Ханл╕ засмучувалася, що через браковану деталь вона загубила увесь вузол, без якого корпус меха не зможе повертатися. Сама вона цю деталь зробити не могла, тому замовляла ╖╖ у майстр╕в Академ╕╖. Це звичайна практика: адм╕н╕страц╕я Академ╕╖ таким чином ощадить на утриманн╕ закладу, а майстри здобувають соб╕ хороше ╕м'я ╕ п╕дн╕мають авторитет свого корол╕вства, з яким ╕нш╕ пот╕м можуть нав╕ть укласти нов╕ торг╕вельн╕ угоди. Однак, не бажаючи розголошувати секрети конструкц╕╖, Ханл╕ не вказала ╖╖ особливост╕, через що деталь просто не витримала навантаження. Хоча й повинна була. От ╕ думай, що це було: некомпетентн╕сть, чи саботаж? З такими темпами Ханл╕ точно не встигне завершити проект вчасно. Як на зло саме в цей момент до нас зазирнула Лашура у супровод╕ дв╕йнят, як╕ дуже уважно слухали усю цю тираду, доки винах╕дниця ╖х нарешт╕ не пом╕тила.
- Пробачте, Ваша Величн╕сть, я не хот╕ла так...
- Н╕чого страшного. Мен╕ було корисно почути твою точку зору. Тим б╕льше, що у св╕тл╕ останн╕х под╕й це вигляда╓ спланованим актом.
- Щось сталося?
- Ус╕ представники знатних род╕в ╕з учн╕всько╖ ради вир╕шили в╕дв╕дати презентац╕ю твого винаходу...
- Так це ж прекрасно! - перебила королеву д╕вчинка. - Буде б╕льше покупц╕в!
- Але вони висунули умову. - продовжила Лашура, п╕двищивши голос. - П╕лотом буде не Кайя, ╕накше переваги меха спишуть на ╖╖ майстерн╕сть. - на обличч╕ Ханл╕ проступила образа, схоже до цього моменту вона хот╕ла сама продемонструвати св╕й винах╕д, але змовчала. - У кого ти замовляла детал╕?
- У майстр╕в принцеси Хан╕╖ - вони вм╕ють працювати з металом, ╕ ц╕на не куса╓ться.
- Хан╕я одна ╕з перших запропонувала свого лицаря на роль п╕лота. Погодимося - матимемо детал╕, в╕дмовимо - з╕рвемо презентац╕ю.
- Але ж тод╕ п╕лот одразу все зрозум╕╓, ╕ Хан╕я зможе сама в╕дтворити конструкц╕ю!
Ось воно! П╕лот одразу все зрозум╕╓! Значить м╕ж ориг╕нальними лицарями та мехом ╓ якась ╕стотна в╕дм╕нн╕сть. Така, яка дозволить в╕дтворити технолог╕ю. Для мене ж це буде шансом отримати вичерпну ╕нформац╕ю про обидва вар╕анти бойових машин не т╕льки ззовн╕, але й вивчити ╖хн╓ програмне забезпечення зсередини. Треба лише с╕сти в каб╕ну. Ненадовго, можна нав╕ть на к╕лька хвилин, а пот╕м достатньо буде просто роз╕брати записи.
От т╕льки каб╕ни в меха все ще не було. Не маючи часу на виготовлення нових деталей, Ханл╕ мусила зн╕мати вже випробуван╕ вузли ╕з б╕долашного прототипу, який без свого шас╕ залишився вис╕ти роз╕п'ятим на стапелях, наче ╤сус. Або Л╕л╕т ╕з ╢вангел╕ону... Бр-р-р! Ну й асоц╕ац╕╖ у мене, аж самому страшно! Намагаючись позбутися моторошних думок я ще раз перев╕рив отриман╕ в╕д мого донора дан╕. Знаю, що це ╕ррац╕ональний страх, але з мо╓ю вдачею може трапитися ╕ таке.
Показники орган╕зму донора п╕д╕йшли для мого нос╕я майже ╕деально. Зв╕сно були й недол╕ки, але я н╕чого зм╕нювати не став - у мо╖х експеримент╕в над т╕лом можуть бути серйозн╕ насл╕дки, тому ризикувати у мене нема╓ жодного бажання. Ц╕╓╖ ноч╕ Церес Тайто пройшов передмову у симулятор╕ Нью-Йорка - мо╓╖ особисто╖ розробки, в як╕й я ганяв дрон╕в для ╖х кращо╖ адаптац╕╖. Не скажу, що пройшов прекрасно, нав╕ть не на р╕вн╕ любителя. Спишемо на шок в╕д переносу. Зв╕сно багато часу п╕шло на те, аби прописати сюжет, та я все одно тут стою без роботи, ст╕ни п╕дпираю. А для зайво╖ атмосферност╕ я додав к╕лькох NPC у вигляд╕ реально ╕снуючих людей, з якими я мав щастя познайомитися. На одну ╕з них хлопець нав╕ть почав збуджуватися. А взагал╕ Церес виявився м╕цним гор╕шком. Як показували прогнози, ╕мов╕рн╕сть ╕стерики складала 55%, а пан╕ки в деяк╕ моменти - майже 90%! ╤ все ж в╕н витримав. Не вт╕к з поля бою, не почав робити дурниц╕, думав головою, а не ╕ншими м╕сцями... Загалом я його результатами задоволений. ╤ особливо мене радували отриман╕ з його т╕ла показники, як╕ вже зараз зад╕ян╕ у мо╓му власному орган╕зм╕. Поки що в╕дхилень в╕д норми я не пом╕тив, але все це т╕льки початок, тому сьогодн╕ доведеться викликати у мого донора якомога б╕льшу к╕льк╕сть р╕зноман╕тних реакц╕й, ╕ лише п╕сля того ускладнювати симуляц╕ю...
