Кожен хлопець-лицар в Академ╕╖ ма╓ сво╓ власне житло - щоб н╕хто ╕з сус╕д╕в не м╕г впливати на його думку. У знат╕ воно було довол╕ великим, а простакам д╕ставалися звичайн╕ к╕мнати в гуртожитку ╕з необх╕дним м╕н╕мумом речей. Та нав╕ть так його житло було лише тр╕шечки меншим за батьк╕вську хату. Та ще й власна ванна к╕мната! ╤ саме до останньо╖ хлопець зараз ╕ взяв курс. Скинувши верхн╕й одяг ╕ задерши сорочку, Церес зайшов до ванни й став крутитися перед дзеркалом. На хребт╕ м╕ж лопатками, темною плямою розплився здоровенний синяк, в╕д якого здавалося гуд╕ла уся спина. Страшно подумати який у Кея буде удар, якщо нав╕ть п╕сля легкого штурхана залишаються так╕ сл╕ди. Можна було б поскаржитися наставникам, але знову ж таки - який буде результат? Кр╕м того Церес ╕ сам розум╕в, що в компан╕╖ такого страховища його остер╕гатимуться. Та й зац╕кавила його пропозиц╕я цього дивака. Наставники теж казали, що у нього хороший потенц╕ал, от т╕льки йому здалося, що Кей мав на уваз╕ щось зовс╕м ╕нше. ╤ що означала ота його фраза? Якою мовою в╕н говорив?
Було вже п╕зно тому, плюнувши на все, Церес п╕дготував на завтра зошити й виконан╕ домашн╕ завдання, ╕ завалився спати. День був довол╕ напруженим: оч╕ все ще бол╕ли п╕сля довгого сид╕ння над книгами та зошитами у б╕бл╕отец╕, п╕сля вих╕дних одразу навалилося ст╕льки справ ╕ переживань, що хот╕лося просто впасти й не дихати. Та не виходило. Травма бол╕ла, не дозволяючи лежати на спин╕, змушуючи хлопця ворушитися й шукати зручн╕шу позу, в╕д чого синяк раз за разом знову простр╕лював болем. Але поступово втома взяла сво╓ ╕ оч╕ хлопця заплющилися. В╕н не знав, що саме в цей момент кр╕зь прив╕дкриту кватирку до к╕мнати зал╕за╓ здоровенний павук. В╕н не в╕дчув як той стрибнув йому на спину, а тонк╕ лапки прокололи його шк╕ру, д╕ставшись до щойно вживленого нейрошунта. В╕н не бачив, як черево комахи розгорнулося химерною кв╕ткою антени. Йому все це було байдуже, бо в╕н нарешт╕ заснув.
Щоб наступно╖ мит╕ вилет╕ти з перекинутого л╕жка. Повалившись на п╕длогу, Церес хот╕в-було п╕днятися, але б╕ль у т╕л╕ знову дав про себе знати, ╕ хлопець знову повалився на кол╕на. ╤ ця мить слабкост╕ врятувала його в╕д осколк╕в, як╕ прошили ст╕ну прямо у нього над головою. Уся к╕мната прямо на очах перетворювалася на друшляк, а мебл╕ розл╕талися на друзки. Повалившись на п╕длогу, Церес закрив руками обличчя в╕дчуваюся, як гостр╕ осколки дряпають шк╕ру. Пот╕м щось просвист╕ло й обстр╕л припинився. Зачекавши хвилину, хлопець таки наважився п╕дняти голову й шокований застиг ╕ще на к╕лька хвилин. Це була не його к╕мната! Прим╕щення, в якому в╕н опинився, зовс╕м не нагадувало гуртожиток. ╤ хоча вц╕л╕лих предмет╕в навколо майже не залишилося, ╖хн╕й вигляд був йому абсолютно незнайомим. П╕дповзши до в╕кна, хлопець спочатку захот╕в вилаятися, але так ╕ застиг стату╓ю, не в змоз╕ вимовити жодного слова.
А причина для цього була б╕льш н╕ж поважна: в╕н побачив не мальовнич╕ кра╓види Академ╕╖, а велетенське м╕сто, яке розкинулося на обох берегах широко╖ протоки. Його буд╕вл╕ були наст╕льки тонкими й високими, що в думках саме спливло слово 'хмарочос'. Справа видн╕лися два гранд╕озних мости, один з яких уже був зруйнований, а п╕д другим знаходилося щось схоже на плавучий корабель. От т╕льки ТАКИХ корабл╕в Тайто ще н╕ разу не бачив. В╕н був нав╕ть б╕льшим за л╕таюч╕ острови великих корол╕вств. Але головне потряс╕ння викликало видовище зл╕ва: океан, що тягнувся ледь пом╕тними блисками хвиль аж до самого обр╕ю. Багряне сонце с╕дало за горизонт, п╕дсв╕чуючи контури величезно╖ нап╕взруйновано╖ стату╖ ж╕нки з факелом. Церес на з╕р не скаржився, тому зм╕г в деталях роздивитися дивну корону стату╖, п╕сля чого знову застиг в шоц╕ - пов╕тря було кришталево чистим, без жодного натяку на море Ахо. Ще раз глибоко вдихнувши, Церес закашлявся, п╕дтвердивши страшну п╕дозру: тут нема╓ еф╕ру. Натом╕сть на язиц╕ з'явився непри╓мний г╕ркуватий присмак, а в нос╕ р╕зко засверб╕ло так, що захот╕лося чхати. Усе навколо здавалося неймов╕рним, нереальним, н╕би намальованим: надто багато кольор╕в, запах╕в... Все навколо виглядало дивним ╕ дуже диким. Хот╕лося заплющити оч╕ й забути усе, як страшний сон. Сон. Точно! Усе це просто страшний сон! Достатньо лише себе ущипнути ╕...
