За╖хавши машинами прямо на борт корабля, б╕йц╕ одразу ж розтягнулися уздовж борт╕в. Церес примостився на корм╕. Лок╕ теж стояв тут в пар╕ ╕з якимось незнайомим солдатом. Обо╓ уже скинули маски з бронежилетами ╕ насолоджувалися чистим морським пов╕трям. Лок╕ виглядав значно спок╕йн╕шим, н╕ж у п╕дземелл╕, ╕ нав╕ть трохи веселим.
- О, новобранець! - вигукнув в╕н, затягуючись якоюсь димною паличкою. - Ну, як пройшло бойове хрещення? Що ти в╕дчував, коли стр╕ляв у живу ╕стоту?
- Н╕чого. - в╕дпов╕в хлопець п╕сля секунди роздум╕в. - Т╕льки в╕ддачу.
- Запам'ятай цей момент назавжди, бо╓ць. Якщо вже ти п╕дняв зброю, то або натиснеш на гачок, або здохнеш. Дуже багато б╕йц╕в згинуло лише тому, що в останн╕й момент почали вагатися. Емоц╕╖ п╕д час бою небезпечн╕. Запам'ятай св╕й перший б╕й, щоб наступний не став для тебе останн╕м. Хочеш? - Лок╕ простягнув йому ще одну димну паличку, але Тайто в╕дмовився.
Запах, що йшов в╕д ц╕╓╖ самокрутки дуже нагадував одну рослинку, вживання яко╖ в Хавон╕╖ каралося засланням на шахти. В╕д вдихання ╖╖ диму людина перетворювалася на ╕деального раба ╕ за черговий листочок цього курива була готова на будь-що. Подумавши, що перечити наставнику нема╓ сенсу, в╕н в╕дправився на протилежний б╕к корабля. Там солдат майже не було, бо вс╕ зараз дивилися на похмурий силует покинутого м╕ста. А от на нос╕ в╕н наткнувся на Марк╕зу. Д╕вчина саме чистила виданий ╖й п╕столет ╕ т╕льки похмуро зиркала на незваного гостя.
Вир╕шивши ╖й не заважати, Церес став милуватися н╕чними кра╓видами нового св╕ту. Цей день прин╕с йому б╕льше вражень н╕ж увесь терм╕н навчання в Академ╕╖. ╤ в╕н не хот╕в би ще раз його пережити. Нав╕ть якщо в╕н зможе повернутися додому, у що тепер уже не в╕рилося, ус╕ отриман╕ тут навики будуть йому не потр╕бн╕. Хоча Берту в╕н ╕з собою в╕зьме обов'язково. Ця рушниця врятувала йому життя, вони пов'язан╕ одн╕╓ю кров'ю, тому покинути свою зброю буде святотатством.
В роздумах в╕н не пом╕чав н╕чого навколо, ╕ мало не поплатився за це життям, коли однин ╕з молюск╕в вистрибнув з води. В╕н почув лише зойк д╕вчини та кра╓м ока побачив рух збоку, а дал╕ т╕ло зреагувало на рефлексах: витягнути н╕ж, в╕дступити вб╕к ╕ вдарити ворога по д╕агонал╕. Дзенькнув метал об метал, але одне з╕ щупалець ╕стоти, за допомогою якого воно керувало сво╖м костюмом, виявилося в╕дс╕чене, змусивши к╕нц╕вку з╕ збро╓ю повиснути на металевому скелет╕. Другий удар виявився для молюска фатальним, лезо ув╕йшло прямо йому п╕д маску. Витягнути ножа Церес не встиг бо гидка туша чудовиська засмикалася у сво╓му гн╕зд╕ в передсмертних судорогах. Усе це зайняло не б╕льше трьох секунд, яких вистачило Марк╕з╕, щоб з╕брати п╕столет ╕ проконтролювати ворога в голову. Цей постр╕л наче став спусковим гачком для людей, як╕ похапалися за зброю. С╕даючи на корабель люди задули, що воюють не проти ╕нших людей, а проти морських чудовиськ. От ╕ розслабилися.
