А ще мене останн╕м часом не покида╓ в╕дчуття, н╕би я щось забув...
Що я роблю зараз? Та добираюся до того-самого болота - витягувати свого б╕долашного трупера. Було б прост╕ше дочекатися виготовлення нового, уже обладнаного щупальцями, ╕ проводити рятувальну операц╕ю уже ним. Але через авральну реконструкц╕ю бази ╖╖ промислов╕ потужност╕ впали вчетверо, тому наступний дрон з'явиться ще не скоро. Потужн╕ сплески в рад╕о-еф╕р╕ вказували на присутн╕сть електричних розряд╕в, в╕д яких ╕мов╕рно трупер ╕ вируба╓ться. А враховуючи, що ноч╕ тут здеб╕льшого хмарн╕, в╕дблиски електрично╖ дуги одразу ж пом╕тять. От ╕ доводиться мен╕ продиратися кр╕зь чагарники, поки сонце ще не с╕ло.
З моменту мо╓╖ останньо╖ появи тут л╕с сутт╓во зм╕нився. П╕сля мого проб╕гу через поселення ельф╕в ус╕ верхн╕ яруси л╕су перетягнули волос╕нню ╕ поставили безл╕ч сигналок. Оминути ╖х для мене не проблема, але часу на це п╕де значно б╕льше, н╕ж просто пройтися по земл╕. ╤ нав╕ть тут доводилося уважно дивитися соб╕ п╕д ноги, аби часом не вступити у якусь пастку. Мен╕ нав╕ть довелося повертатися назад, ╕ орган╕зувати соб╕ деяк╕ реч╕ для цього походу. Одн╕╓ю з них був н╕ж-мачете. Я уже давно хот╕в соб╕ нормальну зброю, яка не викличе питань у жител╕в Академ╕╖, на в╕дм╕ну в╕д мо╖х пазур╕в. П╕вметрове лезо ╕з матовим камуфляжним покриттям, гарда-кастет та пенал ╕з р╕зноман╕тними сюрпризами у рукоят╕ виглядали просто майстерно допрацьованим мечем. ╤ таке маскування одразу ж виправдало себе, коли ще на вход╕ в л╕с мо╖ сенсори виявили спостер╕гача. Кайя, загорнувшись у щось схоже на накидку-г╕лл╕ ╕шла в сорока метрах позаду. Певно вона пом╕тила мо╖ приготування ╕ вир╕шила простежити за мною. Я ж не став ╖╖ розкривати, а вир╕шив поспостер╕гати за нею.
Д╕вчина пересувалася майстерно, плавними ривками зм╕нюючи свою позиц╕ю по за межами мого поля зору. Йшла точн╕с╕нько по мо╖х сл╕дах, тому недосв╕дчений сл╕допит подума╓, що тут пройшла лише одна людина. От т╕льки меч на пояс╕ був недоречний - пост╕йно ч╕плявся за г╕лки, смикав накидку ╕ вс╕ляко заважав рухатися. Нав╕що вона взагал╕ його взяла з собою?
Нарешт╕ я вийшов до узл╕сся. Як ╕ минулого разу, болото було оточене п╕щаним схилом, абсолютно чистим в╕д рослин. Неподал╕к нав╕ть б╕л╕в череп яко╖сь м╕лко╖ тварини, що необачно скотилася в пастку. Трупер був у к╕лькох сотнях метр╕в л╕воруч в╕д мене, але через густий туман його не було видно.
- Виходь уже. Ми прийшли. - кажу Кай╖, повертаючись до не╖, але д╕вчина прикида╓ться, що ╖╖ тут нема╓. - Кайя, не ворушись. На тоб╕ павук.
- Кйя!!! - д╕вчина вискочила з-п╕д накидки, наче ошпарена. - Де?! Де в╕н?!
- Т╕льки в уяв╕ тво╖й. - посм╕хаюсь я, ховаючи мачете. - Йшла нав╕що за мною?
- Гр-р-р! Ти дивно поводився. - Кайя повернулася до сво╓╖ накидки ╕ скрутила ╖╖ в торбу, закинувши соб╕ на спину. - Ну ╕ нав╕що ти сюди приперся? Що це взагал╕ за м╕сце?
Ага, значить вона теж не в курс╕. Що ж це за болото таке, що про нього н╕хто не зна╓? Церква тут була, мене тут зловили, ╕ на цьому все - н╕би й н╕чого не сталося. Склада╓ться враження, н╕би ця тема взагал╕ п╕д забороною. ╤ в документи заглядати сенсу нема╓ - перекладач ╕ще не готовий. Вт╕м, можна просто все переглянути ╕ сфотографувати текст, а розшифровкою зайнятися п╕зн╕ше. Точно! Так ╕ зроблю! Т╕льки спочатку виберуся з цього котловану, бо щось у мене теж зв'язок збо╖ти почина╓.
