшки з велике яйце, воно знаходилося у ледь прозорому, вкритою слизом ╕ кров'ю кокон╕. ╤ цей кокон прямо на ╖хн╕х очах почав ворушитися!
- Пологи пройшли усп╕шно. - з посм╕шкою в╕дпов╕в хлопець, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ зсередини пробилися величезн╕ павуч╕ лапки, а гостр╕ щелепи роз╕йшлися, роздираючи пл╕ву й на увесь ма╓ток розлет╕вся вереск новонароджено╖ тварюки.
- Скр╕-╕-╕-╕-╕!
- Кйя!!! - додала сво╖ п'ять коп╕йок Лашура, й з╕ швидк╕стю в╕тру полет╕ла геть в╕д ЦЬОГО.
Гувернантка ж вчинила як справжня лед╕, втративши св╕дом╕сть ще в перший момент й ос╕вши на п╕длогу. Н╕хто не бачив, як ╕стота з╕стрибнула з рук ╕ поб╕гла сл╕дом за ут╕качкою, залишаючи на дерев'ян╕й п╕длоз╕ гидк╕ сл╕ди з╕ слизу та рештки кокону. Сам же винуватець переполоху озирнувся довкола, н╕би вишукуючи св╕дк╕в ц╕╓╖ под╕╖ ╕ лише переконавшись, що поруч б╕льше н╕кого нема╓, затягнув непритомне т╕ло до вбиральн╕ й зачинив за собою двер╕. ╤ цього разу з того боку вже не долинуло жодного звуку...
***
Краще б спайбот вил╕зав у мене з живота, як Чужий. Може тод╕ мен╕ вдалося б уникнути переполоху в ма╓тку. От т╕льки мо╓ власне т╕ло такого не переживе. Та й нав╕ть якби пережив - Кайя мене б точно добила.
Так, я нарешт╕ створив першого 'збиральника', аби той розставляв жучки зам╕сть мене. Вирощувати його взявся, як уже звик - всередин╕ власного т╕ла.
Виводив 'збиральника' природним шляхом. Поки тужився - п╕д двер╕ туалету позб╕галися мало не ус╕ жител╕ ма╓тку. Зак╕нчив, вийшов, в╕дправив робота виконувати свою роботу, а сам взявся приводити до тями гувернантку. Т╕льки-но отямившись, лед╕ Майя ледве знову не знепритомн╕ла - цього разу в╕д запаху. Пот╕м повернулася Лашура з п╕дмогою у вигляд╕ Кай╖ та дв╕йнят. Дуже злилася. Б╕льше кидалася з кулаками. Вимагала в╕д мене припинити "диявольськ╕ експерименти" й здатися Церкв╕. Я вибачився й пооб╕цяв, що б╕льше вона про таке не д╕зна╓ться. Образилася. Довелося трохи поб╕гати. Зрозум╕вши, що самост╕йно вона мене не вп╕йма╓ - довго визв╕рялася п╕д деревом на мене, а пот╕м плюнула й п╕шла спати. Вранц╕ про цей ╕нцидент н╕хто нав╕ть не згадав. ╤ т╕льки Ханл╕ н╕як не могла зрозум╕ти, чому вс╕ так╕ похмур╕. Я ╖й теж н╕чого казати не став, адже сьогодн╕ на заняття я ╕шов разом ╕з нею.
П╕дступний удар ногою поклав суперника на лопатки, а к╕нчик тренувального меча залишив смужку на лоб╕ учениц╕. По майданчику в черговий раз розлет╕лися звуки оплеск╕в. Старшокласники, хоч ╕ вже мали власн╕ контракти, з ц╕кав╕стю дивилися на сво╖х майбутн╕х конкурент╕в. Скоро розпочнуться в╕дб╕рков╕ змагання для участ╕ у Великому Турн╕р╕. Цей щор╕чний конкурс був сво╓р╕дною рекламою лицар╕в-п╕лот╕в, де кожен намагався показати сво╖ результати ╕ привернути до себе увагу майбутн╕х роботодавц╕в. Для Вах Ханл╕ уся ця клоунада не мала значення, у не╖ вже був власний контракт, але проходити Турн╕р вона мусила разом з ус╕ма. Навпаки, вона мала показати хорош╕ результати, як приклад для насл╕дування.