- Ми ж не п╕демо у них на поводу? - продовжували свою розмову д╕вчата.
- Не п╕демо. ╤ п╕лот╕в для демонстрац╕╖ шукати теж не будемо. Керувати мехом будеш ти. - Ханл╕ вмить забула про образу, аж засв╕тившись в╕д радост╕.
- Так! Я Вас не п╕дведу, Ваша Величн╕сть!
- Спод╕ваюся. - кинула королева, швидко вийшовши з майстерн╕.
В╕д власних думок мене в╕двол╕кла метушня Ханл╕. Не зважаючи на показну рад╕сть, анал╕затор вказував, що д╕вчинка в пан╕ц╕. Зв╕сно, вона ж по натур╕ механ╕к, хоча й може керувати лицарями. А тут ╖й подарунок: виступати перед першими особами ╕нших кра╖н.
П╕дб╕гши до прототипу, вона видерлася на стапел╕ й взялася в╕дкручувати каб╕ну. Ц╕каво, як скоро вона зрозум╕╓, що в╕дкручен╕ детал╕ мають властив╕сть падати? ╤ це ж уже не вперше! Ну н╕чому ╖╖ життя не вчить! Таке враження, н╕би вона живе у сво╓му власному св╕т╕, на сво╖й хвил╕. Побоюючись за ╖╖ життя, я теж видерся на стапель з ╕ншого боку ╕ зазирнув до каб╕ни.
Як ╕ оч╕кувалося, головним органом керування було анатом╕чне кр╕сло-сид╕ння, яке виконувало ту ж роль, що й нейрошунт в нанокостюм╕, дублюючи сигнали спинного мозку на аналог╕чн╕ системи лицаря. От т╕льки на в╕дм╕ну в╕д справжн╕х лицар╕в, тут не було пузиря ╕з дихальною р╕диною - вони потр╕бн╕ лише для захисту п╕лота в╕д перевантажень п╕д час польот╕в. На нього ж припада╓ майже третина маси ус╕╓╖ машини, включно ╕з захисними ребрами та системою житт╓забезпечення. А оск╕льки пузир надто т╕сно прив'язаний до конструкц╕╖, ╕ при його в╕дд╕ленн╕ лицар вважа╓ться нед╕╓здатним, то д╕стати дефектних лицар╕в було не так уже й складно. Б╕льше в каб╕н╕ не було абсолютно н╕чого, окр╕м к╕лькох педалей та панел╕ прилад╕в. Б╕льш╕сть ╕з них складали манометри, як╕ показували тиск у р╕зних частинах парового двигуна. Написи на панел╕ були мен╕ не знайом╕, але простеживши куди йдуть тяги й трубки, я швидко роз╕брався у конструкц╕╖. Виявилося, що встановлений на мех паровик насправд╕ ╓ такою ж турб╕ною Тесла, як ╕ вс╕ бачен╕ мною двигуни. Р╕зниця лише в тому, що в д╕ю ╖╖ приводить не активований еф╕р, а звичайна пара. Про поршнев╕ системи тут н╕хто нав╕ть не чув. В той же час принцип реактивного руху тут знали, а ╕нод╕ нав╕ть використовували. Я ще й подумав, нав╕що так╕ складнощ╕? Адже можна просто закачати еф╕р в балони й носити запас ╕з собою. Але до такого тут н╕хто ще не д╕йшов. ╢дин╕ резервуари з еф╕ром, як╕ тут були в╕дом╕ - уже знайом╕ мен╕ г╕льзи заряд╕в для еф╕рних п╕стол╕в. З ╕ншого боку, для створення нормальних газобалонних систем потр╕бен хороший метал, а тут ╕з ним серйозн╕ проблеми.
Оглядаючи конструкц╕ю, я пом╕тив схвильований погляд Ханл╕, яка завмерла б╕ля не до к╕нця в╕дкручено╖ гайки, ╕ уважно спостер╕гала за мною. Спок╕йно, без звично╖ метушливост╕.
- Що?
- Скажи мен╕, Кейнс╕...
- Кей. - вкотре поправляю ╖╖.
- Кей, скажи мен╕, т╕льки чесно: мен╕ можна дов╕ряти?
- Так. - кажу ╖й з кам'яним обличчям, а всередин╕ хмурюся в╕д того, наск╕льки р╕зко зм╕нилася повед╕нка д╕вчинки. - Чому пита╓ш?
- Ти лицар...