Вже збираючись ╕ти, Церес пом╕тив те, що вже н╕як не спод╕вався тут побачити - еф╕р! Ледь пом╕тний туман стелився по земл╕ в╕д залишк╕в кальмар╕в. П╕д╕йшовши до одного з труп╕в, хлопець спробував зачерпнути трохи еф╕ру в долон╕, але той просто всмоктав ц╕нну речовину в себе, а голос в шолом╕ заговорив: 'Отримано нов╕ матер╕али. Обробка даних завершена. Асим╕льовано 0,5 мг нанокатал╕затора. Для модиф╕кац╕╖ костюму п╕д параметри нового користувача потр╕бно 23 мг. Рекомендац╕я: продовжуйте зб╕р матер╕алу.'
Не бажаючи даремно витрачати час, Церес знову взявся за н╕ж, ╕ почав патрати щойно забитого здорованя, буквально вимазуючи себе в його кров╕ та тельбухах. Нарешт╕ жадан╕ 25 м╕л╕грам катал╕затора були отриман╕ й костюм запустив процес п╕дгонки. Тайто подумав, що можна перейти ╕ до ╕нших т╕л, але т╕ вже почали розкладатися, ╕ еф╕ру з них отримати майже не вдалося. Плюнувши на втрачений скарб, Церес п╕дхопив одну ╕з рушниць, на автомат╕ закинув ╖╖ соб╕ за плеч╕, ╕ т╕льки п╕сля цього зрозум╕в, що костюм знову зажив сво╖м життям, передаючи хлопцев╕ непритаманн╕ йому ран╕ше рефлекси.
'Прискорен╕ рефлекси на стад╕╖ закр╕плення.' - в╕дпов╕в на незадане питання шолом костюму. Ще к╕лька раз╕в покрутивши в руках р╕зноман╕тн╕ предмети спорядження солдат, Церес в╕дкрив для себе багато нового, в тому числ╕ й нев╕дом╕ ран╕ше прийоми роботи з тим-таки ножем. Не ризикнувши перев╕ряти нов╕ зд╕бност╕ п╕д час бою, в╕н знову п╕рнув п╕д камуфляж ╕ продовжив св╕й шлях.
М╕сце, до якого ц╕лий день добирався хлопець, виглядало як звичайний житловий будинок: брудна червона цегла, десять поверх╕в, вибит╕ в╕кна. Якби не знати, що тут хтось живе - можна було б легко пройти повз. Але в╕зор ч╕тко вказував на одну ╕з квартир на сьомому поверс╕. Вже заходячи в п╕д'╖зд, Церес задумався над тим, ск╕льки часу мали витрачати жител╕ будинку, аби п╕дн╕матися на верхн╕й поверх. На щастя тут був л╕фт.
Т╕льки пройшовши саморобний шлюз, хлопець зм╕г зайти в квартиру. В дверях його зустр╕в той самий чолов╕к, з яким в╕н розмовляв вранц╕. Нейтан Гулд, як п╕дказав йому в╕зор, виявився невисоким худим чолов╕ком ╕з втомленим, давно неголеним обличчям, поранений в ногу, через що пост╕йно шкутильгав. ╤ попри все це в╕н надзвичайно активно стрибав навколо Цереса ╕ ус╕ляко демонстрував свою рад╕сть.
- Ну нарешт╕! - вигукнув той, по другому колу обб╕гаючи хлопця. - Пов╕рити не можу: я багато рок╕в займався нанокостюмом, ╕ лише зараз вперше бачу його вживу! Хм... На екран╕ ти здавався мен╕ б╕льшим. Ну ╕ нехай, так нав╕ть краще, правда? Ти проходь, влаштовуйся, а я поки зберу реч╕.
Церес спробував жестами пояснити Нейтану, що в╕н не той, за кого його сприймають, але чолов╕к н╕чого не зрозум╕в. Спроба написати на папер╕ також виявилася невдалою - чолов╕к не знав японсько╖, а перекладач працював лише в один б╕к. Через десять хвилин безусп╕шних спроб встановити контакт, Гулд в╕дмахнувся в╕д хлопця, продовживши займатися сво╖ми справами.
- Так, я сво╖ реч╕ з╕брав. Тепер залишилося лише роз╕братися з╕ збоями в тво╓му костюм╕, ╕ можна в╕дправлятися.