А пот╕м почалося: тварюки л╕зли на борт, вистрибували з-п╕д води, наче там була катапульта, ч╕плялися за ст╕нки рубки ╕ швидко маневрували, не даючи змоги приц╕литися. С╕м патрон╕в зак╕нчилися дуже швидко. Перезаряджатися часу не було, тому с╕кач знову почав свою криваву роботу. Спина до спини, вони в╕дбивалися в╕д ворога, який виявився абсолютно непристосований до ближнього бою. Тайто не м╕г сказати, ск╕льки часу минуло з початку ц╕╓╖ б╕йн╕. Тварюки були туп╕ й неповоротк╕, але ╖х було надто багато. Корабель раптом почав все сильн╕ше розхитуватися. Марк╕за щось кричала йому, але Церес був зайнятий тим, що в╕дбивався в╕д якогось особливо настирного молюска. На в╕дм╕ну в╕д ╕нших, цей представник був менший в розм╕рах, ╕ значно краще захищений. Як ╕ його попередники, в╕н уникав стр╕льби впритул, але компенсував це потужними розмашистими ударами, в╕д яких доводилося ухилятися. Марк╕за спробувала-було розстр╕ляти цього чахлика, але ус╕ ╖╖ постр╕ли розповзалися червоними ╕скрами по брон╕ молюска. ╥х хтось кликав з причалу, але Церес ╕ прибулець зосередилися один на одному, не пом╕чаючи н╕чого навколо. Люди намагалися покинути корабель ран╕ше, н╕ж той п╕де на дно, але виходило в них погано. Багато хто просто вивалився за борт. Молюск╕в це абсолютно не хвилювало, вони ч╕плялися за будь-яку, нав╕ть вертикальну поверхню, а от Цересу доводилося тримати р╕вновагу й танцювати по слизьк╕й в╕д тельбух╕в палуб╕. В╕дступати не було як, тому в╕н продовжував б╕й, збер╕гаючи дихання. Кр╕зь постр╕ли було чути, як хтось на причал╕ в╕дда╓ команди. Зрозум╕вши, що докричатися до цього психа у не╖ не вийде, Марк╕за по перилах д╕сталася до трапу. Хлопець в╕дчував, що його сили зак╕нчуються, ╕ н╕ж от-от вислизне з рук. В якийсь момент нашестя припинилося, ╕ в╕н зрозум╕в, що сво╓ завдання молюски виконали - корабель затримався, ╕ в цей-самий момент потужний удар знизу розламав судно навп╕л. Не втримавшись на ногах, Церес полет╕в за борт ╕ лише за мить перед сво╖м пад╕нням побачив, як з-п╕д води вириваються л╕тальн╕ апарати й в╕дкривають вогонь на ураження.
Загр╕баючи руками, Тайто намагався вирватися на поверхню, але важкий бронежилет тягнув його на дно. А трохи осторонь уже розгорталася справжня б╕йня, т╕льки цього разу зовс╕м не на користь людей: червон╕ спалахи розривали т╕ла пасажир╕в, як╕ по ╕нструкц╕╖ були одягнут╕ в рятувальн╕ жилети й не могли заховатися п╕д водою. Вже занурюючись п╕д воду Церес побачив, як гострий н╕с л╕туна розверта╓ться в його б╕к ╕ т╕╓╖ ж мит╕ трасери пронизали безпом╕чну ф╕гурку людини, моментально забарвивши воду навколо в червоний кол╕р. Н╕ вода, н╕ бронежилет не змогли захистити парубка, лише в╕дтягнувши нев╕дворотний ф╕нал. В╕н нав╕ть не одразу зрозум╕в, що потрапив п╕д вогонь морських чудовиськ, скидаючи з себе бронежилет. ╤ лише коли пов╕тря вогнем обпекло леген╕, т╕ло в╕дчуло важк╕ рани.
'Яка ╕рон╕я дол╕, - подумав Церес, ч╕пляючись за чи╓сь т╕ло в рятувальному жилет╕, - загинути за крок до порятунку.' Гребти сил уже не було, останн╕й б╕й виснажив т╕ло, ╕ парубку залишалося лише спостер╕гати за небом, де у св╕тл╕ пожеж мелькот╕ли силуети ворожих винищувач╕в. Що було дал╕, Церес майже не запам'ятав. В мор╕ ще чулися вибухи, погода швидко псувалася ╕ потужн╕ хвил╕ швидко винесли трупи пасажир╕в назад до причалу, з якого вони лише щойно в╕дчалили. Т╕ло уже зовс╕м не слухалося, ноги он╕м╕ли, у вухах гуде, перед очима все розпливалося...
╤з забуття його вив╕в б╕ль в голов╕, яким в╕дгукувався кожен постр╕л стац╕онарного кулемету. Хтось буквально над головою гатив ╕з великого кал╕бру по машинах молюск╕в. Коли одна ╕з них, охоплена полум'ям, пролет╕ла повз них, Церес зум╕в розглед╕ти на даху одного з╕ склад╕в масивний чолов╕чий силует. Поки в╕н розбирався ╕з винищувачами, солдати на причал╕ виловлювали з води останн╕х вц╕л╕лих. Кра╓м вуха хлопець нав╕ть зум╕в вловити крики ╖хнього командира.
- Go to the Grand Central!
- But he still there! - лунав у в╕дпов╕дь д╕вочий голос. - In water!
- Quiet this bitch and pull her here!
- Sir, yes sir! This boy is dead. I saw it. Go to machine baby. Moove-moove-moove!
Почувся рик двигуна, ╕ вц╕л╕л╕ машини швидко забралися в╕д причалу. Молюски спробували-було ринутися за вт╕качами, але нев╕домий вправно зр╕зав одного з них, п╕сля чого легко розправився з останн╕м. В╕дкинувши величезну гармату, нев╕домий деякий час не ворушився, а пот╕м узагал╕ зник, н╕би розчинившись у пов╕тр╕. За секунду б╕ля Цереса у воду шубовснуло щось велике, а чиясь сильна рука швидко потягнула його до берега.
В╕н спробував покликати незнайомця, та горло видало лише хрипле:
- Допомож...
- Не ворушись хлопче. - промовив йому грубий металевий голос, ╕ нев╕домий вхопив Цереса одн╕╓ю рукою за лямки на комб╕незон╕, й пон╕с його в якийсь склад.