- Це ти теж з╕брав з п╕дручних матер╕ал╕в? - обережно поц╕кавилася Кайя, коли робот рвонув з м╕сця, обсипавши д╕вчину землею з-п╕д кол╕с.
- Трупер це був. Так ╖х називай.
- ╥х?! - вона витр╕щилася на мене. - То в╕н такий не один?!
- В╕н не один. Нас 52 м╕льйона...
- Ск╕льки?!
- ...скоро буде.
- Та ну тебе!
Вп╕ймавши дрона, що уже к╕лька хвилин вис╕в над нами, я перекинув соб╕ ус╕ дан╕ розв╕дки. Болото, як я й п╕дозрював, розкинулося с╕рою кляксою на к╕лька к╕лометр╕в у вс╕ боки й було густо вкрите туманом, кр╕зь який стирчали поодинок╕ ру╖ни буд╕вель. Деяк╕ збереглися довол╕ непогано, ╕нш╕ ж розвалилися купами кам╕ння. З ус╕х бок╕в болото було оточене густим л╕сом, який р╕зко обривався п╕щаним схилом. Якби ця аномал╕я була статична, узл╕сся було б б╕льш похиле ╕ заросле чагарниками. Тут же л╕с мав ч╕ткий кордон. Це могло означати, що туман час в╕д часу в╕дступа╓, даючи флор╕ зайняти нове м╕сце, а пот╕м знову розширю╓ться, поглинаючи усю орган╕ку. В одному м╕сц╕ в╕тер трохи здув туман, в╕дкривши темну поверхню т╕╓╖ гидоти, що зам╕няла тут воду. На н╕й видн╕лася брудна коричнева п╕на, яка клаптями йшла за водою й рясно обл╕пила поодинок╕ остр╕вки суш╕. Дрон також зам╕ряв показники рад╕овипром╕нювання. Як ╕ оч╕кувалося, усе болото займало лише ту територ╕ю, яку покривали невидим╕ електромагн╕тн╕ генератори. Вони ж створювали перешкоди для рад╕озв'язку, а у центр╕ випром╕нювання було наст╕льки сильним, що дрон нав╕ть не зм╕г туди наблизитися. ╤ правильно зробив бо, судячи ╕з результат╕в розв╕дки, тамтешн╓ випром╕нювання дуже близьке до м╕крохвильового, ╕ може спалити незахищену електрон╕ку.
Склавши дрона, я звернув свою увагу на небезпечний предмет, який ╕ став причиною мого походу. Тепер я пригадую, що колись щось таке вже бачив. Ще коли ловив капсулу ╕з катал╕затором. От т╕льки тод╕ мене струмом не било. Чи било? Ц╕лком можливо, що саме ц╕ шоков╕ м╕ни й були причиною збо╖в у робот╕ НК. Як би це ╖╖ ╕з собою забрати, щоб мене не довбануло?
- Кайя.
- Ну що ще?
- Накидку позичиш?
- Нав╕що?
- Побачиш.