Обмацавши сенсорами усю прилеглу територ╕ю, я беруся за досл╕дження аномально╖ територ╕╖. Минулого разу в мене не було н╕ часу, н╕ можливост╕ як сл╕д оглянути це м╕сце. Тепер же, якщо випала така нагода, сл╕д якомога б╕льше д╕знатися про цю заборонену зону, бо щось мен╕ п╕дказу╓, що в╕д сторонн╕х ос╕б я про не╖ н╕чого не почую. ╤ для початку сл╕д провести пов╕тряну розв╕дку. Д╕стаю з-за пазухи дрона. Не збиральника, ╕ не трупера - звичайного квадрокоптера-розв╕дника, який так любили солдати початку XXI стол╕ття. В╕н простий, над╕йний, маневрений, швидкий, а головне - в╕дносно дешевий. ╢диний м╕нус, це неможлив╕сть встановити бодай якусь зброю, але у рол╕ всевидючого ока вони були неперевершен╕. Виростити один ╕з них нав╕ть ╕з мо╖ми обмеженнями було справою к╕лькох хвилин. Рухомих частин у нього м╕н╕мум: чотири ротори, ╕нтегрован╕ у гвинти, та Х-под╕бний корпус ╕з двох частин, який скручу╓ться по центральн╕й в╕с╕ у тридцятисантиметрову паличку ╕з потовщенням у центр╕. В╕н був наст╕льки простий, що я зм╕г вивести його з орган╕зму через стравох╕д, а не через... Ну ви зрозум╕ли. А завдяки тому, що у рол╕ акумулятора виступав сам корпус, при втрич╕ менш╕й у пор╕внянн╕ з ориг╕нальними дронами мас╕, його заряду вистачало на п╕вгодини активного п╕лотажу. А спок╕йний пол╕т у висх╕дних потоках узагал╕ м╕г розтягнутися майже на годину. Моя ти крих╕тка! Давай, лети на завдання!
- Що це було? - поц╕кавилася Кайя, з ц╕кав╕стю спостер╕гаючи за в╕дл╕таючим роботом.
- Дрон.
- Щось я не в╕рю, що ти м╕г це прихопити з╕ свого св╕ту.
- Зробив тут. З матер╕ал╕в п╕дручних.
- Ага, розкажи мен╕ - ще н╕хто не м╕г змусити механ╕зми працювати самост╕йно! Зв╕дки ти його взяв?
- Не кричи. - про╕гнорував я Кайю, наганяючи у склянку св╕ж╕ зразки туману. - Не пов╕риш мен╕ ти все одно. Вважай загадкою це.
- Та ти сам одна ходяча загадка! - не витримала Кайя, жбурнувши в мене сво╓ю торбою ╕ хапаючись за меч, н╕би вона ним зможе мен╕ щось зробити. - Що ти зробив з королевою?! Чому вона так перед тобою стелиться?!
- Домовлен╕сть у нас. Секрет це не м╕й, не мен╕ й розкривати його. Королева захоче якщо - розкаже сама тоб╕.
Ось так обламавши Кайю, я в╕дправився витягати б╕долашного трупера. Д╕вчина ще трохи пом'ялася на м╕сц╕ й в╕дправилася сл╕дом за мною.
М╕сце знаходження трупера вдалося знайти по спалахах розряд╕в. Його корпус був б╕ля само╖ води, ледь пом╕тний у туман╕. А причиною його деактивац╕╖ була куляста штуковина, край яко╖ виглядав над п╕ском. Ось тут я порадувався, що так вчасно зайнявся павучими залозами, адже мо╖ синтетичн╕ волокна в основному струмопров╕дн╕, ╕ я мав би реальний шанс зловити розряд. ╤з павутиною таких проблем не виникло.
Витягнувши ╕з себе десяток метр╕в нитки, я прикр╕пив один ╖╖ к╕нець до знято╖ рукоят╕ мачете, яка легким змахом руки перетворилася на к╕шку. К╕шка зачепилася з першого разу, ╕ я швидко потягнув постраждалого до себе. На половин╕ дистанц╕╖ волос╕нь р╕зко розтягнулася ╕ розчинилася - агресивний туман не хот╕в просто так в╕дпускати свою жертву.
- Бачиш? - показую Кай╖ ледь пом╕тний к╕нчик волос╕н╕. - З ус╕м трапля╓ться таке, що в туман цей потрапля╓. П╕дходити не думай.
- Нав╕ть не думала. - в╕дпов╕ла д╕вчина, в╕дступаючи в╕д мене на к╕лька крок╕в.
Почекавши ще к╕лька хвилин ╕ переконавшись, що розряди вже не б'ють, я перев╕в костюм в режим повно╖ ╕золяц╕╖, натягнув капюшон, щоб Кайя не побачила п╕дняту на обличчя маску, ╕ метнувся до дрона. Пам'ятаючи минулий раз, я завбачливо вкрив свою поверхню неорган╕чним слизом, схожим по сво╖х властивостях до сил╕катного клею. Повн╕стю в╕д туману це не захистить, але головним завданням цього покриття було вберегти чутливий до кислот м╕м╕крил. Така обережн╕сть одразу ж себе виправдала, бо туман з минулого разу став ще б╕льш агресивним, ╕ за к╕лька секунд мого перебування в небезпечн╕й зон╕ покриття повн╕стю припинило сво╓ ╕снування. Вдруге я туди не пол╕зу.
Трупер теж серйозно постраждав в╕д туману. Панцир наче корова язиком злизала, залишивши лише крихку керам╕чну п╕дкладку-╕золятор, що при першому ж дотику обсипалася пилом. Вуха-радари туман вигриз п╕д кор╕нь. Шас╕ теж позбулося скат╕в, але прив╕д, окр╕м л╕вого переднього колеса, по якому били розряди, був ще робочий. Коли трупер активувався й почав крутити головою, Кайя ледве стрималася, щоб знову не закричати - наст╕льки в╕н зараз був схожий на велетенського павука. Завантаживши його з╕браними зразками, я в╕дправив б╕долаху на базу - ремонтуватися ╕ зам╕нити нарешт╕ сво╓ шас╕ на нормальн╕ щупальця.