╤ ось саме з цим у не╖ були серйозн╕ проблеми. Прокачуючи сво╖ м╕зки, Ханл╕ прид╕ляла мало уваги сво╖й ф╕зичн╕й форм╕. Тепер же, коли д╕йшло до д╕ла, ╖╖ результати були одними ╕з найг╕рших по вс╕х ф╕зичних дисципл╕нах. Вона хот╕ла-було напроситися на заняття до Кай╖, яка п╕сля наших тренувань на вих╕дних стала значно впевнен╕шою у дуелях та групових боях, але у т╕╓╖ ╕ сво╖х проблем вистачало. Тод╕ вона спробувала докликатися до мене аргументуючи це тим, що я ╕ так ц╕лими днями буду поруч. Зрештою мо╖ нерви не витримали, ╕ я сказав, що я охоронець, а не тренер, ╕ буду допомагати ╖й х╕ба що на заняттях. А вже через секунду, знявши ф╕з╕олог╕чн╕ показники ╕ отримавши анал╕з повед╕нки зрозум╕в, що мене знову обдурили. Д╕дько! Ц╕лий тижд... Декаду живу у новому св╕т╕, а так н╕чому й не навчився! Ну добре. Хот╕ла тренування - отрима╓ш. Зате тепер я можу прилюдно знущатися над тобою, ╕ мен╕ за це н╕чого не буде! Все ж весел╕ше, ан╕ж ц╕лий день стояти стовпом.
Я як м╕г поправляв ╖╖ п╕д час виконання вправ, нав╕ть склав програму сьогодн╕шнього тренування, аби вона соб╕ сухожилля не порвала. Вже через к╕лька хвилин я почав ловити на соб╕ зац╕кавлен╕ погляди учениць. Напевно видовище особистого тренера було для них незвичним. Особливо пильно за мною дивилася Юк╕не, яка за ц╕лий день вперше в╕д╕йшла в╕д сво╓╖ хазяйки. Просто стала збоку ╕ дивиться на мене. Та ще й наст╕льки пильно, що нав╕ть ╤НК взяв ╖╖ п╕д нагляд, аби вона н╕чого не витворила. Наставнця теж пост╕йно дивилася на нас, але н╕чого не казала. Я нав╕ть пом╕тив, як вона накрутила ╕нших учн╕в виконувати щойно показаний мною комплекс вправ. Вказувати на помилку наставниц╕ я не став. Вона ж, на в╕дм╕ну в╕д мене, не може на ходу мон╕торити стан учн╕в.
- П╕дн╕ми ногу. Випрям ╖╖. З╕гни в кол╕н╕. Повтори трич╕. В╕дчува╓ш ось тут?
- Так, трохи поболю╓.
- Це сухожилля. Прислухайся до них. П╕сля розтяжок вони мають нити, а не вогнем гор╕ти. Тод╕ наступного дня продовжити зможеш.
- Добре. Кейнс╕?
- Кей. - поправив я ╖╖. - Що?
- Ти став краще говорити. Вже не по три слова.
- Не в╕двол╕кайся. Продовжуй.
Зв╕сно став, я ж не просто так по уроках за нею б╕гаю.
Перший день розпочався не зовс╕м так, як я розраховував. Присутн╕сть слуг чи охоронц╕в д╕йсно була нормою для знат╕, але ╕нш╕ учн╕ такого соб╕ дозволити не могли в принцип╕. ╤ якщо хтось приходив на урок з╕ сво╓ю обслугою, то це автоматично п╕дн╕мало його на р╕вень знат╕. Ханл╕ такого статусу, як я вже казав, не мала, а тому я був змушений ув╕йти в клас на загальних умовах. Тобто як рядовий учень. Зв╕сно ж навчання було платним, але Лашура уже оплатила мо╓ навчання на м╕сяць наперед - по м╕н╕мальн╕й ставц╕.
Все н╕би було нормально. Перш╕ к╕лька урок╕в пройшли як по маслу, але я нутром в╕дчував, що щось роблю неправильно. Як виявилося, я мав по форм╕ представитися класу. ╤ саме з цим виникли деяк╕ проблеми: в╕дпов╕дальним за наш клас був лорд Улайт, який саме сьогодн╕ трохи прихвор╕в. А без нього знайомство з новим учнем в╕дбутися не може. Я ж увесь день поводився точн╕с╕нько так само, як ╕ Юк╕не б╕ля сво╓╖ хазяйки, яка за зб╕гом обставин опинилася в одному клас╕ з Ханл╕. Тобто тупо стовбичив за спиною останньо╖, як звичайний охоронець, доки вона мен╕ не роз'яснила цей момент. А мен╕ що - я соб╕ мовну матрицю клепаю, ╕ охороняю заданий об'╓кт, а на решту св╕ту мен╕ начхати. Врешт╕ решт вона вмовила мене хоча б робити вигляд, н╕би я тут вчуся. Перед останн╕м уроком я не зайшов до аудитор╕╖ ╕ став чекати п╕д дверима, доки прийде потр╕бний учитель. Спец╕ально заради цього Ханл╕ зб╕гала до лазарету ╕ вмовила ц╕лител╕в в╕дпустити ╖хнього пац╕╓нта хоча б на п╕вгодинки. Я не дуже добре знаю японську культуру, але цей момент пам'ятаю ч╕тко: новий учень заходить в клас п╕сля вс╕х, ╕ лише тод╕, коли йому дозволить учитель, п╕сля чого в╕н ма╓ представитися. От т╕льки форму прив╕тання я не пам'ятаю. Там в к╕нц╕ н╕би ╓ обов'язкова фраза. Як же вона там звучить? Зда╓ться там було слово 'подбати'...