Н╕ слова не сказавши, Кайя витягнула з торби накидку й простягнула мен╕. Я ж у цей час витягував особливо товсту павутину, вкриваючи ╖╖ залишками сил╕кону. В такому вигляд╕ вона дуже нагадувала звичайну б╕лу нитку, от т╕льки ╖╖ м╕цн╕сть була у к╕лька раз╕в вищою за сталь. Знову прив'язавши к╕шку, я метнув ╖╖ в пристр╕й. К╕шка намертво впилася пазурами в поверхню кул╕, в╕дколовши значну частину ╖╖ оболонки, й оголивши с╕тчасту арматуру всередин╕. Але ск╕льки б я не смикав, куля нав╕ть не поворушилася. Хоча н╕, сенсори показують, що поворушилася. Точн╕ше покрутилася навколо вертикально╖ в╕с╕ трохи менше, н╕ж на один градус. Це означа╓, що у не╖ ╓ якась основа, прихована п╕д п╕ском. Ну ╕ як мен╕ бути? Хм, а може сл╕д смикнути в ╕нший б╕к? Перекинувши волос╕нь через найвищу достатньо товсту г╕лку, я починаю тягнути. Тепер вектор зусилля направлений трохи вище ╕ я бачу, що куля трошечки п╕днялася. Трохи посмикавши мотузку вл╕во-вправо, я знову потягнув вгору. Так повторювалося ще к╕лька раз╕в, аж поки куля наполовину не вийшла ╕з земл╕. Пот╕м щось у н╕й об╕рвалося, ╕ трофей поповз до нас, залишивши п╕сля себе недогризок кабеля, що стирчав з-п╕д земл╕ - напевно це було живлення, оск╕льки б╕льше пристр╕й активност╕ не проявляв. Вт╕м, стирчав в╕н недовго, ╕ вже через к╕лька хвилин в╕н розчинився в туман╕. Закутавши пристр╕й у накидку, я закинув ╖╖ соб╕ на плече ╕ повернувся до Кай╖.
- Можемо ╕ти.
- Ну ╕ що це таке ти вийняв?
- Сам хочу знати. Ти йдеш? - Незадоволено щось буркнувши п╕д н╕с, Кайя попленталася за мною. - Зв╕дки накидку взяла?
- Сама зробила. Ще коли вчилася. Нам дали завдання заховатися так, щоб наставники впродовж доби нас не знайшли. М╕ж ╕ншим тебе це теж чека╓, ╕ я дуже спод╕ваюся, що ти зможеш... - ага, значить вир╕шила похвалитися. - Ти куди зник? Ну добре-добре, ти зможеш заховатися. Задоволений? Вил╕зай-давай. Кейнс╕?
- Кей. - кажу ╖й на вушко.
- Кйя! - д╕вчина аж п╕дстрибнула в╕д переляку, умудрившись розвернутися в пов╕тр╕ й вихопити меч. - Припини!
- А ти мене Кейнс╕ припини називати. Просив же - просто Кей. Домовилися?
- Гр-р-р! Домовилися. - деякий час ми йшли мовчки, але я бачив, що вона хот╕ла запитати мене ще щось.
- Кажи вже.
- Що то була за тварюка в ма╓тку, про яку казала Лашура? - ага, значить королева все ж проговорилася про збиральника.
- Один ╕з пом╕чник╕в мо╖х то був.
- А зв╕дки ти його узяв? ╤ чому ти був увесь в кров╕? - незручн╕ запитання.
- Павука того? Виростив я його. В т╕лах людських вирощувати ╖х просто...
- Все! Замовкни! Не хочу б╕льше н╕чого знати!
Just as planned!
***
Церес Тайто був на меж╕. Учорашня н╕ч, як виявилося, була лише прелюд╕╓ю до справжнього кошмару. Його крутили, душили, тягали, викручували, потрошили... Здавалося це не зак╕нчиться н╕коли. Але зак╕нчилося. З того моменту хлопця немов п╕дм╕нили. Що б в╕н не робив, перед очима раз за разом поставали бридк╕ рожево-металев╕ силуети молюск╕в, а з голови н╕як не йшли думки, як йому пережити наступну н╕ч. Нав╕ть Кей не ризикував до нього п╕дходити, хмуро поглядаючи з ╕ншого к╕нця класу. Отямився в╕н лише тод╕, коли мало не пришпилив пером руку одного ╕з однокалсник╕в. Той на свою голову захот╕в поц╕кавитися, чому хлопець перестав реагувати на глузування. Перо глибоко ув╕йшло в ст╕льницю якраз м╕ж пальцями язикатого жарт╕вника. П╕сля такого нав╕ть в╕дчайдушн╕ задираки з острахом до нього наближалися. Хлопець шукав розрядки, але сьогодн╕ на ф╕зичних заняттях спаринг╕в не провадили, ╕ роздратування всередин╕ поступово росло, погрожуючи от-от з╕рвати дах. Кей це пом╕тив ╕ одразу ж п╕сля заняття потягнув Цереса подал╕ в╕д учн╕в - вибивати з нього пил. У буквальному сенс╕. Сьогодн╕ Тайто зрозум╕в, що значить бути тренувальною грушею. Дозволивши Цересу роз╕м'ятися у рукопашному бою, в╕н запропонував перейти на тренувальн╕ нож╕, п╕сля чого показав майстер-клас: кружляючи навколо нього на божев╕льн╕й швидкост╕, наносячи удари запиленою паличкою, п╕сля яко╖ на темн╕й учн╕вськ╕й форм╕ залишалися сл╕ди 'пор╕з╕в'. Новачок так в╕дходив агресивного однокласника, що той ще довго в╕ддихувався, не здатний п╕днятися ╕з земл╕. Подивившись на себе, Церес лише незадоволено кивнув на пропозиц╕ю потренуватися завтра, ╕ п╕шов у б╕бл╕отеку - робити уроки. Йдучи до роздягальн╕ Церес ╕з похмурим задоволенням в╕дм╕тив, що до нього д╕йсно стали менше ч╕плятися. Чи може в╕н цього просто цього не пом╕тив?