╤ н╕чого не сталося. Церес знову використав нецензурну лексику, але вже у значно ширшому вар╕ант╕. Це був не сон. Ув╕ сн╕ людина не в╕дчува╓ болю. ╤ ув╕ сн╕ точно не можна пор╕зати соб╕ палець об уламки незвично тонкого скла. Затиснувши палець, аби не текла кров, Церес вже уважн╕ше придивився до свого оточення. Це м╕сце точно колись було оселею. ╤ хоча зовн╕шн╕й вигляд м╕сцевих речей був дуже незвичним, загалом уп╕знати деяк╕ предмети було легко: л╕жко, ст╕лець, залишки столу, лампи... Лампи! Якщо тут ╓ лампи, значить тут ╓ ╕ еф╕р! От т╕льки у в╕дчуттях було абсолютно порожньо. Еф╕ру навколо не в╕дчувалося. ╤ при цьому одна ╕з ламп продовжувала св╕титися!
П╕д╕йшовши ближче, в╕н уважн╕ше роздивився осв╕тлювальний прилад. Це була продовгувата матова колба, що давала р╕вном╕рне б╕ле св╕тло по вс╕й сво╖й довжин╕. Подив викликав не кол╕р св╕тла, в╕д якого уже починали сльозитися оч╕, а в╕дсутн╕сть вихлопних в╕кон у ламп╕ та трубок для подач╕ еф╕ру. Перший страх, що в╕н втратив сво╖ зд╕бност╕, перер╕с у здивування. Як таке взагал╕ може бути? Що це за лампа? Як ╕ куди в╕н взагал╕ потрапив? Питання множилися з величезною швидк╕сть, а в╕дпов╕дей так ╕ не з'являлося.
Вт╕м, довго залишатися на м╕сц╕ йому не дали. ╤з коридору почулися крики людей ╕ част╕ гучн╕ постр╕ли. Звуки бою ставали все ближчими. Спочатку Церес хот╕в заховатися й перечекати небезпеку, але коли вся буд╕вля раптом здригнулася, а за в╕кном почали падати уламки ст╕н - залишатися на м╕сц╕ бажання уже не було.
Визирнувши в коридор, хлопець довго не м╕г звикнути до темряви. Тут майже не було в╕кон, а осв╕тлювальн╕ прилади не працювали. ╢диним джерелом св╕тла були вибит╕ двер╕ квартир та сходовий майданчик в к╕нц╕ коридору, який був ╓диним виходом з цього поверху. На жаль саме зв╕дти ╕ йшов шум. Але будинок продовжував здригатися, ╕ Тайто вир╕шив не гаяти часу. З╕рвавшись з м╕сця в╕н поб╕г вперед, намагаючись встигнути до сход╕в ран╕ше, н╕ж там опиниться одна ╕з воюючих стор╕н. П╕д ногами тр╕щали уламки скла та ╕нших незрозум╕лих матер╕ал╕в, ╕ т╕льки в цей момент Церес згадав, що перед сном в╕н роздягався. Зараз же на ньому була звична учн╕вська форма, т╕льки запилена ╕ дуже сильно потерта. Наче ╖╖ носили к╕лька рок╕в. Здивований хлопець затримався лише на мить, ╕ ця маленька затримка з╕грала свою роль.
Церес майже встиг д╕статися до сход╕в, коли ╕з останнього номера на нього вистрибнув хтось кремезний, вхопив його за пазуху й потягнув за собою назад. В╕н спробував-було опиратися, але сильний удар п╕д ребра вибив з нього дух. Скрутившись на п╕длоз╕ ще одн╕╓╖ розгромлено╖ квартири, Церес намагався вдихнути хоча б трохи пов╕тря. Через деякий час в╕н побачив, як в к╕мнату заб╕гають ╕ще четверо чолов╕к╕в, одразу ж забираючись з проходу, а секунду потому в коридор╕ пролунав вибух. Потужна ударна хвиля п╕дняла в пов╕тря усю можливу пилюку, ╕ оглушила хлопця. А от б╕йц╕ н╕би цього чекали. Попри нульову видим╕сть, Церес пом╕тив, як вони знову поб╕гли в коридор ╕ незабаром зв╕дти пролунали постр╕ли. На деякий час все стихло, п╕сля чого кр╕зь шум у вухах почулися вигуки на незнайом╕й мовою:
- All clear!
- One moment! - постр╕л. - Clear!
- Okay, back to the base.
- Sir, we have a civil!
- What? Who is this idiot?
Попри св╕й стан Церес п╕дсв╕домо зрозум╕в, що мова зайшла про нього. ╤ справд╕, через хвилину ус╕ солдати з╕бралися навколо нього, з ц╕кав╕стю розглядаючи неспод╕ваного гостя. А в тому, що це були солдати, тепер не було н╕яких сумн╕в╕в: на ус╕х були однаков╕ с╕ро-плямист╕ костюми, важк╕ черевики на товст╕й п╕дошв╕, численн╕ щитки по всьому т╕л╕, однакова зброя, однаков╕ маски на обличч╕, кр╕зь скельця яких нав╕ть очей не було видно.
- Perfect! Now we have this with a drag. Maybe just shoot?
- Sir, it seems not infected.
- Lucky.
- It's not for long. Besides, he does not understand us. Some of you know Chinese, or Korean?
- One moment! I have idea! - один ╕з б╕йц╕в щось забурмот╕в у маленьку коробочку, а пот╕м простягнув ╖╖ Цересу.