- ...?
- Давай сюди. Вмощуйся у капсулу, ╕ займемося тво╓ю д╕агностикою.
Те, що в╕н назвав капсулою, б╕льше нагадувало кр╕сло з╕ щитками для рук та н╕г. Вс╕вшись в нього, Церес дозволив ╖м охопити сво╓ т╕ло, п╕сля чого костюм почав виводити перед очима як╕сь незнайом╕ команди. Рефлекторно спробувавши повернути голову, аби краще роздивитися написи, хлопець знову в╕дчув парал╕ч. Т╕ло було повн╕стю знерухомлене. Натом╕сть на екран╕ перед Нейтаном з'явилося зображення його - Цереса на пляж╕. Це був запис ╖хньо╖ з Пророком розмови. Переглянувши його до к╕нця, Гулд взявся схвильовано б╕гати по к╕мнат╕, натикаючись на р╕зноман╕тний мотлох. Тайто нав╕ть подумав, що в╕н ╕ сам виглядав так само, коли т╕льки-т╕льки отямився в ц╕й брон╕.
- Ох, ну чому саме зараз? - застогнав чолов╕к, знову падаючи в кр╕сло. - Слухай хлопче, я не знаю хто ти, ╕ чому Пророк дов╕рив тоб╕ св╕й костюм. Ти ж такий самий цив╕льний як ╕ я, правильно? Не намагайся в╕дпов╕дати, тв╕й модулятор ще не налаштований. Давай я тоб╕ зараз все тоб╕ розкажу, ╕ ти сам зрозум╕╓ш, в яке лайно потрапив.
Нейтан щось поклацав ╕ на ст╕н╕ почали з'являтися зображення уже знайомих Цересу молюск╕в.
- Зна╓ш, хто так╕ цефалоподи? Зв╕сно ж н╕. Коротше кажучи ц╕ клят╕ кальмари б'ють нас повсюди! ╤ з кожним днем ╖х ста╓ все б╕льше й б╕льше. C.E.L.L. в╕дкрили на них справжн╕й сезон полювання, бажаючи отримати якомога б╕льше зразк╕в ╖хн╕х технолог╕й. От т╕льки ми ще подивимося, хто з них буде мисливцем, а хто - жертвою. Зараз ус╕, хто ще залишився живий у м╕ст╕, збираються в Grand Central. М╕ж ╕ншим тв╕й костюм прямо стосу╓ться цеф╕в. - зображення знову зм╕нилося, т╕льки цього разу на ньому з'явилися р╕зн╕ вар╕ац╕╖ подаровано╖ Цересу брон╕. - Нанокостюм, це не кевлар. Його системи працюють на зовс╕м ╕нших принципах, н╕ж звичн╕ тоб╕ пристро╖. Я нав╕ть не здогадувався про ╖хн╓ походження... Доки нам на голову не звалилися прибульц╕. З першого погляду було зрозум╕ло, що ╖хн╕ екзоскелети ╕ тв╕й костюм майже ╕дентичн╕. Вся справа у нан╕тах. Я не одразу це зрозум╕в, але з нин╕шн╕м р╕внем технолог╕й люди не могли створити н╕чого под╕бного. Я п╕дозрюю, що цефи теж ╖х не створювали. Можливо вони запозичили ╖х в╕д одн╕╓╖ ╕з завойованих рас, або просто знайшли десь у космос╕. Дивись. - на екран╕ з'явилися зчеплен╕ щупальцями у складну мережу нап╕впрозор╕ восьминоги. - Це нан╕ти. Принаймн╕ так ╖х називають в документах. Насправд╕ вони лише трохи менш╕ за кл╕тину ╕ чимось схож╕ до в╕рус╕в, але мають к╕лька дуже важливих в╕дм╕нностей. Для життя ╖м не потр╕бне харчування. Лише енерг╕я. Самост╕йно вони ╖╖ отримати не можуть, ╕ для цього в костюм╕ стоять генератори жорсткого випром╕нювання. За мо╓ю теор╕╓ю вони ╕м╕тують випром╕нювання з╕рки, б╕ля яко╖ цефи ╖х ╕ знайшли. Також за допомогою цього випром╕нювання ними можна керувати. Достатньо лише трохи зм╕нити частоту, ╕ нан╕ти розберуть будь-який матер╕ал на