П╕сля такого напруженого дня хлопець майже забув про свою н╕чну пригоду. Та достатньо було йому лише на хвилину з╕мкнути оч╕, як кр╕зь пов╕ко пробився потужний пром╕нь св╕тла. Перекинувшись на ╕нший б╕к, Церес гепнувся на п╕длогу ╕ т╕льки тепер почув шум моря. П╕д╕рвавшись на ноги, хлопець дико озирався, не в╕рячи сво╖м очам. В╕н знову тут! Кошмар не зак╕нчився!
Схопившись за голову в╕н завмер, ╕ пов╕льно опустив погляд униз - одягу не було. Зам╕сть нього т╕ло вкривали чорн╕ жорстк╕ волокна ╕з дивною шестикутною текстурою, повн╕стю повторюючи мускулатуру людини. Подекуди з-п╕д них виглядали гладк╕ металев╕ вставки, створюючи враження оголених к╕сток. Те ж саме стосувалося ╕ його к╕нц╕вок. Дивний костюм виглядав ╓диним ц╕лим, без будь-яко╖ заст╕бки, ╕ в╕дчувався як друга шк╕ра, яка повн╕стю вкрила т╕ло. Дискомфорт викликали лише надм╕рно роздут╕ м'язи, як╕ не давали до к╕нця згинати руки. Виникало враження, що усе т╕ло н╕би склали ╕з трохи витягнутих пов╕тряних кульок - наст╕льки великим був об'╓м джгут╕в.
К╕мната, в як╕й в╕н опинився, колись явно була п╕дсобкою, заставлена р╕зноман╕тними ящиками та запчастинами. Окремо стояв умивальник ╕з маленьким дзеркальцем. П╕д╕йшовши до нього, Церес спробував роздивитися сво╓ обличчя, але побачив у в╕дображенн╕ лише бездушну маску, за дзеркальним склом яко╖ ховалися людськ╕ оч╕. Спробувавши вилаятися, хлопець зробив ще одне в╕дкриття - в горлянку та н╕с йому була вставлен╕ жорстк╕ трубки, за допомогою яких в╕н зараз ╕ дихав, тобто в╕н не м╕г сказати н╕ слова. Звикаючи до нових в╕дчутт╕в, хлопець зрозум╕в, що в╕н узагал╕ не диха╓, як ╕ не дихав до цього моменту. Якщо ╕ попередн╕й власник костюму ходив так, то як же в╕н з ним розмовляв? Тут згадалися ╕ солдати у хмарочос╕, ╕ п╕дземне сховище, учорашн╕й веч╕р та його страшне зак╕нчення. Виникло дуже багато питань. Де в╕н опинився? Що це був за незнайомець? Нав╕що в╕н дав йому св╕й костюм ╕ куди под╕вся пот╕м? В╕дпов╕дей не було.