атоми, чи зберуть з них щось ╕нше... Можливост╕ застосування безмежн╕. Друга особлив╕сть поляга╓ у ╖хн╕й здатност╕ запам'ятовувати просто величезну к╕льк╕сть ╕нформац╕╖, та обм╕нюватися нею. Уявля╓ш? Кожен ╕з нан╕т╕в може ╕снувати як окрема самост╕йна ╕стота, вчитися, передавати ╕нформац╕ю сво╖м сус╕дам. ╤ що б╕льше нан╕т╕в п╕дтримують одночасний контакт, то розумн╕шими вони стають! ╤ якщо бодай к╕лька м╕льйон╕в нан╕т╕в об'╓днаються в... - Нейтан на мить завмер, дивлячись на байдужу маску брон╕, п╕сля чого глибоко вдихнув ╕ продовжив значно спок╕йн╕ше. - Вибач - захопився. Суть в тому, що нам так ╕ не вдалося штучно записати в нан╕ти власну програму. Максимум, чого ми домоглися, це вза╓мод╕╖ ╕з з╕браними ними ж структурами та дублювання б╕олог╕чних функц╕й роз╕браних кл╕тин. Але тв╕й костюм ун╕кальний. В той час як ╕нш╕ буквально пожирають сво╖х нос╕╖в, ти зум╕в перетворити паразитування на повноц╕нний симб╕оз. Так-так, це лише твоя заслуга, адже до твого приходу в проект цей костюм н╕чим не в╕др╕знявся в╕д ╕нших. Нав╕ть цефи не змогли уникнути поб╕чних ефект╕в застосування ц╕╓╖ технолог╕╖. ╤нод╕ мен╕ нав╕ть зда╓ться, що вони теж тупо скоп╕ювали проект сво╖х костюм╕в у когось ╕ншого, як тепер ╕ ми у них. См╕шно, чи не так?
Вимкнувши ус╕ екрани, Нейтан вийняв ╕з шафи останн╕ пластинки, п╕сля чого закинув ╖х у рюкзак до решти, ╕ висмикнув кабель ╕з кр╕сла-капсули. Щитки на руках одразу ж роз╕йшлися, випускаючи свого бранця на волю, а броня втратила жорстк╕сть, повернувши йому свободу рух╕в.
- Я д╕знався, що спори в пов╕тр╕ Нью-Йорку також створен╕ нан╕тами. Вони митт╓во пристосовуються до нових умов, через що ми не можемо ╖х нейтрал╕зувати. Костюм Пророка може опиратися ц╕й зараз╕. Але ╓ одна проблема: тво╖ нан╕ти стерильн╕. Не в тому сенс╕, що не можуть розмножуватися - з цим у них повний порядок. Просто механ╕зм адаптац╕╖ у них в╕дсутн╕й. Вир╕заний, якщо точн╕ше. Тому вони й не можуть, хе-хе... - Нейтан трохи ╕стерично засм╕явся, але швидко заспоко╖вся. - Вибач, але аналог╕я з╕ стерил╕зац╕╓ю дуже точно в╕добража╓ д╕йсн╕сть. Зараз вони усувають лише насл╕дки, а треба боротися ╕з першопричиною - знищити сам╕ спори. Нам на програмування цих бот╕в знадобилося к╕лька рок╕в, а тут зм╕ни мають вноситися щосекунди. Вони повинн╕ розвиватися самост╕йно, а не робити це за вказ╕вкою бортового комп'ютера. На останок можу додати, що з такими ботами створити костюм неможливо, а значить в лаборатор╕╖ це обмеження зум╕ли якось об╕йти. Щоб д╕знатися, як вони це зробили мен╕ потр╕бен доступ до глибинних шар╕в прошивки твого костюму. Там могли зберегтися сл╕ди програм час╕в його створення. Тут це зробити неможливо - не вистачить нав╕ть обчислювальних потужностей, не кажучи вже про обладнання. ╢дине м╕сце, де ╓ все необх╕дне, це ╖хня база в банку на Вулстроуд, та комплекс Призма. В обох випадках доведеться л╕зти до тигра в пащу. Ти готовий до цього?